Постанова № 22101059, 13.03.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2012 року Справа № 2а/1270/1511/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

суддіУшакова Т.С.,

при секретарі Вольвак М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320,-

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 19.12.2011 року по 23.12.2011 року Ленінської МДПІ у м. Луганську була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Мега-Лугкомплект-В» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт від 30.12.2011 року № 1041/23-01242366.

В акті перевірки зазначено, що перервіркою встановлено наступні порушення ПАТ «Луганськспецтехкомплект»:

- ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладення нікчемних правочинів по операціям з придбання ПАТ «Луганськспецтехкомплект» робіт від ПП «Мега-Лугкомплект-В» на загальну суму 4222 503 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством у періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року занижено податок на додану вартість на суму 703751 грн.;

- п.п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством у періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року занижено податок на прибуток на суму 382850 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 31.01.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000072320, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 451443,75 грн., в тому числі за основним платежем 361155 грн., за штрафними санкціями 90288,75 грн., та № 0000082320, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 95712,50 грн., які було отримано позивачем 06.02.2012 року.

Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки податкового органу про порушення позивачем законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на твердженнях щодо нікчемності правочинів, укладених між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В».

Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, що 07.12.2009 року директором та засновником ПП «Мега-Лугкомплект-В» був ОСОБА_1, який в ході опитування працівниками слідчого відділу податкової міліції Ленінської МДПІ у м.Луганську пояснив, що ніяких договорів від імені ПП «Мега-Лугкомплект-В» не укладав і нікому не доручав укладати, до фінансово-господарської діяльності ніякого відношення не мав.

В акті перевірки Ленінська МДПІ у м. Луганську вказує на те, що господарські операції з поставки та продажу товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що нібито свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, технічного персоналу.

Податковий орган зробив висновок, що угоди, укладені між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В» не спричинили реального настання правових наслідків.

Позивач зазначає, що між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В» було укладено договір підряду від 30.11.2007 року №ОБ-10-20071130/1, який не визнано судом недійсним.

Крім того, рух активів в процесі здійснення господарських операцій між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В» підтверджується наявними первинними документами, а саме: кошторисами, актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, виписками банку. Факт відображення в бухгалтерському обліку ПАТ «Луганськспецтехкомплект» операцій щодо виконання робіт підтверджується актом перевірки.

Збудована будівля складу-магазину будівельних матеріалів та відремонтовані на підставі укладеного з ПП «Мега-Лугкомплект-В» договору підряду від 30.11.2007р. №ОБ-10-20071130/1 обєкти нерухомості використовуються ПАТ «ЛСТК» у своєї господарської діяльності, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, свідоцтвом про право власності на об'єкт нерухомого майна.

Крім того, позивач зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект», код ЄДРПОУ 01242366 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р., які оформлені актом від 01.09.2009р. №773/23/01242366, порушень податкового законодавства в частині взаємовідносин ПАТ «ЛСТК» з ПП «Мега-Лугкомплект-В» виявлено не було.

ПАТ «ЛСТК» здійснювало фінансово-господарську діяльність без порушень податкового законодавства, та в ході перевірки на вимогу податкової інспекції надавалися усі пояснення та їх документальне підтвердження з наданням первинних бухгалтерських та податкових документів щодо правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту, валових доходів та валових витрат.

Таким чином, позивач вважає висновки Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо укладання нікчемних правочинів по операціям придбання ПАТ «ЛСТК» робіт від ПП «Мега-Лугкомплект-В» на загальну суму 4 222 503 грн., заниження податку на додану вартість на суму 703 751 грн., та заниження податку на прибуток на суму 382 850 грн. необґрунтованими, оскільки вони суперечать чинному законодавству України.

Виходячи з викладеного, позивач вважає податкові повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м. Луганську від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, підтримали доводи, викладені у позові, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в раніше наданих суду письмових запереченнях зазначив, що згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 п.п. 78.1.1 п.п. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року, із змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 19.12.2011 року № 2224, та постанови слідчого від 31.08.2011 року СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «ЛСТК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Мега-Лугкомплеки-В» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.

В ході перевірки встановлено, що у періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року ПАТ «ЛСТК» мало взаємовідносини з ПП «Мега-Лугкомплект-В», та було одним з надавачів будівних та ремонтних робіт на адресу ПАТ «ЛСТК». У перевіряємому періоді від ПП «Мега-Лугкомплект-В» отримано будівних та ремонтних робіт на загальну суму 4222503,46 грн., у тому числі ПДВ 703750,57 грн.

З 07.12.2009 року директором та засновником підприємства ПП «Мега-Лугкомплект-В» був ОСОБА_1.

В провадженні слідчого відділу податкової міліції Ленінської МДПІ в м. Луганську знаходиться кримінальна справа №02/11/8038, порушена за ч.2 ст. 205 КК України, у відношенні ОСОБА_1 - особи, якій було підконтрольно ПП «Мега-Лугкомплект-В», реквізити та банківські рахунки якого використовувалися в схемах ухилення від сплати податків. В ході розслідування кримінальної справи опитано директора та засновника ПП «Мега-Лугкомплект-В» - ОСОБА_1, який здійснив фіктивне підприємництво, зареєструвавши на початку 2007р. на своє ім'я ПП «Мега-Лугкомплект-В», код ЄДРПОУ 35024842.

Перевіркою встановлено, що під контролем «ОСОБА_2» та «ОСОБА_3» за грошову винагороду, без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, ОСОБА_1 зареєстрував на своє ім'я ПП «Мега-Лугкомплект-В».

Податкова звітність ПП «Мега-Лугкомплект-В» з податку на додану вартість та податку на прибуток за період діяльності ПП «Мега-Лугкомплект-В» надавалась до Ленінської МДПІ у м. Луганську за підписом фіктивного директора ОСОБА_1

Враховуючи вищезазначені обставини, документи ПП «Мега-Лугкомплект-В» фактично підписані не ОСОБА_1, не мають юридичної сили.

З викладено слід, що ПП «Мега-Лугкомплект-В» (посадові особи) не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, а також дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, представник відповідача зазначив, що встановлено відсутність фактів придбання ПП «Мега-Лугкомплект-В» товарів, робіт, послуг для подальшого їх продажу або використання у власній господарській діяльності. Тобто, у разі відсутності фактів здійснення операцій з придбання товарів, робіт, послуг, ПП «Мега-Лугкомплект-В» не могло здійснити продаж таких товарів, робіт, послуг на адресу покупців.

Таким чином, господарські операції з поставки та продажу товарів ПП «Мега-Лугкомплект-В» не підтверджуються стосовно врахування реальної мети директора -ОСОБА_1 створення зазначеного підприємства, реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

На підставі вищенаведеного, перевіркою встановлено, що ПП «Мега-Лугкомплект-В» не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, робіт, послуг від постачальників та подальшого, їх продажу на адресу покупців (у т.ч. на адресу ПАТ «ЛСТК»), а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ПП «Мега-Лугкомплект-В» з постачальниками та покупцями, суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особою, що не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Перевіркою встановлено укладання нікчемних правочинів ПАТ «ЛСТК» по операціям з придбання будівельних робіт від ПП «Мега-Лугкомплект-В» на загальну суму 4 222 503 грн., у т.ч. ПДВ 703751 грн.

Згідно п.п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в редакції від 22.05.1997р. №283/97-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством у періоді з 01.04.2008р. по 31.12.2009р. занижено податок на прибуток на суму 382 850 грн.

На підставі викладеного представник відповідача в своїх письмових запереченнях на позовну заяву просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» (далі ПАТ «ЛСТК») є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 19.12.2011 року по 23.12.2011 року на підставі службового посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 20.04.2010 року Ленінською МДПІ у м. Луганську Бойко Є.В., старшим державним податковим ревізором інспектором, інспектором податкової служби ІІ рангу відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганськ, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м.Луганську від 19.12.2011 року № 2224 та постанови слідчого СВ ПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Мега-Лугкомплект-В» за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки було складено акт від 30.12.2011 року № 1041/23-01242366, у висновках якого зазначено наступні порушення ПАТ «Луганськспецтехкомплект»:

- ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а отже є нікчемними, в результаті чого встановлено укладення нікчемних правочинів по операціям з придбання ПАТ «Луганськспецтехкомплект» робіт від ПП «Мега-Лугкомплект-В» на загальну суму 4222 503 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством у періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року занижено податок на додану вартість на суму 703751 грн.;

- п.п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.4.1 п. 8.4, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством у періоді з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року занижено податок на прибуток на суму 382850 грн.

19.02.2012 року позивачем було надано на адресу податкового органу заперечення на акт перевірки від 30.12.2011 року № 1041/23-01242366.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 31.01.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000072320, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 451443,75 грн., в тому числі за основним платежем 361155 грн., за штрафними санкціями 90288,75 грн., та № 0000082320, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 478562,50 грн., з яких за основним платежем 382850 грн. та за штрафними санкціями 95712,50 грн.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується.

З акту перевірки вбачається, що висновки Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо порушення позивачем законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтуються на твердженнях щодо нікчемності правочинів, укладених між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В».

Судом встановлено, що 30.11.2007 року між Закритим акціонерним товариством «ЛСТК» та Приватним підприємством «Мега-Лугкомплект-В» укладено договір підряду № ОБ-10-20071130/1, згідно якого ЗАТ «ЛСТК» (замовник) доручає, а ПП «Мега-Лугкомплект-В» (підрядник) приймає на себе виконання робіт з реконструкції будівлі складу прирельсового та його розширення шляхом будівництва при будівлі під розміщення складу-магазину будівельних матеріалів за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 4. Замовник зобовязується прийняти та оплатити фактично виконані роботи. Загальна сума договору орієнтовано складає 5000000 грн., в т. ч. ПДВ. Вартість та обєм доручених підряднику робіт, передбачених п. 1.1 даного договору, зазначається у кошторисах, що підписуються сторонами, які є невідємною частиною даного договору. Підрядник зобовязується виконати роботи, передбачені п. 1.1 договору, в період з листопада 2007 року по травень 2008 року. Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 травня 2008 року

30.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ЛСТК» та Приватним підприємством «Мега-Лугкомплект-В» укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду ОБ-10-20071130/1 від 30.11.2007 року, згідно якої п. 1.1 договору викладено в наступній редакції «Замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт з реконструкції будівлі складу прирельсового та його розширення шляхом будівництва при будівлі під розміщення складу-магазину будівельних матеріалів за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 4, а також виконання інших будівельних та ремонтних робіт на обєктах нерухомості, що належать замовнику, в межах узгоджених кошторисів».

Пункт 3.1 договору викладено в наступній редакції: «Підрядчик зобовязується виконати роботи, передбачені п. 1.1 договору, в період з листопада 2007 року по грудень 2009 року».

Пункт 7.5 викладено в наступній редакції: «Даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року».

Як вбачається з матеріалів справи, рух активів в процесі здійснення господарських операцій між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В» підтверджується наявними первинними документами, а саме: актами приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, виписками банку.

Крім того, збудована будівля складу-магазину будівельних матеріалів та відремонтовані на підставі укладеного з ПП «Мега-Лугкомплект-В» договору підряду від 30.11.2007 року №ОБ-10-20071130/1 обєкти нерухомості використовуються ПАТ «ЛСТК» у своєї господарської діяльності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на об'єкт нерухомого майна від 12.12.2008 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), податковий кредит - це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена з цим Законом.

За нормами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв до 01.01.2011 року), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

До 01 квітня 2011 року порядок справляння податку на прибуток підприємств визначав Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі Закон № 334), який втратив чинність (крім п. 1.20 статті 1, що діє до 01.01.2013 року), згідно з Податковим кодексом України.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону №334, для визначення зобов'язання ПАТ «ЛСТК» з податку на прибуток необхідно керуватися нормами Закону №334.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу (далі - витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону № 334 у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Згідно п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом.

Проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Згідно п. 11.1 ст. 11 Закону №334 для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Відповідно до пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В», а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ПП «Мега-Лугкомплект-В» податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується доводів відповідача стосовно нікчемності договорів між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В», суд приходить до наступного.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома субєктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладених договорів між ПАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Мега-Лугкомплект-В» ґрунтується на тому, що правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать моральним засадам суспільства.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність укладеного позивачем договору з ПП «Мега-Лугкомплект-В» безпідставними з огляду на таке.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між субєктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обовязковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між субєктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320, винесених Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську, підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 32,19 грн., що підтверджується квітанцією № 00499 від 15.02.2012 року.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 16.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 31.01.2012 року № 0000072320 та № 0000082320, винесені Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 коп.) сплачені згідно квитанції № 00499 від 15.02.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 березня 2012 року.

СуддяТ.С. Ушаков