Постанова № 22096059, 16.01.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 року ( 17 год. 00 хв.) Справа № 2а-0870/7460/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Вітковській С.О.

за участю:

представника позивача: Деревянко І.О.

представника відповідача: Сілецького Д.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства “Фірма “Дінас”

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства “Фірма “Дінас” до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток від 30.08.2011 № 0000892305, на загальну суму 775076 грн. 25 коп.

Відповідно до позовної заяви, в період з 19.07.2011 по 08.08.2011 на Приватному підприємстві “Фірма “Дінас” проводилася планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011.

Зазначеною перевіркою встановлені порушення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме визнані нікчемними угоди з ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд». Позивач з зазначеними порушеннями не згодний та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в свої запереченнях зазначив, що правочини укладені між підприємством Приватним підприємством “Фірма “Дінас” та ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд» не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Позивач вважає висновки щодо зазначених правопорушень неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених в запереченнях, просив відмовити в задоволенні адміністративному позові в повному обємі.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приватне підприємство «Фірма «Дінас» зареєстроване 12.09.1997 в Виконавчому комітеті Запорізької міської Ради, свідоцтво про державну реєстрацію №11031050001001356, включене до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на підставі Довідки АА № 261889 і є платником ПДВ на підставі свідоцтва № 100313160 від 11.12.2010.

З 19.07.2011 по 08.08.2011 на підставі наказу № 983 від 01.07.2011, повідомлення №93 від 04.07.2011 та направлень від 19.07.2011 посадовими особами ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя у позивача була здійснена планова виїзна перевірка з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт перевірки №1428/2305/25216474 від 12.08.2011, в якому визначено порушення п.5.1, пп.5.2.1, пп.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334, а саме завищення валових витрат на загальну суму 2480242 грн. ( з яких 2418605 грн. щодо відносин з контрагентом ТОВ «Будворк» та 61637 грн. щодо відносин з контрагентом ТОВ «Стройвінд»).

18.08.2011 в звязку з незгодою з актом перевірки позивачем були подані письмові заперечення, які відповідачем залишені без задоволення.

30.08.2011 ДПІ в Комунарському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000892305 на загальну суму в розмірі 775076, 25грн.

Відповідачем виключені зі складу податкового кредиту та складу валових витрат підприємства на придбання у ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд» товарів. На думку перевіряючих, первинні документи надані до перевірки по ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд» є недійсними, а договори з ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Цей висновок ґрунтується на наступних обставинах: в одного з постачальників ТОВ «Будворк» відсутня обєкти оподаткування, а у другого з постачальників ТОВ «Стройвінд» відсутні необхідні умови (матеріальні ресурси, основні засоби тощо).

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В ст.9 Закону Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обовязкові реквізити.

Відповідно п.1.32 ст.1 Закону України від 28.12.94р. № 334 «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною і суттєвою.

В акті перевірки зазначено, що документи постачання товарів від ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд» не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд». Тому відсутні підстави для відображення у податковому обліку, а саме включення до податкового кредиту сум ПДВ відповідних періодів ПП “Фірма “Дінас”

Як вбачається з акту перевірки відповідачем не перевірялось фактичне виконання робіт, передбачених договором, що призвело до припущень з боку відповідача щодо невиконання цього договору.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання послуг та товарів не повязано з господарською діяльністю позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

В Акті перевірки не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарської операцій з ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд» оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Як було встановлено, на момент вчинення зазначених вище правочинів ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд» були зареєстровані в установленому Законом порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуальним податковим номером, який використовується для справляння цього податку.

Жодних доказів того, що угоди, укладені з ТОВ «Будворк» та ТОВ «Стройвінд»”, не були направлені на реальне настання передбачених ними наслідків, в акті перевірки не наведено.

Крім того до суду надавалися всі необхідні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів від зазначених постачальників (декларації з податку на прибуток, угоди, договори, контракти, видаткові та прибуткові накладні, банківські виписки про перерахування коштів, рахунки-фактури, акти виконаних робіт (послуг), акти прийому-передачі, акти списання ТМЦ, зведені дані бухгалтерського обліку у журналах-ордерах по різним рахункам бухгалтерського обліку, зворотно-сальдові відомості по рахунках бухгалтерського обліку та інш.), що спростовує висновок про безтоварність операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства “Фірма “Дінас” до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя 30.08.2011 № 0000892305.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) О.О. Артоуз