Постанова № 22102160, 05.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 р. м. Львів№ 2а-14365/11/1370

11 год. 04 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Вовк А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич»до державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне акціонерне товариство “Галка-Дрогобич” (далі ПрАТ “Галка-Дрогобич”) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі ДПІ у Дрогобицькому районі) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0004061502 від 18.11.2011 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що свої податкові зобовязання зі сплати ПДВ за березень та квітень 2010 року він виконав своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 30 квітня 2010 року та 31 травня 2010 року. Відтак, зазначені в акті перевірки від 14.11.2011 року висновки про несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ не відповідають дійсності. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання призначеного на 05.03.2012 року не забезпечив, не повідомив суд про причини такої неявки, хоча належним чином завчасно повідомлявся про час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою його представника про отримання судових викликів. В матеріалах справи наявні письмові заперечення на позовну заяву від 17.02.2012 року за № 1778/10/10-010. Представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, оскільки відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим законом, такий платник зобовязаний сплатити штраф при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 20% такої суми.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

19 квітня 2010 року ПрАТ “Галка-Дрогобич” подало ДПІ у Дрогобицькому районі звітну податкову декларацію з ПДВ за березень 2010 року, згідно з якою сума ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду становить 24135 грн. (а.с. 16-18). Згідно з платіжним дорученням № 311 від 30.04.2010 року (а.с. 24) позивач сплатив самостійно задекларовану суму до бюджету у повному обсязі.

19 травня 2010 року ПрАТ “Галка-Дрогобич” подало ДПІ у Дрогобицькому районі звітну податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, згідно з якою сума ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду становить 10263 грн. (а.с.20-23). Згідно з платіжним дорученням № 376 від 31.05.2010 року (а.с. 25) позивач сплатив самостійно задекларовану суму до бюджету у повному обсязі.

14 листопада 2011 року ДПІ у Дрогобицькому районі провела документальну невиїзну перевірку ПрАТ “Галка-Дрогобич” на предмет дотримання вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за № 2755-IV від 02 грудня 2010 року з наступними змінами і доповненнями, за наслідками якої склала акт № 918/15-2 від 14.11.2011 року (далі акт від 14.11.2011 року). Згідно з цим актом, під час перевірки орган ДПС встановив несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, що є порушенням пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Суть порушення, як вбачається зі змісту акта перевірки від 14.11.2011 року, полягала у тому, що граничний строк сплати узгодженого податкового зобовязання в сумі 24135,0 грн., яке платник самостійно визначив у податковій декларації за березень 2010 року, завершився ще 30.04.2010 року, а сплата цього податкового боргу відбулась тільки 27.10.2011 року в сумі 4780,06 грн.,та податкового зобовязання в сумі 10263,0 грн., яке платник самостійно визначив у податковій декларації за квітень 2010 року, завершився ще 31.05.2010 року, а сплата цього податкового боргу відбулась тільки 27.10.2011 року в сумі 7814,91 грн. На цій підставі орган ДПС зазначив, що затримка становить 545 та 514 днів відповідно до дня сплати.

На підставі акта перевірки від 14.11.2011 року ДПІ у Дрогобицькому районі винесла податкове повідомлення-рішення № 0004061502 від 18.11.2011 року, згідно з яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 545 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 12594,97 грн. ПрАТ “Галка-Дрогобич” зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% названої суми, що становить 2580,99 грн.

Не погодившись з рішенням органу ДПС, платник оскаржив його до суду. Позивач наполягає на тому, що своєчасно сплатив задекларовані зобовязання з ПДВ за березень і квітень 2010 року, а чинне на той час законодавство не передбачало права органу ДПС змінювати призначення платежу, визначене платником податку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд виходить з наступних міркувань:

Стаття 67 Конституції України зобовязує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” № 2181ІІІ від 21 грудня 2000 року (далі Закон № 2181).

Відповідно до підп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 статті 4 Закону України № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Податкова декларація подається за базовий податковий (звітний) період, у даному випадку таким є календарний місяць (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних, днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пункту 5.1, підп. 5.3.1 пункту 5.3, підп. 5.4.1 п. 5.4 статті 5 Закону № 2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підп. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до підп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Відповідно до підп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або податкового боргу, а також джерела погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення визначено у ст. 7, згідно з якою джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Податкове зобов'язання або податковий борг погашається виключно коштами, які вносяться до відповідного бюджету у гривнях. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до підпункту 7.7 статті 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пункту 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року за № 679ХIV, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 року № 22, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Згідно з пунктом 3.8 цієї Інструкції, реквізит “призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіжні документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, до набрання чинності ПК України, право визначати призначення платежу належало виключно платнику податку, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, які визначив саме платник податку.

Чинним з 01 січня 2011 року Податковим кодексом України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз. 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України). Відповідно до п. 126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати визначене платником податку призначення платежу після набрання чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011р. Оскільки спірні правовідносини (щодо декларування податкових зобовязань з ПДВ за березень-квітень 2010 року, сплив граничних строків їх плати, факт їх сплати) виникли до цієї дати, то підстав для застосування до них норм ст. 86, 126 Податкового кодексу України немає. Суд при оцінці спірних правовідносин застосовує закон, що діяв на момент їх виникнення, а саме Закон № 2181.

З приводу застосування пп. 7.7. ст. 7 Закону № 2181 Вищий адміністративний суд України у листі № 358/13/13-09 від 17.03.2009 року звернув увагу адміністративних судів на те, що Законом №2181 було визначено вичерпний перелік заходів, які може вживати контролюючий орган з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед яких не передбачено зарахування поточних платежів в рахунок погашення боргів минулих періодів шляхом зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Законом України “Про державну податкову службу” орган ДПС також не наділений таким правом. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

В даному випадку, підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 18.11.2011 року, як зазначив орган ДПС, є затримка на 545 календарних днів у сплаті узгоджених податкових зобовязань з ПДВ за березня 2010 року та квітень 2010 року. З цього приводу суд встановив наступне. Згідно з платіжним дорученням № 311 від 30.04.20010 року ПрАТ “Галка-Дрогобич” того ж дня перерахувало до бюджету 24135,00 грн. Призначенням цього платежу зазначено: “ПДВ за березень 2010 року. Термін сплати 30.04.2010 року”. Згідно платіжного доручення № 376 від 31.05.2010 року ПрАТ “Галка-Дрогобич” того ж дня перерахувало до бюджету 10263,00 грн., призначення платежу: “ПДВ за квітень 2010 року. Термін сплати 31.05.2010 року. Факт проведення платежів підтверджується долученими до справи банківськими виписками з рахунку платника податку.

Таким чином, дослідженими у справі доказами суд встановив, що позивач своєчасно і в повному обсязі сплатив задекларовані податкові зобовязання з ПДВ за березень та квітень 2010 року, а тому висновки акта перевірки від 14.11.2011 року щодо несвоєчасної сплати цих же податкових зобовязань не відповідають дійсності і є наслідком неправомірної зміни органом ДПС призначення платежу, визначеного платником податку у банківських платіжних дорученнях, що суперечить чинним на час виникнення спірних правовідносин нормам права.

Висновки про затримку ПрАТ “Галка-Дрогобич” у сплаті податкових зобовязань з ПДВ за березень - квітень 2010 року ґрунтуються на неправомірному зарахуванні податковим органом коштів платника податку у рахунок погашення боргів минулих періодів без належних на те законних підстав. З огляду на це, прийняте податкове повідомлення рішення № 0004061502 від 18.11.2011 року є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору підлягають стягненню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 листопада 2011 року № 0004061502.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства «Галка-Дрогобич»(Львівська область м.Дрогобич, вул. Солоний Ставок,27; ідентифікаційний код 31945760) судовий збір у сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 (двадцять три) коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 березня 2012 року.

Суддя Сподарик Н.І.