Постанова № 22091644, 05.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1242/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 18.01.2012 року № 0000011533

за участю представника позивача Крупко І.М.

представника відповідача Граніна О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» звернулося до суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2011 року №0000011533.

Надалі позивач надав уточнення позовних вимог, яким просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000011533.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» щодо своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб. За результатами цієї перевірки був складений акт від 30.12.2011 року № 2057/15-/24653403, яким зафіксовано порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України щодо несвоєчасної сплати податкового боргу з орендної плати за землю за червень 2010 року з затримкою на 487 календарних днів.

На підставі цього акту та згідно зі ст. 126 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000011533, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1497,48 грн.

Позивач не згодний з вказаним податковим повідомленням-рішенням. Посилається на Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими», який діяв на час подання декларації з орендної плати за землю за червень 2010 року та оплати самостійно визначеного податкового зобовязання. Зазначає, що згідно платіжного доручення від 15.06.2010 року № 301 ним була сплачена зазначена у податковій декларації сума зобовязань у розмірі 7614,05 грн., але відповідач всупереч нормам діючого на час оплати зазначеного зобовязання законодавства змінив призначення платежу.

У звязку з цим Позивач просить суд визнати податкове повідомлення-рішення від18.01.2012р. № 0000011533 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1497,48 грн. неправомірним та скасувати його.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у запереченнях на позов. Зазначає, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України отримані кошти на сплату податкового зобовязання з орендної плати за землю за жовтень 2011 року відповідачем спрямовані на погашення податкового боргу з оренди за землю за червень 2010 року. Документальною невиїзною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» щодо своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб з питань встановлено несвоєчасну сплату самостійно визначеного податкового зобовязання за червень 2010року. Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України відповідач спрямував одержані від позивача кошти на погашення податкового боргу з оренди за землю за червень 2010 року. По факту погашення податкового боргу за червень 2010 року із затримкою на 487 календарних днів та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000011533, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1497,48 грн. (7614,05 грн.*20%).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, код ЄДРПОУ 24653403 та знаходиться на обліку як платник податків у Горлівської обєднаної державної податкової інспекції.

Відповідачем Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб. За результатами цієї перевірки був складений акт від 30.12.11 № 2057/15-32/24653403 (надалі - Акт перевірки). Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату орендної плати за землю за червень 2010 року у розмірі 7614,05 грн. з затримкою у 487 днів. За результатами перевірки на підставі ст. 126 Податкового кодексу України було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000011533, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1497,48 грн. (7614,05 грн.*20%).

Позивач оскаржує дане повідомлення-рішення в повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобовязання.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо податку на землю строки його сплати були врегульовані спеціальними нормами права, а саме ст.17 Закону України «Про плату за землю».

Згідно з нею податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивачем надана декларація з орендної плати за землю за червень 2010 року від 28.01.2010 року № 9000087153. Цією декларацією позивач самостійно визначив грошове зобовязання з орендної плати за землю у розмірі 7614,05грн.

Судом встановлено, що позивачем було оплачено самостійно визначене податкове зобовязання з орендної плати за землю за червень 2010 року у розмірі 7614,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.06.2010 року № 301 (а.с. 11). Відповідачем цю суму платежу було спрямовано на погашення податкового боргу з минулих років («декларація № 173»), що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача із зазначеного податку. Надалі позивачем була здійснена оплата орендної плати за землю за жовтень 2011 року, що підтверджується платіжним дорученням від 29.11.2011 року № 1464. Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України отримані кошти на сплату податкового зобовязання з орендної плати за землю за жовтень 2011 року відповідачем спрямовані на погашення податкового боргу з оренди за землю за червень 2010 року.

Суд вважає, що на момент здійснення платежу 29.11.2011 року податкового боргу з орендної плати за землю за червень 2010 року у позивача не існувало, а тому направлення сплачених позивачем коштів в його погашення є неправомірним. Такого висновку суд дійшов з наступних підстав.

На момент надання декларації з орендної плати за землю за червень 2010 року та оплати згідно з платіжним дорученням №301 від 15.07.2010 року був чинним Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі «Про порядок погашення..») передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 зазначеного Закону може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обовязковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Як вбачається з реквізиту «Призначення платежу», наявним у матеріалах справи платіжним дорученням позивач сплатив податкове зобовязання з орендної плати за землю за червень 2010 року.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими»та інших наведених вище нормативно-правових актів. У звязку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню неправомірним.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на пункт 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Такий обовязок у податкового органу виник після набрання чинності Податкового кодексу України. Як вже зазначалося, на момент надання декларації та оплати самостійно визначеного податкового зобовязання діяв Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими». Цим Законом не передбачено обовязку податкового органу щодо зміни призначення платежу та погашення боргу згідно черговості його виникнення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з судового збору.

Зважаючи на наведене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекцій про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 року № 0000011533 задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекцій від 18.01.2012 року № 0000011533 про застосування штрафу у розмірі 1497,48 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» (84617, Донецька область, м. Горлівка, проспект Перемоги, 16, ЄДРПОУ 24653403) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому 05 березня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 12 березня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.