Постанова № 22105100, 15.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/516/12 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Костенко Г.В.,

при секретарі –Кононенко А.С.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської областідо Комунального підприємства "Лохвицьке ВУЖКГ"про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської областізвернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства "Лохвицьке ВУЖКГ"про стягнення боргузі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, посилаючись на те, що на даний час за відповідачем рахується непогашена заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2011 року по 30.12.2011 року в розмірі 319531,86 грн., недоїмку по фінансових санкціях в розмірі 11543,79 грн., недоїмку по пені в сумі 3083,82 грн.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що в справі наявні відповідні докази. Про причини неявки суд не повідомив.

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши інші докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Лохвицьке ВУЖКГ" (ідентифікаційний код 03351786) 11.09.1997 року зареєстроване як юридична особа Лохвицькою районною державною адміністрацією Полтавської області.

Відповідно до статті 1 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків та гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі-роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, який набрав чинності 01 січня 2011 року.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 цього ж Закону платниками єдиного внеску є застраховані особи та страхувальники.

Статтею 4 названого Закону визначено, що платниками єдиного внеску, є, зокрема, роботодавці-підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб; фізичні особи - підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють; особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді; військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності; особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Також частиною 3 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платниками єдиного внеску вважаються платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

          Судом встановлено, що відповідач є платником єдиного внеску.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Порядок подачі такої звітності з 01 січня 2011 року встановлений Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309.

У встановленому порядку Комунальним підприємством "Лохвицьке ВУЖКГ" подано до управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області звіти про суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за червень - листопад 2011 року.

Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати статтю 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", так як положеннями цієї статті унормовані правовідносини з приводу сплати єдиного внеску, а саме: встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), то одночасно з таким отриманням (перерахуванням); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Як свідчать матеріали справи, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2011 року по 30.12.2011 року підприємством до Пенсійного фонду перераховано не в повному обсязі у зв'язку з чим станом на дату розгляду справи сума боргу по єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача становить 319531,86 грн.

Частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Доказів оплати вказаних вимог, їх узгодження, скасування або невідповідність закону та фактичним обставинам сторонами до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні приписів статті 11 КАС України у частині офіційного з’ясування всіх обставин у справі не встановлено.

Крім того, відповідно до частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску, зокрема, такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з абзацом 1 частини 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

На підставі вказаних норм, позивачем 19.05.2011 року винесене рішення №89 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.04.2011 року по 10.05.2011 року, яким до підприємства застосовано штраф у розмірі 3000,15 грн. та нараховано пеню у сумі 560,03 грн.

18.07.2011 року позивачем винесено рішення №140 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.06.2011 року по 06.07.2011 року, яким до підприємства застосовано штраф у розмірі 2900,00 грн. та нараховано пеню у сумі 395,00 грн. та №167 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21.06.2011 року по 12.07.2011 року, яким до підприємства застосовано штраф у розмірі 1500,00 грн. та нараховано пеню у сумі 310,00 грн.

06.10.2011 року позивачем винесено рішення №225 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 15.08.2011 року по 20.09.2011 року, яким до підприємства застосовано штраф у розмірі 11539,34 грн. та нараховано пеню у сумі 3082,93 грн.

Крім того, 09.12.2011 року позивачем прийнято рішення № 305 про застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 4,45 грн. та нарахування пені в сумі 0,89 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 20.09.2011 року по 10.10.2011 року

Вказані вищезазначені рішення були отримані представником відповідача, що підтверджується відміткою про отримання.

Абзацами 2, 3 частини 14 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" передбачено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення територіального органу Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Доказів оплати вказаних рішень, їх узгодження, скасування або невідповідність закону до матеріалів справи не додано та судом не встановлено.

За таких обставин суд доходить висновку про те, що існування у відповідача боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.06.2011 року по 30.12.2011 року в розмірі 319531,86 грн., недоїмку по фінансових санкціях в розмірі 11543,79 грн., недоїмку по пені в сумі 3083,82 грн. перед управлінням Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області доведено матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

          Відповідач доказів в спростування вищевикладеного чи доказів сплати боргу по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 319531,86 грн., недоїмку по фінансових санкціях в розмірі 11543,79 грн., недоїмку по пені в розмірі 3083,82 грн. суду не надав.

На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону, Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплаченої суми єдиного внеску.

З огляду на наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської областідо Комунального підприємства "Лохвицьке ВУЖКГ"про стягнення боргу - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Лохвицьке ВУЖКГ" (37200, Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Журавського, 32, р/р 260476419601 в "Фінанси і кредит", МФО 331832, р/р 26000200239 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03351786) на користь Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області (37200, Полтавська область, м. Лохвиця, вул. Перемоги, 15, р/р 25609312286 в ОПЕРВ Полтавського облуправління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 331467, код ЗКПО 22532217) заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 319531 (триста дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять одна) грн. 86 коп., недоїмку по фінансових санкціях в розмірі 11543 (одинадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 79 коп., недоїмку по пені в сумі 3083 (три тисячі вісімдесят три) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови виготовлено 19 березня 2012 року.

Суддя Г.В.Костенко