Постанова № 22085337, 29.02.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 року Справа № 2а/0370/249/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Дмитрука В.В.,

при секретарі судового засідання Сандовій Т.О.,

з участю представника позивача Ємчика Р.І.,

представника відповідача - Луцької обєднаної державної податкової інспекції Гаврилюка В.С.,

представника відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Манчик О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Континіум-Сервіс» звернулося з позовом до Луцької ОДПІ, ГУДКУ у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення №000229302 від 02.11.2011р., яким податковий орган зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 666667грн. і донарахував штрафні (фінансові) санкції в сумі 333334грн., та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за травень-червень 2011 року в розмірі 458915грн.

Ухвалою суду, постановленою 20.02.2012р. із занесенням в журнал судового засідання, замінено неналежного відповідача Головне управління Державного казначейства України у Волинській області на належного - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- висновки Луцької ОДПІ про невикористання в господарській діяльності придбаного позивачем у червні 2011 року обєкту нерухомості є безпідставними, оскільки вказане майно було передане в користування ТзОВ «Золотий екватор» відповідно до договору оренди і останнє, згідно з умовами договору, перерахувало орендну плату до кінця календарного кварталу 28.09.2011р.

- позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні 2011 року суми ПДВ, сплачені за придбане приміщення, оскільки були дотримані умови щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та його державної реєстрації, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру правочинів, відповідно у товариства право розпоряджатись майном виникло з дати його придбання 15.06.2011р., а не з 07.09.2011р. дати видачі витягу про державну реєстрацію прав;

- норми Податкового кодексу не ставлять відшкодування ПДВ в залежність від використання придбаного майна у господарській діяльності в певний строк після його придбання.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просить адміністративний позов задовольнити повністю з викладених у ньому підстав.

Представники відповідача 1 у письмовому запереченні проти позову та в судових засіданнях заявлених вимог не визнали, мотивуючи наступним:

- відповідно до витягу про Державну реєстрацію прав рішення про державну реєстрацію прийнято 07.09.2011р., то придбане приміщення не могло використовуватись в господарській діяльності з червня 2011 року та не мало права брати участь у бюджетному відшкодуванні липня 2011 року;

- у товариства відсутні доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі від надання послуг оренди ТзОВ «Золотий екватор» за період з 29.06.2011р. по 31.07.2011р., що підтверджує факт невикористання в господарській діяльності придбаного приміщення.

Відповідач 2 у письмовому поясненні та його представник в судових засіданнях просять відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що відповідно до норм чинного законодавства відшкодування ПДВ з Державного бюджету України здійснюється органами Державного казначейства України на підставі висновків податкового органу або за рішенням суду. Оскільки висновки Луцької ОДПІ на суму, заявлену в позовній заяві, не надходили, правових підстав для такого відшкодування немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

З 27.09.2011р. по 10.10.2011р. працівниками Луцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2011 року, про що складено акт перевірки від 17.10.2011р. №8268/23-3/37259289.

Перевіркою не підтверджено відображене ТзОВ «Континіум-Сервіс» у декларації за липень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 666667грн. та встановлено, що на порушення абз. «а» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за липень 2011 року на 666667грн.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002292301 від 02.11.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 666667грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 333334грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку і за результатами оскарження згідно рішень ДПА у Волинській області - №4150/10/25-006 від 28.09.2011р., ДПА України - вих.№8580/6/10-2115 від 28.12.2011р. скарги залишені без задоволення, оспорюване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як встановлено судом, між ТзОВ «Континіум-Сервіс» та ТзОВ Фірма «Марія» було укладено договір купівлі-продажу ВРК №217605 від 15.06.2011р.

Відповідно до умов вказаного договору продавець (ТзОВ Фірма «Марія») зобовязується передати нерухоме майно у власність покупцю (ТзОВ «Континіум-Сервіс»), а покупець зобовязується прийняти нерухоме майно і сплатити за нього визначену даним договором грошову суму. Обєкт, що відчужується за цим договором - нежитлова будівля площею 135,8 кв.м., що розташована за адресою: м.Київ, Столичне шосе, 96.

Договір купівлі-продажу від 15.06.2011р. нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 15.06.2011р. зареєстрований 15.06.2011р. о 15год.46хв. за №4494949.

Обєкт договору від 15.06.2011р. було передано покупцю відповідно до акту приймання-передачі від 29.06.2011р.

29.06.2011р. позивачем укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» договір оренди №382 від 29.06.2011р., відповідно до умов якого (Додаток №1) Орендодавець (ТзОВ «Континіум-Сервіс») передає в тимчасове платне користування Орендарю (ТзОВ «Золотий екватор») майно, що знаходиться за адресою: м.Київ, Столичне шосе, 96. Розмір орендної плати за користування майном за період з 29.06.2011р. по 31.07.2011р. та протягом наступних календарних місяців оренди становить 19150грн. за один місяць.

Висновки перевірки свідчать про те, що придбане нежитлове приміщення не було використане в господарській діяльності позивача, зокрема, в звязку з тим, що оплата станом на 31.07.2011р. за орендоване майно Орендарем не проводилась.

Таким чином, фактичною підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за ЛИПень 2011 року були висновки Луцької ОДПІ про те, що згідно проведеного аналізу бухгалтерського обліку придбане нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м.Київ, Столичне шосе, 96, не було використане в господарській діяльності, тобто, на думку Луцької ОДПІ податковий кредит з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як такі товарно-матеріальні цінності почали таким підприємством використовуватись в оподатковуваних операціях.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобовязання та податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні докази про заниження (завищення) суми податкового зобовязання позивача, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, та податкового кредиту, що вплинув на визначення бюджетного відшкодування за липень 2011 року на суму 666667грн.

Спростовуючи висновок Луцької ОДПІ про те, що податковий кредит з податку на додану вартість по придбаним товарно-матеріальним цінностям може бути сформований тільки після того, як такі товарно-матеріальні цінності почали таким підприємством використовуватись в оподатковуваних операціях, суд зазначає наступне.

Податковий кредит у сумі 666667грн. сформований за наслідками господарської операції з придбання нежитлового приміщення (автозаправна станція), що розташоване за адресою: м.Київ, Столичне шосе, 96.

Як встановлено в судовому засіданні основними видами діяльності підприємства є: оптова торгівля паливом. Отже, нежитлове приміщення (автозаправна станція) придбавалось підприємством з метою забезпечення здійснення своє підприємницької діяльності, тобто є таким, що має сприяти отриманню прибутку ТзОВ «Континіум-Сервіс» відповідно до статті 3 Господарського кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як встановлено пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, факт, який підтверджує правомірність формування податкового кредиту є співвідношення виду діяльності підприємства з доцільністю придбавання товарно-матеріальних цінностей, а також наявністю мети використання таких товарно-матеріальних цінностей в подальшому для отримання прибутку підприємством.

В свою чергу, питання часу використання таких товарно-матеріальних цінностей для отримання прибутку є, на думку суду, прерогативою лише підприємства, оскільки всі ризики які можуть бути повязані з затримкою в використанні таких товарів лежать на підприємстві.

При цьому судом також взято до уваги, що орендна плата за здане в оренду відповідно до договору №382 від 29.06.2011р. майно була отримана позивачем 28.09.2011р. у відповідності до п.5.2 зазначеного договору в кінці календарного кварталу, що спростовує доводи податкового органу про відсутність оплати за орендоване майно.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема це може бути або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України є видача платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна або митна декларація із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

У податковій декларації за червень 2011 року сформовано податковий кредит в тому числі на підставі податкових накладних №№97, 101, 102, 103 від 23.06.2011р.; податковий кредит на загальну суму 666667грн. за вказаною господарською операцією бере участь у розрахунку бюджетного відшкодування у податковій декларації за липень 2011 року.

На думку суду, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товару та правомірно віднесено до бюджетного відшкодування у липні 2011 року сплачений при придбанні товару податок на додану вартість в сумі 666667грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем - Луцькою ОДПІ не доведено правомірності винесення зазначеного податкового повідомлення-рішення про зменшення ТзОВ «Континіум-Сервіс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 666 667грн. та, відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 333334грн.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених суду частиною 2 статті 162 КАС України, а саме: у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення субєкта владних повноважень, попередньо визнавши його протиправним.

Зважаючи на ту обставину, що відповідач не довів порушення з боку позивача пункту 200.4 статті 200 ПК України, а дії позивача щодо визначення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 666667грн. за декларацією за липень 2011 року відповідають вимогам розділу V ПК України, податковою перевіркою не було виявлено ознак фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції №0002292302 від 02.11.2011р.

Згідно з пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Враховуючи, що позивачем правомірно віднесено до бюджетного відшкодування у липні 2011 року сплачений при придбанні товару податок на додану вартість в сумі 666667грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Континіум-Сервіс» зазначеної суми підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з Державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача 2178грн.19коп. судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову згідно з платіжним дорученням від 24 січня 2012 року №23 та 2114грн. судового збору, доплаченого на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху відповідно до платіжного доручення №32 від 08.02.2012р.

Керуючись статтями 2, 71, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 02.11.2011р. №0002292302.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» 666667 (шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім) гривень бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Сервіс» 4292 (чотири тисячі двісті девяносто дві) грн.19коп. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 05 березня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В.Дмитрук