Постанова № 22093936, 29.02.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/10474/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Семенюк М.М. ,

при секретарі - Корольовій О.С., Лисайчуку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Шляхи Полісся"

до Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 04.10.2011 р. за №0011762320,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Новоград-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції від 04.10.2011 року №0011762320, яким збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 549923,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00грн.

Не погоджується з висновками податкового органу про те, що підприємством порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: невідноситься до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбанням товарів/посліг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 ПК України, з огляду на те, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 549923,00грн. підприємством здійснено на підставі виданих ТОВ "Компанія "Благотранс", ТОВ "С.К.М.Групп" податкових накладних та первинних розрахункових документах, які повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, зазначив, що позивачем відповідачу надсилалися заперечення на акт перевірки, однак в порушення вимог Податкового кодексу України, вони залишені без розгляду.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши на те, що підприємством при проведенні перевірки не було надано подорожні листи, та невірно заповнено ТТН, які передбачені договором про надання послуг по перевезенню вантажів від 29.04.2011 року №46, що є порушенням договору, та не дає можливості визначити правильність відображення виконаної роботи, а саме: відстань, яку проїхали вантажні автомобілі, на основі якої робиться розрахунок за фактично надані послуги, відповідно до п.2.5 Договору та додатку №1 до даного договору. Вказали на те, що наявність у підприємства податкових накладних за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у накладній сум до податкового кредиту, а документи надані підприємством для перевірки свідчать про нереальність даних операцій.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

У період з 08.09.2011 року по 14.09.2011 року посадовими особами Новоград-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції проведено позапланову документальну виїзну перевірку ВАТ "Шляхи Полісся" щодо дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість за червень 2011 року, про що складено акт №1628/23-20/05-53/03448563 від 21.09.2011 року.

Як зазначено в акті перевірки, внаслідок укладення договору на постачання № 47 від 03.05.2011 року між ТОВ "С.К.М.Групп" та ВАТ "Шляхи Полісся" та договору про надання послуг по перевезенню вантажів від 29.04.2011 року № 46, укладеного між ТОВ "Компанія "Благотранс" та ВАТ "Шляхи Полісся", останнім неправомірно віднесено в червні 2011 року суми ПДВ до складу податкового кредиту, тобто дані договори на постачання ВАТ "Шляхи Полісся" в червні 2011 року від ТОВ "С.К.М.Групп" та надання послуг по перевезенню вантажів ВАТ "Шляхи Полісся" ТОВ "Компанія "Благотранс" були використані як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званної податкової вигоди (віднесення до податкового кредиту) без наміру здійснювати реальні господарські операції. ВАТ "Шляхи Полісся" за рахунок відображення у податковому обліку операцій по укладеними нікчемними договорами завищено податковий кредит за червень 2011 року на загальну суму 549922,77 грн.

Відповідно до висновку перевірки, встановлено порушення ВАТ "Шляхи Полісся" п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 549922,77грн.

На вказаний акт перевірки ВАТ "Шляхи Полісся" подало відповідачу заперечення на які останній надав відповідь за № 38173/23-20 від 12.10.2011 року і яка отримана позивачем, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, 24.10.2011 року.

За результатами проведеної перевірки Новоград-Волинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0011762320 від 04.10.2011 року про збільшення суми грошового зобов"язання з ПДВ в розмірі 549923,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 01,00грн.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 1 ст.908 Цивільного кодексу України, передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як встановлено судом, підприємством 29.04.2011 року укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №46 з ТОВ "Компанія "Благотранс", згідно якого виконавець бере на себе зобов"язання надавати Замовнику послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, а Замовник зобов"язується прийняти та оплатити фактично надані послуги на умовах визначених даним договором та технікою зазначеною в Додатку 1, а саме самоскидом DAF. В обов"язки Виконавця входить: подавати правильно оформлені з достовірно викладеною інформацією подорожні листи та товарно-транспортні накладні, необхідні для здійснення розрахунку за фактично надані послуги, своєчасно надавати Замовнику акти прийому-передачі наданих послуг з відповідною документацією.

Однак, в ході перевірки було встановлено, що позивачем не надано до перевірки подорожні листи, які передбачені договором про надання послуг з перевезення вантажів №46, через що неможливо визначити правильність відображення виконаної роботи (про які було складено акти виконаних робіт) та даних товарно-транспортних накладних, а саме: відстань, яку проїхали вантажні автомобілі на основі яких робиться розрахунок за фактично надані послуги, рух пального, завдання водієві, послідовність виконання завдань відповідно до п.2.5 Договору про надання послуг з перевезення вантажів №46 та Додатку №1 до Договору, а також вказано, що товарно-транспортні накладні (типова форма №1-ТН) на підтвердження вартості і факту перевезення згідно до Договору не містять обов"язкових реквізитів, зокрема номеру подорожнього листа, хто дозволив відпуск товару, вид перевезень, вид пакування вантажі і т.д.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV є первинний документ.

Відповідно до п.2.15. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників регулюються Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі - Правила), затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568.

Пунктом 11.1 розділу 11 Правил встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п.п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Виходячи із наведених правових норм, документами для перевезення є товарно-транспортна накладна, яка є обовязковими первинними документами для обліку операцій з перевезення вантажів. А тому наявність цього документу є обовязковою для підтвердження факту здійснення господарської операції, наслідки якої відтворені в податковому обліку.

Згідно з матеріалами справи витрати позивача підтвердженні відповідними товарно-транспортними накладними та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за послуги з перевезення вантажів є правомірними, оскільки позивачем надано беззаперечні докази, що витрати на перевезення вантажів, які надавалися йому ТОВ «Благотранс», були направленні на отримання доходу.

Крім того, позивачем 03.05.2011 року укладено договір поставки з ТОВ "С.К.М.Групп" №47, згідно якого Постачальник (ТОВ "С.К.М.Групп") зобов"язується передати у власність покупця (ВАТ "Шляхи Полісся" товар (якість, кількість, маркування визначатимуться у заявках Покупця) в подальшому по тексту іменовано "Товар", а Покупець зобов"язується сплатити Постачальнику ціну продажу товару та прийняти його в порядку визначеному чинним договором.

Відповідно до п.п.3.1, 3.3, 3.4 Договору поставка (передача) Товару Постачальником Покупцю здійснюється партіями на умовах EXW відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000 р.. Місце поставки товару визначатиметься у кожному окремому випадку відповідно до заявки Покупця. Приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими довіреністю представниками сторін, при цьому сторони погодилися, що особи уповноважені довіреністю на приймання-передачу товару вважаються такими, що належним чином уповноважені від імені та за рахунок Сторін, що видали їм довіреності, вчиняти правочини по узгодженню істотних умов щодо асортименту, кількості та ціни Товару, згідно до чинного законодавства. Товар за чинним договором повинен супроводжуватися наступними документами, виданими на кожну партію Товару за рахунок Постачальника: оригіналом документа про якість Товару, видатковою та податковою накладною.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що на підтвердження факту поставки дизельного пального та бітуму ВАТ "Шляхи Полісся" не надало товарно-транспортні накладні, дорожні листи, а також документів про якість товару, довіреностей відповідно до Договору №47.

Також, відповідно до тверджень відповідача, договір №47 від 03.05.2011 року є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Висновки стосовно нікчемності правочину, викладені у Акті перевірки, є безпідставними, так як не базуються на нормах чинного законодавства. Статтею 204 ЦК України закріплений принцип презумпції правомірності правочину, відповідно до якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 228 Цивільного Кодексу України передбачено, що нікчемним є правочин який порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним, і лише в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідність змісту договорів поставки, укладених між позивачем та його контрагентом вимогам цивільного законодавства, а тому суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаного в податкових накладних, виписаних постачальником.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи зазначені договори, ВАТ "Шляхи полісся" та його контрагент діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Так, операції з постачання товарів та перевезення вантажів Позивачеві ТОВ "Компанія "Благотранс", ТОВ "С.К.М.Групп" за договорами №46 від 29.04.2011 року, №47 від 03.05.2011 року, у червні 2011 року є фактично здійсненими, оскільки мали на меті настання реальних цивільно-правових наслідків у сторін, зокрема-у позивача були направлені на фактичне збільшення активів з метою подальшого використання в господарській діяльності, у контрагентів - на оплату поставленого товару.

В свою чергу, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Так, оформлені податкові накладні по взаємовідносинах між ТОВ «Шляхи Полісся» та TOB “Компанія "Благотранс”, ТОВ "С.К.М.Групп" відповідають законодавству і Новоград-Волинською ОДПІ під сумнів не ставиться

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог ст. 198 Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на неналежне заповнення товарно-транспортних накладних, за умови відсутності доказів, які б підтверджували факт фіктивних взаємовідносин між позивачем та контрагентами, не спростовує висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже надані позивачем в підтвердження факту господарських взаємовідносин зі своїми контрагентами товарно-транспортні накладні дозволяють ідентифікувати вид перевезення (з огляду на зазначення у накладних відомостей про автомобіль, яким таке перевезення здійснювалось), зміст та учасників господарської операції, а також дозволяють забезпечити ідентифікацію та облік товару. Отже недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних, на які вказує відповідач, не спростовують реальності здійснених господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене законодавче регулювання спірних правовідносин та на встановлені у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд вважає, що оскаржуване рішення Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ не відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що вважає позовні вимоги про його скасування обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 04.10.2011 року за № 0011762320.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 05 березня 2012 р.