Постанова № 22103095, 24.02.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/7337/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів :

Головуючого судді Марина П.П.,

суддів Потоцької Н.В., Федусика А.Г.

за участю секретаря Борцової С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної митної служби України (далі - ДМСУ) в якому просить:

визнати протиправним та скасувати наказ ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу»в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Ізмаїльської митниці (пункти 3,4 наказу);

визнати протиправним та скасувати наказ ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к «Про внесення зміни до наказу»;

поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Ізмаїльської митниці, або на посаді начальника іншої митниці ДМСУ;

стягнути з ДМСУ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що його звільнення з посади начальника Ізмаїльської митниці на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України є протиправним, оскільки ДМСУ в порушення ч. 2 ст. 40, ст. 49 2 КЗпП України не попередила позивача за два місяця про наступне вивільнення та не запропонувала іншу роботу в митних органах.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у адміністративному позові, уточненнях до позову та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись на те, що відповідно до наказу ДМСУ від 14.10.2010 року №1218 діяльність Ізмаїльської митниці припинено. Процедуру припинення розпочато 19.10.2010 року. На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року ДМСУ видано наказ від 30.06.2011 року №1394-к, яким позивача поновлено на посаді начальника Ізмаїльської митниці з 02.04.2010 року. У звязку з тим, що на момент поновлення позивача на посаді Ізмаїльська митниця припинила свою діяльність, ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст.40 КЗпП України звільнено з посади начальника Ізмаїльської митниці у звязку з відсутністю такої посади, оскільки Ізмаїльської митниці на існувало. Отже, враховуючи те, що Ізмаїльська митниця як юридична особа припинила свою діяльність 21.03.2011 року, поновлення працівника на роботі, з якої він був звільнений є неможливим, оскільки на час вирішення спору організація, що була роботодавцем, а в даному випадку це Ізмаїльська митниця припинена як юридична особа.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

ОСОБА_1 проходив службу в Митних органах України, що згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, підпадає під визначення публічної служби, спори щодо проходження якої, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.17 КАС України відносяться до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

З 16.02.2008 року по 01.04.2010 року ОСОБА_1 займав посаду начальника Ізмаїльської митниці. Наказом ДМСУ №454-к від 02.04.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1.»припинено перебування позивача на державній службі в митних органах, відповідно до п. 6 ч. 1. ст. 30 Закону України «Про державну службу»за порушення присяги державного службовця.

Зазначений наказ ДМСУ №454-к від 02.04.2010 року оскаржено позивачем до Одеського окружного адміністративного суду. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.

У подальшому постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2010 року скасована та постановлена нова постанова якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, поновлено позивача на посаді начальника Ізмаїльської митниці з 02.04.2010 року, стягнено з ДМСУ середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 02.04.2010 року по день фактичного поновлення на посаді та допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Ізмаїльської митниці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць (а.с. 6-12).

Відповідно до наказу ДМСУ від 14.10.2010 року №1218 «Про оптимізацію структури митних органів, розташованих на території Дніпропетровської, Закарпатської та Одеської областей»припинено Ізмаїльську митницю (код ЄДРПОУ 33773639) шляхом приєднання до Південної митниці (код ЄДРПОУ 35819019) Процедуру припинення розпочато з 19.10.2010 року. Південну митницю визначено правонаступником Ізмаїльської митниці (а.с. 61-62).

Наказом ДМСУ від 18.10.2010 року №1226 створено та підпорядковано Південній митниці митні пости: «Ізмаїл», «Білгород Дністровский», «Роздільна», «Котовськ»(а.с. 60).

21.03.2011 року Державним реєстратором виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області - ОСОБА_3 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи Ізмаїльської митниці, про що зроблено запис за №15531120009000482 (а.с.73-75).

22.07.2011 року від Південної митниці на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти в сумі 9713,82 грн., які, згідно інформації бухгалтерії митниці були вихідною допомогою, що нарахована згідно наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394 на підставі ст. 44 КЗпП.

У звязку з тим, що про поновлення на посаді та подальше звільнення, позивача не було ознайомлено та не надано копії відповідних наказів, ОСОБА_1 до ДМСУ надіслано заяву від 25.07.2011 року, згідно якої він просив на підставі ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України виплатити йому середній заробіток з 02.04.2010 року по 22.07.2011 року та видати наказ про звільнення (а.с.14).

02.09.2011 року позивачем було отримано лист ДМСУ №11.1/2-25/11975 від 29.08.2011 року, згідно якого на звернення позивача від 25.07.2011 року ДМСУ разом з зазначеним листом направляє копію наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к зі змінами, внесеними наказом ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к. Вказаний наказ видано на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року по справі №2а-4272/10/1570 (а.с. 15).

Згідно наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу»на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 року:

скасовано наказ ДМСУ від 02.04.2010 року №454-к «Про звільнення ОСОБА_1.»;

поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Ізмаїльської митниці з 02.04.2010 року;

звільнено ОСОБА_1 начальника Ізмаїльської митниці із займаної посади 02.04.2010 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку із припиненням Ізмаїльської митниці;

зобовязано начальника Південної митниці ОСОБА_4 здійснити виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП, проінформувати в установленому порядку державну службу зайнятості відповідно до ст. 49-2 КЗпП та Закону України «Про зайнятість населення», внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1, ознайомити ОСОБА_1 з наказом під особистий підпис (а.с. 16-17).

Наказом ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к внесено зміни до наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к, виключивши з пункту 3 дату «02.04.2010 року»(а.с.18).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених субєктом владних повноважень в основу оскаржуваних позивачем наказів на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд наголошує на наступному.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, згідно п. 6 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Враховуючи те, що, посада начальника Ізмаїльської митниці входила до номенклатури посад Державної митної служби України, а оскільки відповідно до п. 4.1 Положення про Ізмаїльську митницю (а.с.63-72), призначення та звільнення з посади, зокрема, начальника митниці, входить до виключної компетенції Голови ДМСУ, та позивача звільнено з посади начальника Ізмаїльської митниці наказом ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к зі змінами, внесеними наказом ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к. за підписом т.в.о. Голови Державної митної служби України ОСОБА_5, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача з посади ДМСУ повинна була запропонувати йому іншу роботу в митних органах. Жодних доказів на підтвердження того, що ДМСУ при звільненні позивача з посади начальника Ізмаїльської митниці у звязку з ліквідацією Ізмаїльської митниці, ОСОБА_1 пропонувались посади в митних органах, представником відповідача до суду не надано.

Крім цього, оскільки фактично про звільнення з посади начальника Ізмаїльської митниці позивач дізнався з отриманого 02.09.2011 року наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу», згідно якого поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Ізмаїльської митниці з 02.04.2010 року та звільнено ОСОБА_1 начальника Ізмаїльської митниці із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у звязку із припиненням Ізмаїльської митниці, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог ст. 49-2 КЗпП України не попереджено позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяця, встановлених даною статтею.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 40, ст. 49-9 КЗпП України не попереджено позивача про звільнення та не запропоновано іншу роботу в Державній митній службі України.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, згідно якої власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобовязаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вищезазначеної статті, згідно п. 3 наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394, відповідачем зазначена дата звільнення позивача у звязку з припиненням Ізмаїльської митниці - 02.04.2010 року, проте наказ про припинення Ізмаїльської митниці від 14.10.2010 року. У подальшому наказом від 12.08.2011 року №1748-к ДМСУ взагалі виключило з наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394 дату звільнення позивача.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З системного аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що приймаючи рішення про звільнення позивача Державна митна служба України діяла не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто з без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, з порушенням права позивача на працю, у звязку з чим вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказу ДМСУ від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу»в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Ізмаїльської митниці (пункти 3,4 наказу) та наказу ДМСУ від 12.08.2011 року №1748-к «Про внесення зміни до наказу»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням висновків суду про незаконність звільнення позивача, оскільки на момент розгляду даної справи здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Ізмаїльської митниці, що унеможливлює поновлення позивача на посаді начальника Ізмаїльської митниці, суд вважає необхідним зобовязати відповідача поновити ОСОБА_1 в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення, а в частині поновлення на посаді начальника Ізмаїльської митниці відмовити.

Згідно розрахункового листка виплат по середньому за 2 місяці таб. №8002 від 20.07.2011 року, середня заробітна плата ОСОБА_1 становить 65,20 грн. (а.с. 102).

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу чи різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше чим за один рік.

Вимоги позивача щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом стягнення даних коштів з ДМСУ, оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Південною митницею, яка є правонаступником Ізмаїльської митниці. Крім цього, ДМСУ є головним розпорядником коштів з виплати заробітної плати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі зазначеної норми суд вважає необхідним допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення та виплати середнього заробітку у межах стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254, 256 КАС України, суд колегіальним складом, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 30.06.2011 року №1394-к «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Ізмаїльської митниці (пункти 3,4 наказу).

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 12.08.2011 року №1748-к «Про внесення зміни до наказу».

Зобовязати Державну митну службу України поновити ОСОБА_1 в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення.

Стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 в митних органах на рівнозначній посаді, яку він займав до звільнення, та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано колегією суддів 24 лютого 2012 року.

Головуючий суддя/підпис/ П.П. Марин

Судді /підпис/ Н.В. Потоцька

/підпис/ А.Г.Федусик

.