Постанова № 22102007, 28.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2012 р. № 2а-14039/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіКостецького Н.В.

за участю секретаря судового засіданняГолоднікова О.В.

представника позивачаДжурик Л.І.

представника відповідачаКармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Вікторія-Галкомсервіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними дій,-

встановив:

Приватне підприємство «Вікторія-Галкомсервіс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова по проведенню позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Вікторія-Галкомсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за первод з 01.01.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт №3180/375/23-118/34368643 від 30.11.2011р., а також визнати протиправним наказ ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.11.2011р. №1215 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Вікторія-Галкомсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при проведенні перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, навела пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні навів пояснення, аналогічні викладеним в письмовому запереченні, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд виходив з наступного.

Згідно наявної в матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПП «Вікторія-Галкомсервіс»зареєстроване 10.05.2006р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради, і.к. 34368643, місцезнаходження підприємства згідно запису 11 79058, м.Львів, проспект Чорновола, будинок 67. Відповідно до витягу з Єдиного державну реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців керівником ПП «Вікторія-Галкомсервіс»є ОСОБА_3

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного наказу та дій щодо проведення перевірки, відповідач покликається на той факт, що відповідно до відомостей з ЄДР, які надходять до системи АІС «РПП», щодо ПП «Вікторія-Галкомсервіс»станом на 20.09.2011р. внесено рішення засновника «Вікторія-Галкомсервіс» щодо припинення юридичної особи. Відтак, твердження позивача, що оскаржуваний наказ від 29.11.2011р. №1215 виданий з порушенням податкового законодавства, на думку відповідача, не відповідає дійсності.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп. 78.1.7 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України позапланова документальна перевірка проводиться у випадку, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2011р. засновником ПП «Вікторія-Галкомсервіс»Драбиком В.М. винесено рішення про відкликання рішення про початок процедури ліквідації ПП «Вікторія-Галкомсервіс»та про внесення відповідних записів в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

Згідно відомостей із ЄДР щодо юридичної особи ПП «Вікторія-Галкомсервіс», станом на 30.11.2011р. внесено рішення засновника про відміну власного рішення щодо припинення юридичної особи.

Однак згідно відомостей з АІС «РПП»станом на 29.11.2011р. щодо юридичної особи ПП «Вікторія-Галкомсервіс»було внесено запис щодо рішення засновника про припинення юридичної особи, відтак у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем порушено вимоги податкового законодвства щодо прийняття оскаржуваного наказу від 29.11.2011р. №1215.

На підставі направлення на перевірку від 29.11.2011р. №1195 та наказу від 29.11.2011р. №1215 30.11.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Вікторія-Галкомсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт №3180/375/23-118/34368643 від 30.11.2011р.

З метою вручення наказу від 29.11.2011р. №1215 на проведення перевірки ПП «Вікторія-Галкомсервіс», працівниками ДПІ в Шевченківському районі м. Львова здійснено вихід на юридичну та фактичну адресу платника податків та складено акт обстеження юридичної (фактичної) адреси платника від 29.11.2011р., яким встановлено відсутність ПП «Вікторія-Галкомсервіс»за юридичною адресою: м. Львів, пр. Чорновола, будинок 67 та відсутність посадових осіб ПП «Вікторія-Галкомсервіс»за фактичною адресою: м. Львів, пр.Чорновола, будинок 67.

Відповідно до п. 3.2 «Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків»у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Для встановлення місця знаходження позивача відповідачем направлено запит №169 до ГВПС СДПІ по роботі з ВВП у м. Львові та проведено перевірку в приміщенні ДПІ в Шевченківському районі м. Львова без присутності посадових осіб підприємства.

Відповідно до 3.5 згаданого вище Положення після отримання від підрозділу податкової міліції матеріалів про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків керівником органу ДПС приймається таке рішення: змінити стан платника; провести відповідну позовну роботу; повернути матеріали у зв'язку з невжиттям комплексу заходів, передбачених п. 4.2 розділу IV Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом СДПІ ВПП у м. Львові від 08.12.2011р. №11064/26-33, на запит про встановлення місця знаходження позивача, скеровано до ДПІ в Шевченківському районі м. Львова довідку, якою встановлено фактичне місце знаходження позивача за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, довідку щодо встановлення місця знаходження позивача відповідачем отримано 09.12.2011р., що підтверджується вхідним штампом ДПІ в Шевченківському районі м. Львова, а, відтак, відповідач в силу вказаних норм зобов'язаний був надіслати позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу, вказану у довідці ГВПС СДПІ ВПП у м. Львові, або вручити йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення.

Відтак суд приходить до переконання, що перевіряючий орган при проведенні перевірки позивача не дотримався вимог чинного законодавства.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

З огляду на наведені норми Порядку, Акт може бути складений виключно у випадку встановлення фактів порушення податкового законодавства, оскільки контроль за його дотриманням покладено на органи державної податкової служби. В свою чергу, наявність в акті перевірки висновку лише про порушення цивільного законодавства (контроль за дотриманням якого на ОДПС не покладено) прямо виключає складення акту перевірки.

Відповідно до п. 78.7 ст. 78 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідач складаючи акт про результати позапланової перевірки позивача не посилався на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зазначаючи про те, що такі неможливо витребувати у позивача у звязку з його відсутність за місцем знаходження, проте він мав можливість витребувати такі після отримання ним листа СДПІ ВПП у м. Львові від 08.12.2011р. №11064/26-33, на його запит про встановлення місця знаходження позивача.

Із Акту № 3180/375/23-118/34368643 від 30.11.2011 року вбачається, що позапланова виїзна перевірка ПП «Вікторія-Галкомсервіс»відповідачем проведена виключно шляхом аналізу інформації з баз даних ДПС. Зі змісту акту вбачається, що порушення законодавства виявлені шляхом автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість. Будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю ПП «Вікторія-Галкомсервіс», на підставі яких ним формувався податковий кредит та податкові зобовязання, інспектор не аналізував та, відповідно, в акті про них не зазначив. Отже, висновки про нікчемність всіх укладених позивачем правочинів (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи.

Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків вже визнано ДПА України та доведено до відома нижче стоячих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Наведені обставини дають підстави вважати, що дії ДПІ у Шевченківському районі м.Львова по проведенню позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Вікторія-Галкомсервіс», за результатами якої складено Акт № 3180/375/23-118/34368643 від 30.11.2011 року, не відповідають вимогам законодавства щодо підстав, порядку та процедури проведення перевірки органом ДПС платника податку.

Щодо незаконності формулювання висновків акту перевірки про нікчемність господарських операцій позивача, то вони зроблені без фактичного аналізу самих господарських операцій та документів, якими вони оформлені то перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини слід врахувати судом при прийнятті судового рішення.

Крім того, акт перевірки не містить посилання на жодні докази, які б обґрунтовували той факт, що спірні господарські операції позивача із вказаними вище контрагентами не відбулись.

Слід також зазначити, що Верховний суд України у своїй постанові від 26.09.2009 року вказав, що органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Таким чином, виключно суди наділені повноваження щодо встановлення факту нікчемності правочинів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведена правомірність проведення перевірки та оформлення її результатів.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги в частині обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають частковому.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова по проведенню позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства «Вікторія-Галкомсервіс»з питань дотримань вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року за результатами якої складено акт № 3180/375/23-118/34368643 від 30.11.2011 року.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з державного бюджету України в користь Приватного підприємства «Вікторія-Галкомсервіс»14 грн. 16 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05.03.2012 р.

Суддя/підпис/ Костецький Н.В.

З оригіналом згідно

СуддяКостецький Н.В.