Постанова № 22088447, 21.02.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/22994/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріПроніні Д.С.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000641550 від 13.10.2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000541550, №0000641550, № 0000651550, № 0000661550, № 0000671550, № 0000681550 від 13.10.2011 року.

Ухвалою від 28.11.2011 року суддею Савченко С.В. відкрито провадження по справі №2а/0570/21179/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000541550, № 0000641550, № 0000651550, № 0000661550, № 0000671550, № 0000681550 від 13.10.2011 року.

Ухвалою від 08.12.2011 року по справі № 2а/0570/21179/2011 позовні вимоги в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000641550 від 13.10.2011 року виділено у самостійне провадження та за результатами автоматичного розподілу справ передано на розгляд судді Ушенка С.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Олександрівським відділенням Добропільської обєднаної державної податкової інспекції була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб відокремленим підрозділом «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля» за період з 30.03.2010 р. по 31.08.2011 р., за наслідками якої складено акт від № 135/15-0-26319466 від 30.09.2011 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000641550 від 13.10.2011 року про зобовязання сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 11009,98 грн. за затримку на 805 календарних дні сплати суми грошового зобовязання в розмірі 55050,09 грн. за платежем 5013050114.

Позивач зазначає, що при розрахунку штрафних санкцій, а саме при визначенні строків затримки сплати податків, зборів та платежів, Добропільською ОДПІ не враховувалось призначення платежу, яке вказувалось позивачем в платіжних дорученнях при сплаті узгоджених сум та податкового боргу, при цьому порушувалося право позивача самостійно визначати ціль використання своїх грошових коштів. Позивач не погоджується з визначеним розміром штрафних санкцій, вважає їх не обґрунтованими та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0000641550 від 13.10.2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та документи на їх підтвердження, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що кошти, які надійшли на сплату зобовязань з податку, збору (обовязкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобовязань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати. Така черговість діє незалежно від волі платника податків та застосовується як до самостійно розрахованих платником податків податкових зобовязань, так і до податкових зобовязань, розрахованих контролюючим органом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» (ідентифікаційний код 32186934; 85000, Донецька область, Добропільський район, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2) 11.03.2003р. зареєстровано Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

На облік до Добропільської ОДПІ як платник податків підприємство взято з 01.04.2003р. за №620, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області ДП «Добропіллявугілля» включено до ЄДРПОУ.

До структури ДП «Добропіллявугілля» входить відокремлений підрозділ «Шахта «Новодонецька» (ідентифікаційний код 26319466; 85013, м. Білозерське), яка є платником податків та інших обовязкових платежів.

Відповідач Добропільська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Олександрівським відділенням Добропільської обєднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб відокремленим підрозділом «Шахта «Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля» за період з 30.03.2010р. по 31.08.2011р., за наслідками якої складено акт № 135/15-0-26319466 від 30.09.2011 року.

Згідно висновків акту перевірки, за період з 30.03.2010р. по 31.08.2011р., відповідачем встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку, передбачених підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ, ч.1 ст. 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755.

На підставі акту перевірки відповідачем за затримку на 805 календарних днів сплати суми грошового зобовязання у розмірі 55050,09 грн. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000641550 від 13.10.2011 року, яким зобовязано Відокремлений підрозділ «Шахта «Новодонецька» Державного підприємства «Добропіллявугілля» сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 11009,98 грн.

Підставою застосування до позивача штрафу є норми пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ, ст. 126 Податкового кодексу України, що є чинним з 1 січня 2011 року.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Закон України «Про плату за землю».

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.99 р. № 1-рп/99).

Відповідно правомірність поведінки підприємства, зокрема дотримання ним норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначає Закон України «Про плату за землю».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» (що діяв на час спірних правовідносин) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Згідно ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Позивачем на підтвердження виконання вищезазначених норм надані до суду платіжні доручення за 2009 рік, що долучені до матеріалів справи, на підставі яких перераховувались грошові кошти зі сплати податкових зобовязань з земельного податку згідно податкових розрахунків.

Стосовно самостійного перерозподілу відповідачем коштів, що були сплачені підприємством на погашення узгоджених сум податкових зобовязань, в рахунок погашення податкового боргу та податкових зобовязань у порядку календарної черговості інших податкових періодів, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Відповідно до пункту 17.1 зазначеного вище Закону, форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 №22 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, яке діяло в період сплати позивачем податкових зобовязань з земельного податку, належало виключно платнику податків.

Також суд зазначає, що норми Закону № 2181 не встановлюють порядок та черговість, а також право зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобовязання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Однак, відповідач, не звертаючи уваги на призначення платежу у платіжних дорученнях, спрямував кошти зі сплати зазначених вище податкових зобовязань з земельного податку на погашення раніше створеного податкового боргу. Разом з тим, платник податків самостійно не проводив погашення податкового боргу, а сплачував поточні податкові зобовязання. Відповідач же використав зазначені кошти як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачеві штрафні санкції.

Суд також не приймає посилання відповідача на норми пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, які передбачають обовязок податкового органу зараховувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, оскільки сплата позивачем суми боргу, що стала обєктом застосування штрафу, була сплачена позивачем до набрання чинності Податковим кодексом України.

Таким чином, оскільки Державне підприємство «Добропіллявугілля» не сплачувало податковий борг, а самостійно сплачувало узгоджену суму податкового зобовязання з земельного податку за поточні періоди, тому у відповідача не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване рішення про зобовязання позивача сплатити штрафну санкцію у розмірі 11009,98 грн. було прийнято законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог позивача, та визнання недійним податкового повідомлення-рішення № 0000641550 від 13.10.2011 року.

Керуючись 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000641550 від 13.10.2011 року задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення, прийняте Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією, № 0000641550 від 13.10.2011 року.

Повний текст постанови виготовлено 27.02.2012р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 21.02.2012р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.