Постанова № 22091175, 29.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/23519/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Буряк І. В.

при секретаріТелешові В.О.

за участю представників сторін:

позивача:не зявився

відповідача-1:ОСОБА_1 (дов.)

відповідача-2:не зявився

відповідача-3:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальність «Фірма «Донбаскамінь»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбаскамінь» (надалі позивач, ТОВ «Донбаскамінь») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (надалі відповідач-1, ДПІ у Київському районі м. Донецька), Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за червень 2004 рокуу сумі 1760133,00 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 18.11.2008р. у справі №22/44 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009р. зазначена постанова залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2011р. постанова Господарського суду Донецької області від 18.11.2008р. у справі №22/44 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009р. скасовані, а справа направлена на новий розгляд.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. допущено заміну у справі другого відповідача Головного управління Державного казначейства в Донецькій області на його правонаступника Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (надалі відповідач-2).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. залучено до участі у справі у якості третього відповідача Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька (надалі відповідач-3).

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до гр.18.2 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року відємне значення ПДВ склало 1760133,00 грн. Позивач зазначає, що норми п.п.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачають, що зазначена сума підлягає відшкодуванню платнику податку протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Представник позивача в судове засідання від 29.02.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.

Відповідач-1 надав письмові заперечення на позовну заяву, за змістом яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог за тих підстав, що позивачем в порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до податкового кредиту ПДВ за отриманий товар від ЗАТ «ВО Техсеровина», між тим, на думку відповідача, факт придбання товару не підтверджується.

Крім того відповідач-1 посилається на те що, передача векселя за придбаний товар не є належним доказом сплати ПДВ.

У судовому засіданні від 29.02.2012р. представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідач-2 надав письмові заперечення на позовну заяву, у яких зазначає, що згідно податкові органи здійснюють перевірку та повідомляють платника податків про належні йому суми відшкодування ПДВ. Відшкодування ПДВ органами Держказначейства на підставі висновків, які надаються податковими органами. Відповідач-2 висновків від відповідача-1 не отримував, тому у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

Представник відповідача-2 в судове засідання від 29.02.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.

Відповідач-3 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-3 в судове засідання від 29.02.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Відповідно до декларації позивача з податку на додану вартість (графи 21-25) за червень 2004 року (вхід № 14406 від 20.07.2004р.) сума ПДВ, яка підлягає відшкодуванню за підсумками поточного (звітного) періоду склала 1760133,00 грн. При цьому відповідно до графи 25 декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2004 року ця сума підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох наступних періодів шляхом перерахування на його банківський рахунок.

Як вбачається із декларацій позивача за наступні три податкових періоду липень, серпень, вересень та жовтень 2004 року у нього не виникли податкові зобовязання.

У матеріалах справи наявна постанова Господарського суду Донецької області від 25.06.2007р. у справі №29/159а. У зазначеній справі розглядалося питання правомірності формування позивачем податкового кредиту за червень 2004 року.

Як вбачається із зазначеної постанови, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька була проведена документальна перевірка позивача з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за червень 2004р., за результатами якої складений акт від 18.08.2004р. №53/26-3/13477761 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.08.2004р. №17235/10/26-113, яким позивачеві згідно підпункту «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 44406,00 грн. за червень 2004р. Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування послужив висновок податкового органу про те, що позивач в порушення вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 1747 646,80 грн. по отриманню товару від ЗАТ «ВО Техсировина», факт придбання якого на думку податкового органу не підтверджується згідно діючого законодавства.

Судом у справі №29/159а було встановлено, що між позивачем та ЗАТ «ВО Техсировина» був укладений договір №113/06 від 14.06.2004р. купівлі-продажу, відповідно до якого позивачем було придбано у ЗАТ «ВО Техсировина» рухоме та нерухоме майно, сільськогосподарське обладнання, сільськогосподарський інвентар та ТМЦ згідно специфікаціям, які є невідємною частиною договору, на загальну суму 10 485 880,80 грн., у т.ч. ПДВ 1747 646,80 грн.

Пунктом 4.1 цього договору встановлено, що при передачі у власність позивачеві товару Продавець зобовязаний надати йому супроводжувальні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, акти приймання-передачі. Право власності на товар переходить до позивача з моменту приймання за актами приймання-передачі майна та оформлення документів, зазначених в п.4.1 цього договору ( п.4.2 договору).

На виконання умов наведеного договору позивачем було отримано майно , що засвідчується актами приймання-передачі №1 від 17.06.2004р. на загальну суму 7709 428,80грн., у т.ч. ПДВ 1284 904,80 грн., №2 від 17.06.2004р. на суму 2071164,00 грн., у т.ч. ПДВ 345194,00 грн., №3 від 17.06.2004р. на суму 705288,00 грн., у т.ч. ПДВ 117548,00 грн.

На продаж наведеного майна ЗАО «ВО Техсировина» були складені податкові накладні №14-1 від 17.06.2004р. на суму 7 709 428,80 грн., у т.ч. ПДВ 1284 904,80 грн., №14-2 від 17.06. 2004р. на суму 2071164,00 грн., у т.ч. ПДВ 345194,00 грн., №14-3 від 17.06. 2004р. на суму 705288,00 грн., у т.ч. ПДВ 117548,00 грн.

Зазначені податкові накладні були відображені позивачем у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) за датою 17.06.2004р., включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в декларації з податку на додану вартість за червень 2004р.

Судом встановлено, що отримане майно було оплачено позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями №1 від 29.03.2005р. на суму 847093,00 грн., №6 від 05.04.2005р. на суму 532400,00 грн. та шляхом передачі векселя серії АА №0212191 номінальною вартістю 9 106 387,80 грн., що засвідчується актом приймання-передачі векселів від 17.10.2006р.

Суд із посиланням на приписи п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на дату формування податкового кредиту, дійшов висновку що сума податку на додану вартість в розмірі 1747 646,8 грн. підтверджена податковими накладними від 17.06.2004р. №14-1, від 17.06.2004р. №14-2, від 17.06.2004р. №14-3, що складені ЗАТ «ВО Техсировина», які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», витрати у звязку з таким придбанням відносяться до складу валових витрат, що позивач документально підтвердив своє право на податковий кредит та правомірно сформував податковий кредит за наведеними податковими накладними за першою із подій.

Донецькій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19.09.2007 року залишив постанову у справі №29/159а без зміни.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно п. 1.7 ст. 1 зазначеного Закону, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п. 1.8 ст. 1 зазначеного Закону, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування повязане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Як було встановлено, розрахунок за придбаний товар позивач частково здійснив у вексельній формі шляхом передачі векселя номінальною вартістю 9106387,80 грн. ПДВ.

Із наданих до матеріалів справи матеріалів не вбачається жодних тверджень та відповідних доказів щодо здійснення сплати 9106387,80 грн. за векселем серії АА №0212191 на момент подачі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року. Також, сплата позивачем за отриманий товар була частково здійснена платіжними дорученнями №1 від 29.03.2005р. на суму 847093,00 грн., №6 від 05.04.2005р. на суму 532400,00 грн. після подачі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року (вхід № 14406 від 20.07.2004р.).

На підставі наведеного, Суд вбачає відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість по декларації за червень 2004 року у сумі 1760133,00 грн. у звязку із відсутністю факти сплати зазначеної суми ПДВ на момент подачі декларації (вхід № 14406 від 20.07.2004р.).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальність «Фірма «Донбаскамінь» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 29 лютого 2012 року, повний текст виготовлено 3 березня 2012 року.

3. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.