Постанова № 22097098, 23.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 року 15 год. 00 хв. Справа № 2а-0870/9103/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лазаренка М.С.

при секретарі Ширшові А.А.

за участі представників

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

адміністративного позову: публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.. А.М. Кузьміна» (далі ПАТ «Дніпроспецсталь», позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000800801 від 13.10.2011 року та №0000810801 від 13.10.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, надавши відповідні пояснення. Зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки №393/08-01/00186536 від 05.10.2011р. та акту перевірки №396/08-01/00186536 від 06.10.2011 року, що складені з порушенням вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010р. №984, Податкового кодексу України. Зазначені акти перевірок не встановлюють жодного порушення норм податкового законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за господарськими операціями з постачання феросплавів, права на заявлення до відшкодування відємного значення та бюджетного відшкодування ПДВ чи призводило б до зменшення суми бюджетного відшкодування, тощо, внаслідок чого зазначені акти не можуть слугувати належною підставою для виключення відображених у податковому обліку позивача сум з податкового кредиту, зменшення відємного значення/бюджетного відшкодування та бути належним доказом виявлених порушень. Крім того, до висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу, відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача. При цьому відповідальність за податковими зобовязаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена. Обставини, які слугують фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми відємного значення з ПДВ та бюджетного відшкодування згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог ст. 198, 200 Податкового кодексу.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначив, що керуючись приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, Постанови КМУ «Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» від 27.12.2010 р. № 1232 та відповідно до «Примірного порядку взаємодії державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затверджених наказом ДПА України №266 від 18.04.08р., під час проведення перевірки направлено запити до податкових органів за місцем реєстрації, проведено співставлення задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту по ланцюгу постачання та іншої податкової інформації, отриманої на підставі ст..71-74 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, та станом на 04.08.2011р. серед постачальників ПАТ EM3 «Дніпроспецсталь» виявлено платників, якими надано ризиковий кредит по операціям з придбання феротитану, сплаву алюмінію первинного, сплаву алюмінію на загальну суму ПДВ - 788668 грн.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними доками, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в період з 12.09.2011 року по 30.09.2011 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» з питань правомірного декларування відємного значення за липень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами даної перевірки складно Акт №393/08-01/00186536 від 05.10.2011 року (далі Акт від 05.10.2011 року).

Перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, п.10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, п.4 розділу 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», а саме ПАТ «Дніпроспецсталь» завищено суму податкового кредиту та відємного значення липня 2011 року на загальну суму ПДВ 788668 грн.

На підставі акту перевірки від 05.10.2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000800801 від 13.10.2011 року, відповідно до якого позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 788668 грн.

Крім того, в період з 19.09.2011 року по 06.10.2011 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено камеральну перевірку ПАТ «Дніпроспецсталь» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 20873427 грн. за серпень 2011 року, заявленої до відшкодування на розрахунковий рахунок.

За результатами перевірки складено Акт №396/08-01/00186536 від 06.10.2011 року (далі Акт від 06.10.2011 року).

Перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, п.10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, п.4 розділу 5 Наказу ДПА України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а саме: ПАТ «Дніпроспецсталь» завищено заявлену за серпень 2011 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 788668 грн.

На підставі Акту перевірки від 06.10.2011 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000810801 від 13.10.2011 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 788668 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання їх протиправними та скасування.

Як вбачається із зазначених вище актів перевірки, податковим органом щодо перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року.

Перевіркою встановлено укладання наступних договорів поставки:

-Договір поставки №11090433 від 13.03.2009 року, укладеного між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» (Покупець) та ТОВ «Дієг-Авіастар» (Постачальник) про наступне: Постачальник зобовязаний продати у власність, а покупець прийняти та сплатити феросплави та інші матеріали;

-Договір поставки №11101384 від 18.11.2010р. укладеного між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» (покупець) та ТОВ «Профіль Д» (постачальник про наступне: постачальник зобовязаний передати у власність, а покупець прийняти та сплатити феросплави та інші матеріали.

Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Дієг-Авіастар» перебуває на обліку Лівобережної МДПІ. Відповідно до податкової інформації виступає вигодо транспортуючим субєктом. Згідно виписаних податкових накладних ТОВ «Дієг-Авіастар» постачався феротитан. В наданих до перевірки товарно-транспортних накладних не зазначено ким здійснювалося перевезення вантажу та місце його навантаження.

ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі надало інформацію з бази ДАІ Запорізької області відносно автотранспорту, яким було поставлено товар на ПАТ «Дніпроспецсталь» протягом липня 2011 року, згідно якої перевезення вантажу здійснювали: ФОП ОСОБА_4 (відомості про реєстрацію відсутні); ТОВ «Барістранс; ФОП ОСОБА_5 (відомості про реєстрацію відсутні).

За наданими до перевірки документів,походження товару встановити не можливо.

Згідно з даними податкової декларації та Системи автоматизованого співставлення поаткових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановленого основного постачальника, а саме: ПП «Дніпропетровський завод прецизійних труб» на суму ПДВ 669930 грн. 04 коп. Перебуває на обліку в Лівобережній МДПІ. Стан порушено провадження про банкрутство.

Податкові зобовязання по контрагенту не задекларовано. Основний вид діяльності виробництво труб та фітингів для труб з чавуну.

Щодо ТОВ «Профіль Д» перевіряючими в акті перевірки зазначено, що дане товариство згідно наданої інформації ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі з бази ДАІ Запорізької області відносно автотранспорту, яким було поставлено товар на ПАТ «Дніпроспецсталь» протягом липня 2011 року, відповідно до якої перевезення вантажу здійснювали: ФОП ОСОБА_6 (відомості про реєстрацію відсутні); ТОВ «Мегатранс»; ФОП ОСОБА_7(відомості про реєстрацію відсутні).

За даними перевірки документів походження товару встановити неможливо.

Відповідно до податкової інформації, підприємство виступає вигодотранспортуючим субєктом.

З урахуванням викладеного, на обґрунтування виявленого порушення, податковий орган зазначає, що виходячи з системного аналізу норм Податкового кодексу України, право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету. За своєю правовою природою податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується і сплачується платником податків відповідно механізму його справляння. При цьому відповідно до правила першої події, при здійсненні оподатковуваних податок на додану вартість господарських операціях, у платника одного податків виникають податкові зобовязання, а у іншого платника податків право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. За таких обставин, передумовою віднесення до податкового кредиту відємного значення, бюджетного відшкодування, є зобовязання декларування контрагентом своїх податкових зобовязань за правилом першої події. Враховуючи вищевикладене, спочатку йде нарахування податкового зобовязання, його сплата до бюджету і при настанні відповідних обставин його віднесення до податкового кредиту.

Дослідивши обставини, викладені в акті перевірки, та документи, що надані позивачем на їх спростування, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому суд звертає особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обовязковому порядку передається вантажоодержувачу.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтранспорту України, Міністату України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з п. 2.7 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995р. №88: «Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України».

Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон повязує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

Частиною 4 ст. 70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Так ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 (далі Закон №996), зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів, в обґрунтування правомірності формування податкового кредиту позивачем надано: договір поставки, укладений з ВАТ «Дієг-Авіастар» (№11090433 від 13.03.2009 року та додаткові угоди до нього), специфікації, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, платіжні доручення; договір поставки, укладений з ТОВ «Профіль Д» (№11101384 від 18.11.2010 року), специфікації, рахунки, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

При цьому суд звертає увагу на товарно-транспортні накладні, що є доказом транспортування товару, а відтак і фактичного його отримання позивачем.

Щодо товарно-транспортних накладних, що видані на виконання договору, укладеного до ТОВ «Дієг-Авіастар», вбачається, що транспортування товару здійснювали ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Щодо товарно-транспортних накладних, що видані на виконання договору, укладеного з ТОВ «Профіль Д», вбачається, що транспортувння товару здійснювали ПП ОСОБА_11, ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ПП ОСОБА_15

У судове засідання представником відповідача надано інформацію відділення ГВПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, відповідно до якої судом встановлено, що при дослідженні спектру обставин господарської діяльності ПАТ «Дніпроспецсталь» за липень 2011 року було встановлено та опитано водія ОСОБА_16, який надав пояснення, що автоперевезення товару (алюмінію) від імені ТОВ «Профіль Д» на ПАТ «Дніпроспецсталь» на протязі 2011 року він не здійснював.

Крім того надано пояснення ОСОБА_4, відповідно до яких він пояснив, що здійснював лише поставку феротитану від Запорізького титано-магнієвого комбінату на Дніпроспецсталь у липні та жовтні 2011 року у присутності директора ТОВ «Дієг-Авіастар».

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Крім того, суд звертає щодо наявності спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції, а саме: ТОВ «Дієг-Авіастр» та ТОВ «Профіль Д».

Як вбачається з наданих документів предметом договору поставки з ТОВ «Дієг-авіастар» є поставка феросплавів. Відповідно до специфікацій поставлено було титан губчатий, феротитан. Згідно Довідки АА №250659 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій видом діяльності ТОВ «Дієг-Авіастар» є зокрема 27.10.0 «Виробництво чавуну, сталі та феросплавів». При цьому позивачем не надано жодних доказів щодо наявності спеціальних дозволів, ліцензій на ведення даної господарської діяльності.

Предметом договору поставки з ТОВ «Профіль Д» є поставка феросплавів. Відповідно до специфікацій поставлено було алюміній вторинний, АПС. Згідно Довідки №3266 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України одним із видів діяльності ТОВ «Профіль Д» є торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них. При цьому позивачем не надано жодних доказів щодо наявності спеціальних дозволів, ліцензій на ведення даної господарської діяльності.

Частинами першою, другою статті 4 Закону України від 5 травня 1999 року № 619-XIV «Про металобрухт» установлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, повязана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Суд в даному випадку бере до уваги те, що позивач придбавав через посередників (ТОВ «Дієг-авіастар» та ТОВ «Профіль Д») феросплави, зокрема титан губчатий, феротитан, алюміній вторинний, у осіб, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, відсутні основні фонди, які б надавали можливість вчинення такої діяльності, а також те, що позивач, продавець та його постачальники працювали в одному сегменті ринку, для роботи в якому необхідною умовою є ліцензія, наявність якої у перелічених осіб не було встановлено.

Статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Відповідно до п. 200.1 вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно вимог п. 200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

-були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

-мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У відповідності до п. 200.7 ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою удосконалення механізму адміністрування відшкодування податку на додану вартість та налагодження ефективного контролю за станом та порядком організації перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідно до статті 200 Податкового кодексу України, наказом ДПА України від 24.05.2011 року №306 затверджено Методичні рекомендації щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (від'ємного значення податку на додану вартість) (далі Методичні рекомендації №306).

Пунктом 4 Методичних рекомендацій №306 визначено порядок організації та проведення документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (документальної позапланової виїзної (невиїзної) перевірки достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість).

У відповідності до пп.4.1 п.4 Методичних реком6ендацій №306 встановлено, що відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу органи державної податкової служби мають право проводити:

-документальні позапланові виїзні перевірки законності декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування (податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. Перевірка проводиться у порядку визначення достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ;

-документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, яка відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу, постанови N 1238 (за наявності достатніх підстав) проводиться протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Документальна позапланова перевірка проводиться у порядку та терміни, визначені главою 8 Податкового кодексу.

Згідно п.4.2 Методичних рекомендацій №306 у ході документальної позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ досліджуються результати перевірки з документуванням по контрагентах, відібраних для відпрацювання, з зокрема з таких напрямів:

аналіз податкових накладних та відповідних платіжних документів (платіжних доручень, чеків, транспортних квитків, готельних рахунків, рахунків на послуги зв'язку тощо), документів бухгалтерського та податкового обліку;

при придбанні товарно-матеріальних цінностей - договір на придбання (зокрема в частині передбачуваного строку поставки), інформація щодо наявності складських приміщень (власних або орендованих) та відповідних угод на визначений термін зберігання), обстеження їх на відповідність технічним умовам, необхідним для зберігання певних видів товарів, а також дані інвентаризації залишків товарів (сировини, готової продукції) на складах, звірки їх із картками складського обліку у підприємства, що перевіряється. У подальшому з урахуванням строків поставки продукції, передбачених договором на придбання, звіряти фактичне отримання товарів. У разі наявності залишків на складі - вказати їх кількість та вартість на останню дату звітного періоду;

при придбанні послуг - угоди про постачання послуг, акти виконаних робіт, за якими з'ясувати місце постачання таких послуг з урахуванням вимог пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Податкового кодексу та наявність підстав для нарахування сум ПДВ;

встановлення перевізників товару на всіх етапах його руху від постачальника (яким створено початкову вартість товару (виготовлено або імпортовано) до покупця, яким задекларовано суму бюджетного відшкодування ПДВ, визначення наявності у них відповідних транспортних засобів (за даними МРЕО), працівників відповідної кількості та кваліфікації. Перевірка документів, що відображають витрати на перевезення (у разі наявності);

перевірка наявності платіжних доручень (банківських виписок, піших документів) на суму податку, фактично сплачену отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - суму податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів (послуг);

опрацювання податкової інформації, отриманої шляхом здійснення зустрічних звірок (позапланових перевірок) з метою співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання для документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків;

у разі виявлення в ході проведення перевірки фактів декларування платником сум податкового кредиту по операціях, що не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), встановлюються під час дослідження документального, грошового, товарного потоків та документуються ознаки, які в сукупності можуть свідчити про нікчемність такого правочину, з урахуванням вимог Методичних рекомендацій (орієнтовного алгоритму дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, доведених листом ДПА України від 03.02.2009 р. N 2012/7/10-1017, та іншими інструктивними документами.

У відповідності до п.4.3 Методичних рекомендацій №306 у ході документальної позапланової виїзної перевірки органи державної податкової служби здійснюють зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків (позапланові перевірки) у порядку, визначеному Податковим кодексом, постановами N 1232 та N 1245:

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2,4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковим органом під час проведення перевірки дотримано вимоги Податкового кодексу України, та досліджено всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, а позивачем не доведено фактичної поставки товару, у звязку з чим податкові повідомлення-рішення від 13.10.2011 року №0000800801 та №0000810801 є правомірними, відтак позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167, 256, 257 КАС України, суд. -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 21 лютого 2012 року.

Суддя М.С. Лазаренко

Постанову виготовлено у повному обсязі 06 лютого 2012 року