Постанова № 22093930, 08.02.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/9043/11

категорія 8.2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капинос О.В. ,

при секретарі - Господарчук І.В.,

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення №0001832301 від 09.09.2011 року,-

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш" звернулося з позовом до Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції в про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2011 р. №0001832301, відповідно до якого позивачу було зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в декларації за травень 2010 року в сумі 56612,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.08.2011 року Коростенською ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Хлібекспорт" за травень 2010 року. За результатами перевірки відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. На думку позивача, Товариство протягом перевіряємого періоду не допускало порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначені в акті перевірки, а факти порушень закону є недостовірними та такими що суперечать фактичним обставинам.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив і пояснив, що актом перевірки від 26.08.2011 року було зроблено висновок про те, що проведеною перевіркою не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Хлібекспорт" до ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш", у зв"язку з відсутністю належним чином оформлених документів, що засвідчують транспортування і зберігання товарів, а саме: товарно-транспортні накладні на відпуск насіння соняшника від ТОВ "Хлібекспорт". По цій причині було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 26.08.2011року Коростенською ОДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Хлібекспорт" за травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1329/23-03/00217679 (далі-акт перевірки).

В акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст., п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за травень 2010 року на суму ПДВ 56611,80 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення- рішення від 09.09.2011 р. №0001832301, відповідно до якого позивачу було зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в декларації за травень 2010 року в розмірі 56612,00 грн..

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність його положенням ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що воно не відповідає вимогам даної норми зважаючи на наступне.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладені в акті перевірки, огрунтовуються тим, що внаслідок проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ "Хлібекспорт" до ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш"", у зв"язку з відсутністю належним чином оформлених документів, які засвідчують транспортування і зберігання товарів, а саме: товаро-транспортні накладні на відпуск насіння соняшника від ТОВ "Хлібекспорт".

Крім того, відповідач зазначив, що згідно акту ДПІ в Київському районі м.Одеси "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальістю "Хлібекспорт" (код 34507155) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року" встановлено, що при перевірках фінансово-господарської діяльності підприємств-постачальників ТОВ "Хлібекспорт" встановлено неможливість фактичного здійснення наведеними підприємствами господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, здійснення операцій із товаром, який не придбавався, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Таким чином, податковий орган зробив висновок, що усі операції по придбанню товарів, робіт (послуг) за участю вказаних підприємств контрагентів-постачальників ТОВ "Хлібекспорт" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача". Тому, відповідно до пп.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, ч.1,5 ст.203 цього Кодексу договір купівлі-продажу, заключений ВАТ "Хіммаш" із ТОВ "Хлібекспорт" є нікчемним.

Разом з тим, суд вважає такий висновок відповідача безпідставним з огляду на наступні обставини.

Так, встановлено, що 21.05.2010 року між ТОВ "Хлібекспорт" (продавець) та ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 001/21-05, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов"язується продати, а покупець прийняти і оплатити насінння соняшника українського походження врожаю 2009 року (далі-товар).

Відповідно до розділу 3 договору поставка товару здійснюється продавцем шляхом передачі покупцю на умовах франко-склад ЗАТ "Дельта-сервіс" м.Херсон, Островське шосе, 2а. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі товару, який є невід"ємною частиною даного договору і видаткової накладної. Продавець надає покупцю наступні документи: акт приймання-передачі, видаткову накладну, податкову накладну.

На виконання умов договору, 28.05.2010 року ТОВ "Хлібекспорт" передало ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш" насіння соняшника українського походження врожаю 2009 року в кількості 1400000 тон на загальну суму 4200000 грн., в тому числі ПДВ 700000 грн., що підтверджується копіями акту прийому-передачі № 1 від 28.05.2010 року, видаткової накладної № 90 від 28.05.2010 року, податкової накладної № 99 від 28.05.2010 року. Переданий позивачу товар станом на 28.05.2010 року знаходився на документальному обліку ЗАТ "Дельта-сервіс", що підтверджується копією листа № 164/11 від 28.05.2010 року.

21.05.2010 року між ВАТ "Кростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш" (комітент) та ТОВ "Гермес Агро" (комісіонер) укладено договір комісії № К05-21/1, відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер приймає на себе зобов"язання здійснити експорт насіння соняшника українського походження врожаю 2009 року на умовах FOB-Херсонський морський торгівельний порт.

Згідно п.2.9 договору комітент передає товар комісіонеру за адресою франко-склад ЗАТ "Дельта-сервіс" м.Херсон, Островське шоссе,2а.

На виконання договору комісії, 28.05.2010 року ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш"" передав, а ТОВ "Гермес Агро" на складі ЗАТ "Дельта-сервіс" за адресою: м.Херсон, Островське шоссе,2а, прийняв насіння соняшника українського походження врожаю 2009 року в загальній кількості 1400000 тон на загальну суму 541800 доларів США, що підтверджується копією акту приймання-передачі від 28.05.2010 року.

ТОВ "Гермес Агро" (продавець) відповідно до договору комісії № К 05-21/1 від 21.05.2010 року уклало зовнішньоекономічний контракт № 25-S від 25.05.20109 року з нерезидентом Компанією " DIRECTINVEEST & Co, S.A" Панама (покупець), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує насіння соняшника врожаю 2009 року в загальній кількості 18000000 тон (п.1,2,4 контракту).

Відповідно до даного контракту, на адресу нерезидента 02.06.2010 року ТОВ "Гермес Агро" було відвантажено насіння соняшника врожаю 2009 року в загальній кількості 1400000 тон, що підтверджується копіями вантажно-митних декларацій. Із граф 8 та 9 вказаних ВМД вбачається, що продавцем товару є ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш"", а продавцем Компанія " DIRECTINVEEST & Co, S.A" Панама.

Таким чином, за характером здійсненої господарської операції товар - насіння соняшника врожаю 2009 року, яке було придбане ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш", до місця знаходження товариства не транспортувалося, а тому доводи відповідача про відсутність товаро-транспортних накладних є безпідставними. Крім того, наведені обставнини справи також спростовують доводи податкового органу про "безтоварність" здійсненої операції.

Щодо податкового кредиту з ПДВ по вищевказаній операції суд також зазначає, що вказані відповідачем обставини не є тими правовими підставами, з якими законодавець пов'язує можливість позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Хлібекспорт" товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення сплаченого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були. Крім того, зазначені обставини знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, під час якого було встановлено, що позивач належними доказами довів факт придбання товару (насіння соняшника), його отримання шляхом відвантаження безпосередньо зі складу, на якому вказаний товар зберігався, а також подальшої його реалізації, що, зокрема, підтверджено наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу, договором комісії, зовнішньоекономічним контрактом, актами здачі-приймання товару, вантажно-митними деклараціями, даними про розрахунки з продавцем, а також видатковими та податковими накладними.

Згідно пп.7.2.6 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Тобто, відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7,4,5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Крім того, відповідач вказує на порушення товариством п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, згідно якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Разом з тим, як вбачається зі статуту ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш"" одним із видів його діяльності є торгівля продовольчими товарами (п.2.2.4). Тобто, здійснена операція з купівлі у ТОВ "Хлібекспорт" насіння соняшника проведена в межах господарської діяльності позивача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки акту перевірки не ґрунтуються на фактичних обставинах та не відповідають законодавству України. А тому, позивачем правомірно віднесено суму ПДВ по проведеній операції до складу податкового кредиту, що також підтверджується копією податкової накладної № 99 від 28.05.2010 року та платіжними дорученнями про перерахування ТОВ "Хлібекспорт" коштів за закуплений товар, в тому числі ПДВ в сумі 700000 грн..

Щодо нікчемності угоди, укладеної між ТОВ "Хлібоекспорт" та ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш"" суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України далі - ЦК України), та ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі- ГК України) договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 638 ЦК України, крім вищевизначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом.

Відповідно до частини 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Здійсненні сторонами дії були вчиненні з метою переходу права власності, тобто відповідали вільному волевиявленню та наміру сторін .

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, а суд прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ТОВ "Хлібоекспорт" та ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш"" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідачем не надано належних доказів щодо "безтоварності" здійсненої позивачем господарської операції, а тому такий висновок є припущенням.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції від 09.09.2011 р. №0001832301 винесене з порушеннями вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України ВАТ "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш" підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 158-162, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати прийняте Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення № 0001832301 від 09.09.2011 року.

Відшкодувати Відкритому акціонерному товариству "Коростенський завод хімічного машинобудування "Хіммаш" 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 13 лютого 2012 р.