Постанова № 22089299, 29.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/1616/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Макіївської обєднаної державної податкової інспекції

до Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 32)», м. Макіївка

про стягнення суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів у розмірі 14 4436,00 грн. з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 12 серпня 2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 за дов. від 21 лютого 2012 року

ОСОБА_3 за дов. від 25 лютого 2012 року

ВСТАНОВИВ:

Макіївською обєднаною державною податковою інспекцією заявлено позов до Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 32)» про стягнення суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів у розмірі 14 4436,00 грн. з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують.

Правовою підставою стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст.ст. 14, 20, 95, Податкового кодексу України ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ. Зазначає, що податковий борг в сумі 14 4436,00 грн. у відповідача виник на підставі наданих податкових розрахунків. Відповідачу були направлені перша та друга податкові вимоги. Але податковий борг на день звернення до суду з даним позовом не сплачений.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що податкова заборгованість не може бути стягнута позивачем після спливу 1095 днів, що передбачено ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 32)» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 06.04.2000р., 30.09.2010р. замінено свідоцтво про державну реєстрацію, включене до ЄДРПОУ за номером 08679853, перебуває на податковому обліку у Макіївській ОДПІ з 21.04.1995р. (арк. справи 9 - 14).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв до 01.01.2011р. та главою 9 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р. Згідно змісту зазначених нормативно-правових актів, стягненню з платника податків підлягає наявна в платника сума податкового боргу.

З огляду на те, що податковий борг відповідача виник до набрання чинності Податковим кодексом України, факт наявності податкового боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (надалі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991р. № 1963-XII, який діяв до 01.01.2011р., платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до ст. 5 наведеного Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.

Відповідно до ст. 6 Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Відповідачем до податкового органу були подані розрахунки суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2009р. № 1172 від 20.02.209р., яким самостійно визначено податкове зобовязання з податку в сумі 7218,00 грн. та на 2010р. № 9000138592 від 05.02.2010р., яким самостійно визначено податкове зобовязання з податку в сумі 7218,00 грн. (арк. справи 15 - 18).

Внаслідок несплати податкових зобовязань за наведеними розрахунками утворилась заборгованість з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 14 436,00 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової картки платника податків (арк. справи 6 8).

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом були направлені перша від 25.10.2001р. № 1/65 та друга від 04.12.2001р. № 2/239 податкові вимоги, які отримані відповідачем особисто, про що свідчать підписи на їх корінцях (арк. справи 11). Згідно з підпунктом 6.2.4. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон № 2181), який був чинний на момент надіслання вимог, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд не приймає посилання відповідача про сплив строків давності 1095 днів, встановлений ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

До спірних правовідносин повинен застосуватись той строк позовної давності, що був встановлених законом, чинним на час їх виникнення. З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами під час дії Закону № 2181.

Так, Закон № 2181, що був чинним на момент виникнення податкового боргу за деклараціями, строк сплати за якими настав у 2010р., є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно із підпунктом 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 цього Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобовязання.

Разом з тим, нормами Закону № 2181 встановлені такі способи визначення податкових зобовязань, як обчислення податкового зобовязання самостійно платником податку, шляхом відображення її у декларації (п. 4.1 ст. 4); визначення податкового зобовязання контролюючим органом (п. 4.2 ст. 4); визначення суми податкового зобовязання за непрямими методами (п. 4.3 ст. 4).

Враховуючи наведені норми, суд приходить що висновку, що строк стягнення податкового зобов'язання встановлюється спеціальним законом з питань оподаткування та обчислюється з моменту узгодження податкового зобовязання, при чому податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації може бути стягнуте з дня подання такої податкової декларації, оскільки таке зобовязання оскарженню не підлягає, вважається узгодженим, безспірним та не потребує втручання податкового органу в процедуру його узгодження.

З наведених норм випливає, що умова про можливість стягнення податкового боргу протягом наведеного у ній терміну розповсюджується тільки на податкові зобовязання, які були нараховані податковим органом.

Податковий борг, що визначений у податкових деклараціях (розрахунках) виник внаслідок самостійного нарахування позивачем податкових зобовязань. Ці зобовязання не визначені податковим органом, тому не підпадають під дію норми пп. 15.2.1 п. 15.2 ст. 15 Закону № 2181. Відтак, на них не поширюються відповідні строки позовної давності.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Макіївської обєднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 32)» про стягнення суми податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів у розмірі 14 4436,00 грн. з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків платника податків у банках, які обслуговують Державне підприємство «Підприємство Макіївської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області (№ 32)» на суму податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів у розмірі 14 4436,00 грн. з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 лютого 2012 року.

Повний текст постанови складено 5 березня 2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі відсутності в судовому засіданні сторони по справі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.