Постанова № 22086883, 09.08.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/12480/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Маслоід О.С.

при секретарі                                                  Ковтун Л.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Об’єднання «Донецькпродторг» (м. Донецьк)

про           стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

за участю

представників сторін: від позивача - ОСОБА_1 за дов. від 21.06.2011р.

від відповідача – ОСОБА_2 за дов. від 16.02.2010р.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Об’єднання «Донецькпродторг» (надалі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 55015,04 грн. та пені в сумі 1386,84 грн., у загальній сумі 56401,88 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Відповідачем недотриманий норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. У 2010 році на підприємстві відповідача працювало 7 осіб інвалідів, замість 11 осіб інвалідів. Таким чином, були порушені приписи статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі Закон), що є підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій. Через порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, позивач посилаючись на статтю 20 Закону, просить стягнути з відповідача суму нарахованої пені.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав через канцелярію суду заперечення проти адміністративного позову від 05.08.20011р. ( вх. № 25099) та посилається на наступне.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що забезпечення права інваліда на працевлаштування здійснюється шляхом безпосереднього звернення інваліда до підприємства або до державної служби зайнятості. При цьому, відповідачем були виконані всі обов’язки покладені на нього частиною 3 статті 18 вказаного Закону, тобто були направлені звіти про наявність вакансій до Будьонівсько-Пролетарської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості, відповідачем було розміщене оголошення в газеті «Салон.Миллион объявлений», також відповідач щотижня приймав участь у ярмарках вакансій, організованих Донецьким міським центром зайнятості. З огляду на наведене, відповідачем були здійснені всі залежні від нього заходи, направлені на недопущення господарського правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для застосування до підприємства адміністративно-господарських санкцій.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач є юридичною особою, зареєстрований та обліковується у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 21950711.

24.02.2011 року відповідачем був наданий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік. Відповідно до рядку 01 наданого відповідачем звіту середньооблікова кількість працівників облікового складу складає 266 особи, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 7 осіб (рядок 02 звіту). Кількість інвалідів – штатних працівників, що повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону була визначена відповідачем на рівні 11 осіб (рядок 03 звіту).

Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

Спірним питанням цієї справи є наявність підстав для застосування позивачем до відповідача суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 55015,04 грн. та стягнення пені у розмірі 1386,84 грн. через несвоєчасну сплату відповідачем суми застосованих адміністративно-господарських санкцій.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно п. 3 зазначеного Положення, одним із завдань Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - підприємства), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами визначені положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІІ (надалі - Закон).

У відповідності зі статтею 19 Закону для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 вказаного Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Згідно частини 3 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Відповідно до статті 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18.1. Закону передбачено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно зі статтею 17 Закону, спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, створюються у разі необхідності за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, при цьому для цього здійснюється адаптація основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992р. № 2694-ХІІ працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

У відповідності до вимог статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. № 803-ХІІІ Державна служба зайнятості має право, зокрема, направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 статті 19 цього Закону Державна служба зайнятості має право також одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі - Порядок).

Згідно з Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

З огляду на викладене, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідачем протягом 2010 року щомісячно до Будьонівсько-Пролетарської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості направлялись звіти про наявність вакансій. Вказані звіти були отримані Будьонівсько-Пролетарською міжрайонною філією Донецьким міським центром зайнятості, що підтверджується підписом посадової особи центру зайнятості на звітах.

Відповідачем позивачеві направлялась інформація щодо наявності вакантних місць, на які можуть бути працевлаштовані інваліди.

Відповідно до листів (від 08.04.2010р. № 02-09/1165; 08.04.2010р. № 02-09/1168; 15.10.2010р. № 02-09/4131; 05.11.2010р. № 02-09/4145; 06.01.2011р. № 02-09/24) Донецького міського центру зайнятості протягом 2010 року відповідач регулярно приймав участь у масових заходах центру зайнятості.

Крім цього, відповідачем 14.12.2010р. було розташовано рекламне оголошення в газеті «Салон.Миллион объявлений» щодо запрошення на роботу працездатних інвалідів на посади водія та експедитора.

З наведеного вбачається, що відповідач вжив усіх необхідних та можливих заходів для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності відповідача складу правопорушення з метою застосування юридичною відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками, а застосування принципу вини як умови відповідальності пов’язане з необхідністю доведення порушення зобов’язання.

Оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджено здійснення відповідачем усіх залежних від нього заходів, направлених на недопущення господарського правопорушення, відповідно підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій до нього відсутні.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році в сумі 55015,04 грн. та пені в сумі 1386,84 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на наведене та керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІІ, Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992р. № 2694-ХІІ, Законом України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991р. № 803-ХІІІ, Господарським кодексом України від 16.01.2003 № 436-IV, Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.2002 року, ст.ст. 2, 17, 18, 87, 94, 159, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Об’єднання «Донецькпродторг» про стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 55015,04 грн. та пені в сумі 1386,84 грн., разом - 56401,88 грн. відмовити.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається на ім’я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 серпня 2011 року.

Суддя                                                                                 Маслоід О.С.