Постанова № 22085530, 29.02.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року Справа № 2а/0370/481/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Ковальчуку С. В.,

за участю представника позивача Козака А. Ю., представника відповідача Ярошика Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор - Сервіс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцькавтодор - Сервіс» у позовній заяві просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 09.11.2011 року №0003462301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245115,67 грн., у тому числі за основним платежем 196092,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49023 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемними договір на поставку гороху, укладеного товариством із ТзОВ «РТС Україна», оскільки сторонами зобовязання по договору виконані, товар у подальшому передано для реалізації на експорт.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених вище підстав, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач у письмових запереченнях на адміністративний позов вимог товариства не визнав, посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене відповідно до вимог чинного законодавства, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні представник Луцької ОДПІ проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані суду письмові докази, суд встановив наступне.

З 23.09.2011 року по 13.10.2011 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Луцькавтодор - Сервіс» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «РТС Україна» за липень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.10.2011 року № 8531/23-2/23251561, яким встановлено порушення товариством ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 662, 655, 628, 638, 664 Цивільного кодексу України та ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 196092,67 грн.

На підставі акту перевірки від 20.10.2011 року № 8531/23-2/23251561 та внаслідок процедури адміністративного оскарження Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 09.11.2011 року №0003462301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245115,67 грн., у тому числі за основним платежем 196092,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49023 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 20.10.2011 року № 8531/23-2/23251561 ТзОВ «Луцькавтодор - Сервіс» неправомірно включено до податкового кредиту суми коштів, сплачених по операції з придбання товару у ТзОВ «РТС Україна», оскільки позивачем при перевірці не надано документів, що підтверджують дослідження якості, зважування, навантаження-розвантаження, транспортування та зберігання товару. Луцька ОДПІ зазначає, що на момент підписання актів прийому-передачі, видаткових та податкових накладних відрядження представника позивача менеджера з управління ОСОБА_3 відповідно до посвідчення про відрядження завершилось 27.07.2011 року, в той час як вищезазначені документи оформлені 28.07.2011 року. Луцька ОДПІ вважає, що вказані обставини свідчать про безтоварність господарської операції між позивачем та ТзОВ «РТС Україна».

Судом встановлено, що згідно договору від 25.07.2011 року № 25072 ТзОВ «Луцькавтодор - Сервіс» придбало у ТзОВ «РТС Україна» товар горох продовольчий 2-го класу на суму 1918000 грн.

Факт придбання товару підтверджується податковими накладними від 29.07.2011 року № 43, 44, 45 та видатковими накладними від 29.07.2011 року № 88, 89, 90, актами прийому-передачі товару від 29.07.2011 року (а. с. 55 - 63).

Згідно умов вищевказаного договору та додатків до нього пункт доставки товару франко-склад ТзОВ «Рені-Лайн», м. Рені, вул. Дунайська, 188б.

Згідно договору комісії № К07252 від 25.07.2011 року та додатком до договору № 1 від 25.07.2011 року, укладених між ТзОВ «Луцькавтодор - Сервіс» (комітент) та Агропромисловим підприємством «Протос» (комісіонер), згідно якого комітент доручає, комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента наступні юридично значимі дії: здійснювати реалізацію на експорт з України товар, що належить комітенту, укладати експортні договори (контракти) купівлі-продажу, оформляти і підписувати інші необхідні для здійснення продажу документи в інтересах комітента, а також діяти в інтересах комітента в рамках вже укладених зовнішньоекономічних експортних контрактів;укладати договори митного оформлення продукції з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом, здійснювати інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень комітента. Місце передачі товару на комісію - франко-склад ТзОВ «Рені-Лайн», м. Рені, вул. Дунайська, 188б.

На виконання договору комісії АП «Протос» уклало із іноземним контрагентом RG Management S. A. (Panama) зовнішньоекономічний контракт № 110125-3 від 25.01.2011 р. на поставку 700 тон гороху продовольчого українського походження врожаю 2011 року, про що складено звіт комісіонера від 31.01.2012 року (а. с. 101). Експортна поставка товару підтверджується вантажно-митною декларацією, а також іншими супроводжуючими експорт документами (фітосанітарні сертифікати, сертифікати якості, радіаційного контролю тощо) (а. с. 105-139).

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.2 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і

-правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вищенаведених вимог договір, укладений позивачем з ТзОВ «РТС Україна», та документи на його виконання повністю відповідають вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

З урахуванням зазначених положень чинного законодавства суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 196092,67 грн., сплачених у ціні товару, придбаного у ТзОВ «РТС Україна».

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність угод, укладених ТзОВ «Луцькавтодор - Сервіс» із ТзОВ «РТС Україна» з тих підстав, що у ТзОВ «РТС Україна» відсутні документи на дослідження якості гороху, його зважування, навантаження-розвантаження, зберігання, транспортування, а також відсутності відмітки у документах на відрядження представника товариства з огляду на таке.

В матеріалах справи є картка аналізу зерна № 445 від 28.07.2011 р. (а. с. 68), яка містить в собі інформацію, що відповідає умовам договору, а саме: про кількість партії гороху, який аналізується (650 т), урожай 2011 р., власник ТзОВ «РТС Україна» (станом на момент відібрання зразків), відповідність гороху вимогам ДСТУ 4523:2006, умови зберігання гороху насипом, місце відбору зразків товару. Наявна у картці інформація, яка також міститься в договорі та документах про його виконання, дає змогу зробити висновок про придбання підприємством саме тієї партії товару, яка аналізувалась. З картки вбачається, що зразки гороху брались на аналіз 27.07.2011 р., тобто в присутності представника підприємства ОСОБА_3 (під час його перебування у відрядженні)

Кількість товару, яка зазначена в договорі поставки 700,0 тон МТ (+/- 10%) відповідає кількості, яка отримана підприємством 644,4 т. гороху, тобто з урахуванням значення +/- 10% (700 т. - 70 т (10%) = 630 т.).

Оформлення актів прийому-передачі товару та накладних відбулось 29.07.2011р., тобто вже після закінчення відрядження ОСОБА_3, однака дана обставина не суперечить п. 2.4. Договору поставки та чинному законодавству України.

Умови зберігання товару врегульовано п. 2.5. Договору поставки, згідно якого постачальник (ТзОВ «РТС Україна») відповідно до ст. 667 Цивільного кодексу України може зберігати товар Покупця до моменту його вивозу на власних складах на протязі 90 днів. Вартість зберігання врахована у вартість Товару. А тому порушення у діях позивача в частині зберігання товару відсутні.

Крім того, доводи Луцької ОДПІ відносно безтоварності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТзОВ «РТС Україна», спростовуються фактом експорту придбаного товару і наявністю усіх необхідних для експорту документів з відмітками Південної митниці про вивезення товару.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Водночас відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Матеріали справи свідчать про те, що правочини, укладені між позивачем та ТзОВ «РТС Україна» виконані обома сторонами. Претензій щодо змісту та оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в акті перевірки не зауважено.

Перевіряючими під час перевірки, а представником Луцької ОДПІ під час розгляду справи судом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «РТС Україна» вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької ОДПІ, констатовані в акті перевірки від 20.10.2011 року № 8531/23-2/23251561, а тому податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 09.11.2011 року №0003462301 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 245115,67 грн., у тому числі за основним платежем 196092,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 49023 грн., винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню як протиправне.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 09.11.2011 року №0003462301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої виготовлено 05 березня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддяО. О. Андрусенко