Постанова № 22087580, 26.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2011 р. справа № 2а/0570/20639/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріНовіковій А.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 28.04.2011 року № 0000222330, від 13.07.2011 року № 0000302330, від 13.07.2011 року № 0000332330, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Позивач, Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 28.04.2011 року № 0000222330, від 13.07.2011 року № 0000302330, від 13.07.2011 року № 0000332330.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами виїзної планової комплексної документальної перевірки, проведеної Макіївською ОДПІ у березні-квітні 2011 року, відображеними в акті перевірки від 08.04.2011 року № 1767/23-2/00174088 було прийнято податкове повідомлення рішення від 28.04.2011 року № 000022233 про сплату 49421,25 грн., у тому числі основного платежу податок на додану вартість в сумі 39537,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9884,25 грн.

Не погодившись із сумою донарахованого грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість позивач звернувся до ДПА у Донецькій області зі скаргою, рішенням якої податкове повідомлення рішення від 28.04.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 1155,00 грн., в тому числі 924,00 грн. податку і 231,00 грн. штрафних санкцій скасовано.

За результатами рішення ДПА у Донецькій області від 07.07.2011 року Макіївською ОДПІ на адресу платника податків були направлені відповідні податкові повідомлення рішення від 13.07.2011 року за № 0000302330 про сплату 48497,25 грн., у тому числі основного платежу податку на додану вартість в сумі 38613,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9884,25 грн. та № 0000332330 про сплату 4176,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій, які рішенням ДПА України були залишені без змін.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину та відсутність права на податковий кредит з податку на додану вартість, сформованих по операціях з ТОВ «Віват-Пром», вважає їх безпідставними та незаконними, посилається на законність господарських операцій, які підтверджуються відповідними документами.

Під час судового розгляду справи, позивачем було уточнено позовні вимоги та з урахуванням заперечень Макіївської ОДПІ просив скасувати податкові повідомлення рішення від 13.07.2011 року за № 0000302330 та за № 0000332330.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги відповідно до уточнених позовних вимог та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що рішення винесені, на підставі порушень, викладених в акті перевірки та на підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

На підставі направлень від 25.02.2011 року № 211, від 25.03.2011 року № 321, виданих Макіївською ОДПІ, згідно із п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання було проведено документальну планову виїзну перевірку Державного Макіївського науково-дослідного інституту в гірничій промисловості з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки, про що було складено акт від 08.04.2011 року за № 1767/23-2/00174088.

По результатам зазначеної перевірки податковим органом були встановлені наступні порушення:

-Ч. 1, 3. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП Мак НДІ при придбання товарно-матеріальних цінностей;

- П. 1.4 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження значення обєкту оподаткування з податку на додану вартість в сумі 39536,00 грн.

Акт перевірки від 08.04.2011 року за № 1767/23-2/00174088 був підписаний позивачем із запереченнями, який рішенням Макіївської ОДПІ про розгляд заперечень до акту перевірки за № 932 від 22.04.2011 року був визнаний правомірним із вірно визначеними порушеннями податкового законодавства.

По результатам перевірки податковим органом було складено податкове повідомлення рішення № 0000222330 від 28.04.2011 року, яким за платежем податок на додану вартість визначено суму грошового зобовязання у розмірі 49421,25 грн. (за основним платежем 39537,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9884,25 грн.).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся із скаргою до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, рішенням про результати розгляду скарги якої від 07.07.2011 року за № 12658/10/25-113-1 було скасовано податкове повідомлення рішення № 0000222330 від 28.04.2011 року в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 1155,00 грн., у тому числі в сумі 924,00 грн. податку та в сумі 231,00 грн. штрафних санкцій, а також збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на 4407,00 грн. у частині штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

За результатами рішення ДПА у Донецькій області від 07.07.2011 року Макіївською ОДПІ на адресу платника податків були направлені відповідні податкові повідомлення рішення від 13.07.2011 року за № 0000302330 із визначенням суми грошового зобовязання у розмірі 48497,25 грн., у тому числі основного платежу податку на додану вартість в сумі 38613,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9884,25 грн. та № 0000332330 із визначенням суми грошового зобовязання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4176,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України від 15.09.2011 року за № 195/6/10-2115 були залишенні без змін податкове повідомлення рішення № 0000222330 від 28.04.2011 року з урахуванням рішення ДПА у Донецькій області та податкові повідомлення рішення від 13.07.2011 року за № 0000302330 та за № 0000332330.

Не погодившись із висновками податкового органу, Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості звернувся до суду із позовом про скасування податкових повідомлень рішень від 13.07.2011 року № 0000302330, від 13.07.2011 року № 0000332330.

З акту перевірки вбачається, що в порушення пп. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості безпідставно було сформовано податковий кредит у розмірі 28927,00 грн. за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Віват-Пром» на загальну суму 173561,52 грн.

Отже, на підставі договору за № 2008/12-1-478/08 від 01.12.2008 року ТОВ «Віват-Пром» (продавець) зобовязувався передати у власність Макіївського НДІ з безпеки робіт у гірничій промисловості (покупець) у власність товар, вказаний у специфікаціях, якість якого підтверджується сертифікатом якості, виданим виробником. Покупець здійснює оплату у грошовій формі у Національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника. Товар приймався та оцінювався покупцем при наявності рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних.

Між зазначеними субєктами господарювання до договору від 01.12.2008 року за № 2008/12-1-478/08 було укладено додаткові угоди від 02.11.2009 року, відповідно до якої пунктом 2.1 було обумовлено, що ціна договору складала 130000,00 грн. та 12.01.2010 року, відповідно до якої ціна договору складала 250000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 41666,67 грн.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ «Віват-Пром» були видані покупцю видаткові накладні за № 331від 12.04.2010 року, № 332 від 08.02.2010 року, № 333 від 08.02.2010 року, № 334 від 09.02.2010 року, № 335 від 08.02.2010 року, № 336 від 08.02.2010 року, № 159 від 04.03.2010 року, № 158 від 04.03.2010 року, № 41 від 15.04.2010 року, № 42 від 15.04.2010 року, № 426 від 10.07.2009 року, № 583 від 13.08.2009 року, № 294 від 07.10.2009 року, № 294 від 07.10.2009 року, № 1327 від 01.12.2009 року, № 1328 від 01.12.2009 року, № 1329 від 01.12.2009 року, № 1330 від 01.12.2009 року, № 1327 від 01.12.2009 року, № 1331 від 01.12.2009 року, № 1328 від 01.12.2009 року, № 1329 від 01.12.2009 року, № 1327 від 01.12.2009 року, № 1332 від 01.12.2009 року, № 1333 від 01.12.2009 року, № 1334 від 01.12.2009 року, № 427 від 09.12.2009 року, № 1328 від 30.12.2009 року, № 1329 від 30.12.2009 року.

Позивачем були складені акти приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.12.2009 року, від 08.02.2010 року, від 14.08.2009 року, від 13.08.2009 року, від 10.07.2009 року, від 04.03.2010 року, від 08.02.2010 року, від 30.12.2009 року, від 01.12.2009 року, від 10.12.2009 року, від 02.12.2009 року, від 07.10.2009 року, від 15.04.2010 року, від 04.03.2010 року, від 08.02.2010 року та зафіксовано приймання товару у журналі проводок за 01.01.2001 року по 30.11.2011 року.

Податковий кредит було сформовано за наступними податковими накладними, що видані ТОВ «Віват-Пром» покупцю товару - Державному Макіївському науково-дослідному інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості за № 1060 від 24.03.2010 року на суму 5958,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 993,00 грн., за № 21 від 01.02.2010 року на суму 30612,87 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 5102,15 грн., за № 65 від 02.02.2010 року на суму 1719,56 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 286,59 грн., за № 1060 від 24.02.2010 року на суму 5187,89 грн. з рахуванням ПДВ у розмірі 864,65 грн., за № 1061 від 24.02.2010 року на суму 1548,37 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 258,06 грн., за № 1198 від 27.01.2010 року на суму 2348,11 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 391,35 грн., за № 1197 від 27.01.2001 року на суму 11531,68 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1921,95 грн., за № 1244 від 28.01.2010 року на суму 5947,06 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 991,18 грн., за № 1060 від 24.12.2009 року на суму 364,50 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 60,75 грн., за № 614 від 14.12.2009 року на суму 2487,49 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 414,58 грн., за № 1017 від 23.11.2009 року на сум 6982,82 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1163,80 грн., за № 516 від 12.11.2009 року на суму 23569,24 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 3928,21 грн., за № 704 від 16.11.2009 року на суму 8368,67 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1394,78 грн., за № 705 від 16.11.2009 року на суму 731,86 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 121,98 грн., за № 748 від 17.11.2009 року на суму 26731,33 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 4455,22 грн., за № 801 від 18.09.2009 року на суму 33579,49 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 5596,58 грн., за № 878 від 20.07.2009 року на суму 14638,37 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 2439,73 грн., за № 998 від 23.06.2009 року на суму 6257,08 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 1042,85 грн.,

В спірному акті перевірки, відповідач вказує на той факт, що позивачем умовами договору за № 2008/12-1-478/08 від 01.12.2008 року не було узгоджено порядок транспортування товару від постачальника до покупця - Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості та не визначено яким саме транспортом здійснювалося транспортування товару, в свою чергу посилався на п. 11.1, 11.5, 11.7 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за № 363 від 14.10.1997 року.

Крім того, відповідач посилався на витяг з акту від 26.04.2010 року за № 2868/23-2/33913327 року документальної невиїзної перевірки ТОВ «Віват-Пром», наданий ДПІ у Київському районі м. Донецька, за результатами якого встановлено, що підприємство здійснювало заздалегідь економічно необґрунтовані операції з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту підприємств вигодо набувачів. Також в акті перевірки було зазначено, про відсутність на балансі ТОВ «Віват-Пром» складських приміщень та не укладено договорів оренди, в господарських операціях виступало як посередник, перевірити наявність необхідних фахівців, виробничих потужностей, інформацію про транспортування товарів, тощо у ТОВ «Солана Трейд» для доведення фактичного надання послуг та постачання товарів не є можливим через банкрутство підприємства. У звязку із чим неможливо підтвердити фактичне отримання товарів та послуг від ТОВ «Солана Трейд».

Також, відповідач посилався на дані системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено розбіжності в частині завищення податкового кредиту у листопаді 2009 року в сумі 71360666,93 грн. та грудні 2009 року в сумі 56892532,08 грн. по підприємству постачальнику ТОВ «Автокрис» (постачальник ТОВ «Солана Трейд»), яке в свою чергу не знаходиться за юридичною адресою, а його посадові особи є підставними.

Отже, податковим органом було зроблено висновок про укладені між ТОВ «Виват-Пром» та ТОВ «Солана Трейд» правочини, які не відповідають вимогам закону та не спричинили реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

Суд вважає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Тобто, наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може бути підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами, але документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), повязаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); Реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

Поняття правочину визначено статтею 202 Цивільного кодексу України, а саме правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальними вимогами чинного правочину є те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ст. 203 ЦК).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, при чому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладені між позивачем та його контрагентами договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), проте відповідно до ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладеного правочину між Державним Макіївським науково-дослідним інститутом з безпеки робіт у гірничій промисловості з ТОВ «Віват-Пром» та його контрагентами по ланцюгу фактично керувався лише припущенням щодо його фіктивності (нікчемністі).

Його позиція про те, що договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Окрім того, чинним законодавством не передбачена відповідальність субєкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобовязань, зокрема, дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету, наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, як і не передбачена відповідальність в подальшому за можливі порушення контрагентів, що також підтверджується Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (чинного на період, за який проводилась перевірка), яким визначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, з приводу посилань представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України за № 363 від 14.10.1997 року визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Пунктами 11.1, 11.5, 11.7 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Так дійсно товарно-транспортна накладна є основним первинним документом на перевезення вантажів, як на то посилається відповідач, проте необовязковим, у звязку із тим, що чинне законодавство не містить чіткого переліку документів, обовязкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку.

Крім того Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають право вантажовідправника на її виписку і жодним чином не зобовязують вантажоодержувача вимагати її наявність.

Відтак, товарно-транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) формування податкового кредиту платника податків, як і посилання представника відповідача на неузгодженість порядку транспортування товару від постачальника до покупця враховуючи той факт, що ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Право субєктів господарювання не узгоджувати порядок транспортування товару підтверджується також ст. 628 Цивільного кодексу України, якою визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, доводи представника відповідача спростовуються також підтвердженим фактом надходження товарно-матеріальних цінностей від постачальника до покупця, шляхом складання видаткових накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку, журналом проводок за період з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року, актом приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та наявністю податкових накладних.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями (який діяв в перевіряємий період) поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Пунктом 4.1 ст. 4 ЗУ «Про податок на додану вартість» визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацами 1,3 пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку покупця.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» вказує на той факт, що у його змісті не міститься норм, які б покладали відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за не дослідження документів податковим органом, їх ненадання або правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, як і не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, тому суд не приймає посилання представника відповідача на неможливість перевірити наявність необхідних фахівців, виробничих потужностей, інформацію про транспортування товарів у ТОВ «Солана Трейд» через банкрутство підприємства, враховуючи те, що даний факт залежить виключно від податкового органу та жодним чином не може залежати від позивача.

Окрім того, слід зазначити, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за результатами відпрацювання бази "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України". Висновки відповідача не повинні ґрунтуватися на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах.

Таким чином, в судовому засіданні посилання представника відповідача на недійсність вказаних правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження як і той факт, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З матеріалів справи встановлено, що Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості у перевіряємому періоді здійснював навчання здобувачів наукового ступеню у аспірантурі і докторантурі, вартість підготовки визначалась згідно розрахунку договірної ціни на яку нараховувався податок на додану вартість. Розрахункова вартість послуг навчання містить вартість роботи наукового керівника, відрахування від заробітної плати, матеріали, загальновиробничі і адміністративні витрати.

Суд не приймає доводи податкового органу про неправомірність застосованої пільги позивачем, яку надається лише учбовим закладам, включеним у Державний реєстр учбових закладів України з наступних підстав.

Так дійсно, пп. 5.1.3 п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з поставки послуг з виховання та освіти дітей дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв, будинками культури; послуг з дошкільного виховання, початкової, середньої, професійно-технічної та вищої освіти закладами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, незалежно від їх організаційно-правового статусу та форми власності, згідно з переліком таких послуг, визначеним Кабінетом Міністрів України, а також послуг з розміщення учнів або студентів в інтернатах або гуртожитках.

Так дійсно, Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості не має відповідної ліцензії.

Зазначений факт також підтверджується листом Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України від 24.06.2011 року за № 5-2/600-11 надісланого на адресу Державному Макіївського науково-дослідного інституту безпеки робіт у гірничій промисловості, відповідно до змісту якого діяльність з підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру (адюнктуру) і докторантуру не входять до системи післядипломної освіти і не підлягає ліцензуванню.

Проте право на здійснення такої діяльності підтверджується витягами з Наказів Міністерства освіти і науки України від 24.02.2004 року за № 139 та від 25.10.2005 року за № 613 про відкриття аспірантури і докторантури у Державному Макіївському науково-дослідному інституті безпеки робіт у гірничій промисловості, що підписані ученими секретарями Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, на які і дає посилання лист Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України від 24.06.2011 року за № 5-2/600-11, зазначаючи, що офіційним документом, яким вищим навчальним закладам та науковим установам надається право здійснювати діяльність з підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів вищої кваліфікації через аспірантуру і докторантуру є рішення Атестаційної колегії Міністерства, затверджене відповідним наказом Міністра.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості про скасування податкових повідомлень рішень від 13.07.2011 року № 0000302330 та № 0000332330 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 13.07.2011 року № 0000302330 та від 13.07.2011 року № 0000332330 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції від 13.07.2011 року № 0000302330 про визначення суми грошового зобовязання у розмірі 48497,25 грн., у тому числі основного платежу податку на додану вартість в сумі 38613,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9884,25 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції від 13.07.2011 року № 0000332330 про визначення суми грошового зобовязання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4176,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 грудня 2011 року.

Постанова у повному обсязі складена 30 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.