Постанова № 22091185, 01.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2012 р. справа № 2а-531/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

позивача не зявився,

представника позивача не зявився,

представника відповідача Павлової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.08.2009 року податковим повідомленням-рішенням № 0000541730/0 Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області визначено позивачу податкове зобовязання по платежу податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності та незалежної професійної діяльності у розмірі 25855, 59 грн. без фінансових санкцій, а податковим повідомленням-рішенням № 0000551730/0 визначено податкове зобовязання по платежу податку на додану вартість у розмірі 10950, 50 грн., в тому числі 1160, 00 грн. основний платіж та 9790, 50 грн. фінансової санкції.

Вважаючи незаконними та необґрунтованими висновки та рішення податкового органу, позивач скористався наданим Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі Закон № 2181) правом адміністративного оскарження.

За результатами первинної скарги було прийнято рішення начальником Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 11.09.2009 року № 11663/25-013-2 про відмову в її задоволенні та позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення від 11.09.2009 року № 0000541730/1 та № 0000551730/1.

За результатами розгляду повторної скарги та доповнень до неї було прийнято ДПА в Донецькій області рішення від 05.11.2009 року № 19680/10/25-013-5 про залишення без змін податкового повідомлення рішення від 12.08.2009 року № 0000541730/0 (від 11.09.2009 року № 0000541730/1) та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 0000551730/0 (від 11.09.2009 року № 0000551730/1) в частині 6578, 00 грн. штрафних санкцій та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення від 11.11.2009 року № 0000541730/2 на суму 25855, 59 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.11.2009 року № 0000551730/2 на суму 4372, 50 грн., в тому числі 1160, 00 грн. основний платіж та 3212, 50 грн. фінансові санкції.

Позивач не погодився з прийнятими рішеннями, та зазначив, що зобов'язання по платежу з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності визначено в сумі 25855, 59 грн. за неповними, суперечливими, незаконними та необґрунтованими висновками. Так, акт, складений за результатами перевірки, повинен служити підставою для прийняття рішення контролюючим органом. Однак, рішення відповідач приймає не за висновками в акті перевірки, а за висновками у відповіді на заперечення за актом, розрахунки в яких вироблені з арифметичною помилкою.

В результаті безпідставно визначено заниження податкового зобов'язання вже в сумі 25 855, 59 грн.

Крім того, представник позивача зазначає, що податкове зобов'язання в акті від 28.07.2009 року визначено виходячи з встановленого контролюючим органом фактичного доходу в сумі 541 989, 11 грн. (з арифметичною помилкою на а. 6 в графі 6 і 7 таблиці по рядку 31 в сторону збільшення валового доходу на суму 2 539, 00 грн. (196891, 20: 1,20 = 164 076 грн. - а не 166 615, 33 грн., як зазначено в акті ), у зв'язку з чим фактично дохід повинен становити 539450, 11 грн.) і валового доходу згідно з декларацією за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 374627, 00 грн., а також встановлених контролюючим органом фактичних валових витрат у сумі 383 680, 78 грн. і валових витрат згідно з декларацією за період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 373877, 00 грн.

В акті від 26.10.2009 року НОМЕР_1 фактичний дохід встановлено контролюючим органом вже в сумі 556 801, 39 грн. з тією ж арифметичною помилкою (на а. 10) в бік завищення на 2 539, 00 грн., у зв'язку з чим фактичний дохід повинен становити 554 262, 39 грн. При цьому відповідач ні в одному з актів не відобразив і не врахував валові витрати, у тому числі за послугами, наданими в період перебування на єдиному податку, проте оплата за які надійшла після переходу на загальну систему оподаткування, тим самим порушив ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

В процесі адміністративного оскарження також не були відображені і враховані документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з отриманням доходу, тоді як при збільшенні валового доходу на суму коштів, отриманих за послуги, надані до переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну, позивач має право включити витрати, пов'язані з отриманням цих коштів, до складу валових витрат.

Документально підтверджені витрати, пов'язані з отриманням в період з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року за послуги, надані до переходу зі спрощеної системи оподаткування на загальну, становлять 130655, 99 грн., в тому числі: 115 460, 04 грн. оплати позивачем субпідрядних робіт.

Як зазначає представник позивача, податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по платежу податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 25 855, 59 грн. підлягають визнанню недійсними.

Щодо зобов'язання по платежу ПДВ в сумі 4 372, 50 грн., в тому числі 1 160, 00 грн. основний платіж, та 3212, 50 грн. фінансові санкції, представник позивача зазначив, що в акті від 28.07.2009 року НОМЕР_2 відповідач встановив завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 196, 00 грн. та завищення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 20 152,00 грн., а будь-які висновки про заниження ПДВ на суму 1160, 00 грн. - відсутні. Тому, на думку представника позивача, відсутні і будь-які підстави для визначення в рішенні податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 1160,00 грн.

Крім того, у відповіді від 11.08.2009 року на заперечення за актом від 28.07.2009 року підтверджений висновок в акті від 28.07.2009 року про безпідставне віднесення до податкового кредиту з ПДВ вартості матеріалів у сумі ПДВ 196, 00 грн. (база без ПДВ 980, 00 грн.) та з'являється невідповідний акту від 28.07.2009 року і дійсності висновок про не включення до податкового зобов'язання з ПДВ вартості робіт, виконаних для Горлівської філії Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» в сумі: ПДВ 18607, 80 грн. (База без ПДВ 93039, 00 грн.), що спростовується декларацією за грудень 2008 року від 20.01.2009 року, де в додатку № 5 розділу 1 задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1 658, 16 грн. за кодом 333434505726 (Горлівська філія Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк») і додатком № 5 від 23.01.2009 року до уточнюючої декларації від 23.01.2009 року, де в п. 1 розділу податкові зобов'язання додатка № 5 за кодом 333 434 505 726 (Горлівська філія Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк») задекларовано податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 31 157, 04 грн., що в сумі становить 32 815, 20 грн. (1658, 16 + 31157, 04 = 32815, 20 грн.)

Виходячи з того, що контролюючий орган у відповіді від 11.08.2009 року на заперечення за актом від 28.07.2009 року встановив фактичне податкове зобов'язання в грудні 2008 року в сумі 33656, 00 грн., то розрахункове заниження ПДВ має скласти 841 20, 00 грн., а не 19449, 00 грн., тобто не задеклароване податкове зобов'язання по ПДВ тільки за актом виконаних робіт для ТОВ «Горлівська продовольча компанія» в сумі 841,20 грн.

Також, як зазначає представник позивача, у відповіді від 11.08.2009 року на заперечення за актом від 28.07.2009 року і в акті від 26.10.2009 року «з'являється» невідповідний дійсності висновок про зайве включення податкових зобов'язань з ПДВ на суму 18 485, 00 грн., який суперечить висновкам в акті від 28.07.2009 року про завищення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 20 152, 00 грн., так як з цієї суми «зникає» 1 667, 00 грн.: у вересні 2008 року до складу податкових зобов'язань з ПДВ включена сума передоплати 10 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 1666, 67 грн. за роботи, виконані у жовтні 2008 року, а при розрахунку податкового зобов'язання в жовтні 2008 року відповідач не зменшує для визначення фактичного податкового зобов'язання суму за актом виконаних робіт 1 893, 44 грн., в тому числі ПДВ 2 148, 91 грн. на суму отриманої у вересні передплати 10 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 666, 67 грн. і невірно встановив фактичне податкове зобов'язання в жовтні 2008 року в сумі 18816, 00 грн., так як повторно з однією і тією ж суми визначив ПДВ, а фактично податкове зобов'язання має складати 17 149, 33 грн. (18 816, 00 1 666, 67 = 17 149, 33 грн.).

Усього сума задекларованих податкових зобов'язань в жовтні 2008 року склала 20000, 00 грн.

Виходячи з цього, завищення ПДВ за жовтень 2008 року складає 2 850, 67 грн., а не 1184, 00 грн., як вказує відповідач, і тоді загальна сума завищення складе 20152, 00 грн., що відображено в акті від 28.07.2009 року, а не 18816, 00 грн. - як зазначено у відповіді від 11.08.2009 року на заперечення за актом від 28.07.2009 року і в акті від 26.10.2009 року.

Представник позивача вказує, що акт від 28.07.2009 року не дає підстав для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання за платежем ПДВ, як і всі наступні маніпуляції з відповіддю від 11.08.2009 року на заперечення за актом від 28.07.2009 року і з актом від 26.10.2009 року у силу допущених контролюючим органом помилок і в силу невідповідного дійсності викладу фактичних обставин.

Тому позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.08.2009 року № 0000541730/0 та № 0000551730/0, від 11.09.2009 року № 0000541730/1 та 0000551730/1, від 11.11.2009 року № 0000541730/2 та № 0000551730/2.

Перед початком розгляду справи представником позивача збільшено розмір позовних вимог, відповідно до яких він додатково до заявлених вимог просить суд визнати недійсними також податкові повідомлення-рішення від 16.12.2009 року № 0000541730/3 та № 0000551730/3.

Позивач та його представник у судове засідання не зявились, представник позивача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в письмових запереченнях зазначив наступне. Оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом за результатами здійсненої планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року (акт від 28.07.2009 року НОМЕР_2), наслідками якої стало встановлення порушень позивачем у періодах, які перевірялись:

1)ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року з урахуванням внесених змін та доповнень, згідно якого оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу;

-абз. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку з доходів від підприємницької діяльності у сумі 25 855, 59 грн., у тому числі по періодах:

-2008 року -25 855, 59 грн.;

2)пп. 7.2 8 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, п.1, п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244, зареєстрованого в Мін'юсті України 18.07.2005 року за № 770/11050 - до перевірки не були надані реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 11.07.2008 року по 31.03.2009 року;

3)пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, пп. 5.3.2 п. 5.3 п. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 19449, 00 грн., у тому числі по періодах: грудень 2008 року 19449, 00 грн.;

4)абз. «б» п.1.4. ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, у результаті чого завищено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 18485, 00 грн., у тому числі по періодах:

серпень 2008 року в сумі 15 646, 00 грн.;

жовтень 2008 року в сумі 1 184, 00 грн.;

листопад 2008 року в сумі 1 595, 00 грн.;

січень 2009 року в сумі 20, 00 грн.;

лютий 2009 року в сумі 20, 00 грн.;

березень 2009 року в сумі 20, 00 грн.;

5)пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 168/97-ВР від 03.04.1997 року з урахуванням змін та доповнень, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 196, 00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 64, 00 грн., за грудень 2008 року в сумі 132,00 грн.

Як свідчать обставини справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 при здійсненні господарської діяльності у II півріччі 2008 року застосовував загальну систему оподаткування. Згідно із даними у поданій до Горлівської ОДПІ декларації про доходи позивачем задекларовано валовий дохід 374627, 00 грн. і валові витрати 373877, 00 грн. Але перевіркою на підставі банківських даних по розрахунковому рахунку, даними з центральної бази ДРФО та первинних документів встановлено, що валовий доход позивача становить 541 989, 11 грн. і валові витрати 383 680, 78 грн. Заниження суми валового доходу на 167 362, 11 грн. і валових витрат на 9 803, 78 грн., виникло у зв'язку із неналежним веденням обліку доходів і витрат, а саме: не включення у повному обсязі суми, оплаченої за виконані ремонтні роботи, які надійшли на розрахунковий рахунок та відсотки банку. Таким чином, перевіркою визначено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за II півріччя 2008 року на суму 157 558, 33грн. Перевіркою донараховано 23633, 75 грн. податку з доходів фізичних осіб. Крім того, ФОП ОСОБА_2 зареєстрований платником податку на додану вартість. До перевірки позивачем не надані реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 11.07.2008 року по 31.03.2009 року. При поданні податкових декларацій по податку на додану вартість за листопад - грудень 2008 року ФОП ОСОБА_2 включено до податкового кредиту суми ПДВ (196, 00 грн.), які не підтверджені податковими накладними. Також, на підставі наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ФОП ОСОБА_2 при поданні податкових декларацій по податку на додану вартість за серпень-грудень 2008 року віднесені суми, які не оформлені документами, що засвідчують факт виконання робіт платником податку та не віднесені суми, які надійшли на розрахунковий рахунок, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання на суму 19449, 00 грн. та завищення суми податкового зобов'язання на 18485, 00 грн. Таким чином, перевіркою встановлено, що сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету, занижена на 1160, 00 грн.

На підставі рішення ДПА у Донецькій області, прийнятого за результатом розгляду повторної скарги та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6.07.2001 року за № 567/5758 із змінами і доповненнями, Горлівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.11.2009 року № 0000541730/2 про сплату 25 855, 59 грн. податку з доходів фізичних осіб і № 0000551730/2 про сплату 1160, 00 грн. податку на додану вартість і 3 212, 50 грн. застосованої штрафної санкції.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до додатку 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю» (затвердженого наказом ДПА України від 21.04.2003 року № 12 за зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9.06.2003 року за № 64, із змінами та доповненнями) фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком ст. 5 «Валові витрати» і відповідно до ст. 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями. До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Згідно з п.п 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом. Пунктом 7.1 ст.7 зазначеного Закону визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до п.п 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківській рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджується податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - акті прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Пунктом 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми, не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи наведене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповдіача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Горлівської міської ради 08.04.2004 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2256017 0000 010775, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с.11).

Посадовими особами Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області з 10.07.2009 року по 23.07.2009 року було проведено планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року. За результатами зазначеної перевірки складено акт НОМЕР_2 від 28.07.2009 року (т. 1 а.с.15-53).

Також у період з 22.10.2009 року по 26.10.2009 року посадовими особами Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області було проведено позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. За результатами зазначеної перевірки складено акт НОМЕР_1 від 26.10.2009 року (т. 1 а.с.69-93).

За результатами проведеної 28.07.2009 року перевірки 12.08.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000541730/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок з доходів фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності за основним платежем у розмірі 25855, 59 грн. та № 0000551730/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 1160, 00 грн., за фінансовою санкцією 9790, 50 грн., а всього 10950, 50 грн. (т. 1 а.с. 13-14).

Вказані податкові повідомлення рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку.

Так, рішенням Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про результати розгляду первинної скарги від 11.09.2009 року № 11663/25-013-2 (т. 1 а.с.58) залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 0000541730/0 та № 0000551730/0. 11.09.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000541730/1 та № 0000551730/1 (т. 1 а.с.61-62).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області про результати розгляду скарги від 05.11.2009 року № 19680/10/25-013-6 (т. 1 а.с.98-103) залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 0000541730/0 (від 11.09.2009 року № 0000541730/1) про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 0000551730/0 (від 11.09.2009 року № 0000551730/1) з податку на додану вартість в частині 6578, 00 грн. штрафних санкцій та в цій частині рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 11.09.2009 року № 11663/25-013-2, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. 11.11.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000541730/2 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 25855, 59 грн. та № 0000551730/2 з податку на додану вартість за основним платежем 1160, 00 грн., за фінансовою санкцією 3212, 50 грн., а всього 4372, 50 грн. (т. 1 а.с.105-106).

16.12.2009 року Горлівською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000541730/3 про визначення податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 25855, 59 грн. та № 0000551730/3 з податку на додану вартість за основним платежем 1160, 00 грн., за фінансовою санкцією 3212, 50 грн., а всього 4372, 50 грн. (т. 1 а.с.203-204).

Ухвалою суду від 07.04.2010 року по справі призначено судово-економічну експертизу.

Перед судовим експертом були поставлені наступні питання:

1. на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського та податкового обліку визначити документальну обґрунтованість висновків актів перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 28.07.2009 року НОМЕР_2 та від 26.10.2009 року НОМЕР_1;

2. у випадку повного або часткового підтвердження висновків актів перевірки, розрахувати суму податку, яка підлягала донарахуванню та суму штрафних санкцій.

19.05.2011 року на адресу суду надійшла адміністративна справа із висновком судової економічної експертизи № 2318/24-1991/25 від 26.04.2011 року (т. 3 а.с.35), відповідно до якого:

По першому питанню: виходячи з проведених досліджень, експертом встановлено, що сума прибутку без ПДВ, отримана ФОП ОСОБА_2 за друге півріччя 2008 року підлягає корегуванню:

- у бік зменшення на 2539, 33 грн. (164076, 00 грн. 166615, 33 грн.) та складає 554262, 06 грн.;

- у бік збільшення визначити не надається можливим, оскільки на дослідження не надані первинні документи, які фіксують обєми виконаних робіт та отриманих оплат ФОП ОСОБА_2 від покупців. Отже, визначити в якому розмірі підлягає включенню у дохід сума, вказана у графі 6 Книги ф. 10 від 14.10.2008 року у розмірі 5000, 00 грн. не надається можливим.

Згідно з Деклараціями про доходи ФОП ОСОБА_2 за друге півріччя 2008 року доходи, отримані від підприємницької діяльності, склали 374627, 00 грн. Різниця між величиною доходів, вказаної у Книзі ф. 10 (з урахуванням корегувань, вказаних вище) і даними Декларацій про доходи складає 179635, 06 грн. (554262, 06 грн. 374627, 00 грн.).

У відповідності з документами, наданими на дослідження, оплачено товарно-матеріальних цінностей та послуг на загальну суму 199477, 84 грн., в тому числі: за перше півріччя 2008 року 130395, 04 грн., за друге півріччя 69 082, 80 грн.

Однак у звязку з тим, що на дослідження не надані первинні документи, які фіксують обєми виконаних робіт та отриманих оплат ФОП ОСОБА_2 від покупців, акти списання на відповідні обєкти придбаних товарно-матеріальних цінностей та ін. визначити чи повязані вищевказані витрати з отриманим доходом, не надається можливим. Відповідно, не надається можливим визначити розмір чистого доходу ФОП ОСОБА_2, який підлягає оподаткуванню.

Згідно з проведеним дослідженням сума завищення ФОП ОСОБА_2 по податку на додану вартість за період з 11.07.2008 року по 31.03.2009 року складає 506, 63 грн.

По другому питанню: з урахуванням висновку по першому питанню, розрахувати суму податку з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, яка підлягала оподаткуванню, не надається можливим; податок на додану вартість донарахуванню не підлягає.

Суд частково погоджується із висновком судової економічної експертизи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до висновку експерта останнім встановлено, що сума прибутку без ПДВ, отримана ФОП ОСОБА_2 за друге півріччя 2008 року підлягає корегуванню у бік зменшення на 2539, 33 грн. (164076, 00 грн. 166615, 33 грн.) та складає 554262, 06 грн.

Суд погоджується з висновком у цій частині, оскільки податкове зобовязання, про що також вказував у позовній заяві представник позивача, в акті від 28.07.2009 року визначено виходячи з встановленого контролюючим органом фактичного доходу в сумі 541 989, 11 грн. з арифметичною помилкою (т.1 а.с.20) в графі 6 і 7 таблиці по рядку 31 в сторону збільшення валового доходу на суму 2 539, 00 грн. (196891, 20: 1,20 = 164 076 грн. - а не 166 615, 33 грн.). В акті від 26.10.2009 року НОМЕР_1 фактичний дохід встановлено контролюючим органом вже в сумі 556 801, 39 грн. з тією ж арифметичною помилкою (т. 1 а.с.78) в бік завищення на 2 539, 00 грн., у зв'язку з чим фактичний дохід повинен становити 554 262, 06 грн.

А саме, встановлений відповідачем (т. 1 а.с.82) чистий дохід у розмірі 173120, 61 2539, 00 = 170581, 28 грн. При цьому податок з доходів фізичних осіб складатиме 25587, 19 грн. (170581, 28 грн. * 15 %), а не 25855, 59 грн., як зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях від 12.08.2009 року № 0000541730/0, від 11.09.2009 року № 0000541730/1, від 11.11.2009 року № 0000541730/2 та від 16.12.2009 року № 0000541730/3. Тому вони підлягають визнанню недійсними в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 268, 40 грн.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.08.2009 року № 0000551730/0, від 11.09.2009 року 0000551730/1, від 11.11.2009 року № 0000551730/2 та від 16.12.2009 року № 0000551730/3, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення рішення від 12.08.2009 року № 0000551730/0 оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Донецькій області про результати розгляду скарги від 05.11.2009 року № 19680/10/25-013-6 скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 0000551730/0 (від 11.09.2009 року № 0000551730/1) з податку на додану вартість в частині 6578, 00 грн. штрафних санкцій. 11.11.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000551730/2 з податку на додану вартість за основним платежем 1160, 00 грн., за фінансовою санкцією 3212, 50 грн., а всього 4372, 50 грн.

Відповідно до абз. «б» п.п. 6.4.1. п. 6.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Отже, у даному випадку податкові повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 0000551730/0 та від 11.09.2009 року 0000551730/1 вважаються відкликаними в силу закону та визнанню недійсними у судовому порядку не потребують.

Позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 11.11.2009 року № 0000551730/2 та від 16.12.2009 року № 0000551730/3 також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено в акті позапланової перевірки підприємець ОСОБА_2 є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника від 11 липня 2008 долі №100127732). Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань встановлено їх заниження за грудень 2008 року в сумі 19449, 00 грн. та завишення на 18485, 00 грн., у тому числі: 2008 рік (серпень - 15646, 00 грн.; жовтень 1184, 00 грн.; листопад 1595, 00 грн.); 2009 рік (січень 20, 00 грн.; лютий 20, 00 грн.; березень 20, 00 грн.).

Позивачем до рядка 1 декларації з податку на додану вартість не включені оподатковані операції з поставки робіт у грудні 2008 року на загальну суму 116694, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 19449, 00 грн.

Відповідно до наданих до перевірки первинних документів (актів виконаних робіт та виписок банку з розрахункового рахунку) встановлено, що фактичне податкове зобов'язання за грудень 2008 року 33656, 00 грн.

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року, наданої до Микитівського відділення Горлівської ОДПІ 20.01.2008 року (вхідний № 19833), визначені податкові зобов'язання в сумі 1658, 00 грн.

У січні 2009 року підприємцем наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, у рядку 2 якого зазначена сума податкових зобов'язань, що не врахована в декларації за звітний період 12549, 00 грн.

Крім того, в акті зазначено, що підприємцем до складу податкових зобов'язань включені суми податку на додану вартість, виникнення яких не підтверджено відповідними документами, а саме:

за серпень 2008 року задеклароване податкове зобов'язання з урахуванням уточнюючого розрахунку 39231, 00 грн., фактично 23585, 00 грн.;

за жовтень 2008 року задеклароване податкове зобов'язання з врахуванням уточнюючого розрахунку 20000, 00 грн., фактично 18816, 00 грн.;

за листопад 2008 року задеклароване податкове зобов'язання 1667, 00 грн., фактично 72, 00 грн.;

за січень 2009 року задеклароване податкове зобов'язання 20, 00 грн., фактично - 0 грн.;

за лютий 2009 року задеклароване податкове зобов'язання 20, 00 грн., фактично - 0 грн.;

за березень 2009 року задеклароване податкове зобов'язання 20, 00 грн., фактично - 0 грн.

Також позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість, не підтверджені податковими накладними на суму 196, 26 грн., а саме:

2008 рік

жовтень - 64, 16 грн. (постачальник ТОВ «Стиролавтосервіс»);

грудень 132, 10 грн. (постачальник підприємець ОСОБА_3).

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Як визначено в п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 платник податків, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними в підпункті "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь період недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У ході розгляду повторної скарги підприємця ОСОБА_2 встановлено, що при розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією не врахований факт наявності від'ємного значення попередніх податкових періодів, у зв'язку з чим донарахована сума податкового зобов'язання грудня 2008 року склала 6425, 00 грн. (у тому числі фінансова санкція 50 % - 3 212, 50 грн.)

Згідно з п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених п.п. 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

ДПА в Донецькій області правомірно скасувало податкове повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 0000551730/0 (11.11.2009 року № 0000551730/1) - з податку на додану вартість у частині 6578, 00 грн. штрафних санкцій ( 9750,50 грн. - 3212,50 грн.).

При дослідженні ПДВ, стор. 11, 12 висновку експерта по встановленню розбіжностей між задекларованими ФОП ОСОБА_2 у сумі 76772, 00 грн. і встановлених перевіркою, експертом була взята сума з акту перевірки від 28.07.2009 року НОМЕР_2 76 128, 91 грн. (т.1 а.с.27). Разом з тим, в акті документальної планової невиїзної перевірки від 26.10.2009 року НОМЕР_1 у наведеній таблиці сума зобов'язання, встановлена перевіркою, становить 77 796, 00 грн. (т. 1 а.с.85), а не 76 128, 91грн., оскільки за вересень 2008 року визначена сума 1 667, 00 грн., не врахована в акті перевірки від 28.07.2009 року НОМЕР_2.

Також зазначено, що відповідно до наданих до перевірки первинних документів (актів виконаних робіт та виписок банку з розрахункового рахунку) встановлено, що фактичне податкове зобов'язання за грудень 2008 року складає 33656, 00 грн., а саме:

- акт виконаних робіт з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горлівська продовольча компанія», ЄДРПОУ 33423027 на загальну суму 5 047, 20 грн., у т.ч. ПДВ 841, 20 грн.;

- акт виконаних робіт з Горлівською філією Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», ЄДРПОУ 33343455 на загальну суму 196 891, 20 грн., у т.ч. ПДВ 32 815, 20 грн.

У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року, наданої до Микитівського відділення Горлівської ОДПІ, вх. № 19833 від 20.01.2008 року задекларовані податкові зобов'язання в сумі 1658, 00 грн.

У січні 2009 року до Микитівського відділення Горлівської ОДПІ наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року, де в рядку 2 зазначаються суми податкових зобов'язань, що не враховані в декларації звітного періоду в сумі 12549, 00 грн.

Всього сума задекларованих платником податків зобов'язань за грудень 2008 року складає 14207, 00 грн.

Виходячи з вищенаведеного, перевіркою правильності визначення податкових зобов'язань встановлено заниження за грудень 2008 року на суму 19449, 00 грн.

І з урахуванням цього сума податкового зобов'язання за період з 11.07.2008 року по 31.03.2009 року, визначена перевіркою, становить 77 736, 00 грн. (77796, 00 60, 00).

Тобто розбіжності між сумами ПДВ із обсягів поставки, певних ФОП ОСОБА_2 у Деклараціях і встановлених при перевірці становить 964, 00грн., у бік заниження ФОП ОСОБА_2

Сума заниження ФОП ОСОБА_2 по податку на додану вартість за період з 11.07.2008 року по 31.03.2009 року становить 1 160, 26 грн. (1024, 00 грн. - 60, 00 грн. + 64, 16 грн. + 132, 10 грн.).

Враховуючи вищевикладене, сума завищення ФОП ОСОБА_2 по податку на додану вартість за період з 11.07.2008 року по 31.03.2009 року, як зазначено у висновку експерта 506, 63 грн. відсутня, податкове зобов'язання занижене на 1160, 00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним з принципів адміністративного судочинства, який передбачений п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України також є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Частина 1 ст. 11 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виключення з цього правила складають справи щодо дій/бездіяльності субєктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 КАС України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частина 4 ст. 71 КАС України також визначає обовязок суду витребувати документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання вказаних приписів суд в листі від 02.09.2010 року запропонував сторонам надати всі вказані у клопотанні експерта документи.

Представником позивача 23.12.2011 року надано експерту для проведення додаткової експертизи наступні матеріали: доповнення до акту перевірки № 2, 4 від 28.07.2009 року НОМЕР_2; книгу доходів Ф.10 № 17/531 від 13.04.2004 року; виписки банку за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року; копії звітів за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року (додаток на 316 аркушах).

У судовому засіданні 01.03.2012 року судом прийнято рішення про повернення зазначених матеріалів позивачу, виходячи з наступного.

27 січня 2012 року справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень повернуто до суду судовим експертом у звязку з невиконанням позивачем клопотання експерта від 25.11.2011 року про сплату вартості експертизи, тому перелічені матеріали експертом досліджені не були.

Разом з тим, у клопотанні про надання додаткових матеріалів, необхідних для складання висновку від 25.08.2010 року судовим експертом-економістом, яким було складено висновок № 2318/24-1991/25 від 26.04.201 року, були витребувані у сторін всі документи, які мали значення для вирішення поставлених судом на вирішення питань (т.1 а.с.213). Однак матеріали, які надані представником позивача експерту 23.12.2011 року, на вказане клопотання експерта від 25.08.2010 року не надавались.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. У заяві від 27.02.2012 року представником позивача не наведено поважних, тобто таких, що були обєктивно непереборними, не залежали від волевиявлення сторони та повязані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, причин неможливості своєчасно надати витребувані 02.09.2010 року судом докази.

Зважаючи на наведене, а також на відсутність документів, надання яких було визначене експертом необхідним, суд приймає до уваги висновок експерта та інші зібрані у справі докази, з яких вбачається необґрунтованість вимог позивача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.08.2009 року № 0000551730/0, від 11.09.2009 року 0000551730/1, від 11.11.2009 року № 0000551730/2, від 16.12.2009 року № 0000551730/3, через що вони задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 0, 02 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.08.2009 року № 0000541730/0 та № 0000551730/0, від 11.09.2009 року № 0000541730/1 та 0000551730/1, від 11.11.2009 року № 0000541730/2 та № 0000551730/2, від 16.12.2009 року № 0000541730/3 та № 0000551730/3, - задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.08.2009 року № 0000541730/0, від 11.09.2009 року № 0000541730/1, від 11.11.2009 року № 0000541730/2 та від 16.12.2009 року № 0000541730/3 в частині визначення податкового зобовязання у розмірі 268, 40 грн. (двісті шістдесят вісім гривень сорок копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 0, 02 грн. (нуль гривень дві копійки).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 01 березня 2012 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 06 березня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.