Постанова № 22085053, 20.02.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 року Справа № 2а/0370/153/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,

за участю представника позивача Ємчика Р.І.,

представника відповідача Сургент Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Донецькій області про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (надалі - ТзОВ «Золотий Екватор») звернулося з адміністративним позовом до регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Донецькій області (надалі - регіональне управління Департаменту САТ ДПА України у Донецькій області) про визнання нечинним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2011 року № 0518583595-32.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 10 листопада 2011 року працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Донецькій області проведено перевірку на АЗС з магазином, яка перебуває у власності ТзОВ «Золотий Екватор» та знаходиться за адресою Донецька обл., м. Макіївка, пр-т Генерала Данилова, 4а.

За результатами перевірки складено акт №796/03/37425075 від 10.11.2011 року. Актом перевірки встановлено, що під час перевірки в приміщенні магазину не було розміщено наочної інформації, яка складається з графічного знаку про заборону куріння та тексту такого змісту «Куріння заборонено», чим порушено статтю 15-2 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР).

На підставі вказаного акту перевірки прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2011 року №0518583595-32, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за нерозміщення наочної інформації, передбаченою статтею 15-2 Закону України від 19.12.1995 року в розмірі 3400 гривень. Вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПА України, однак скарга залишена без розгляду.

Позивач вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2011 року №0518583595-32 регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Донецькій області є таким, що суперечить положенням чинного законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Частиною 4 статті 15-2 Закону №481/95-ВР передбачено, що у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Частинами 2 та 3 статті 15-2 Закону №481/95-ВР встановлено перелік закладів та місць, де куріння заборонено, однак до цього переліку не включено АЗС, тобто автозаправна станція не є місцем, де забороняється куріння тютюнових виробів з метою обмеження шкідливого впливу споживання тютюнових виробів.

Крім того, позивач зазначає, що вказані місця встановлені не у зв'язку з протипожежною безпекою, а у зв'язку з обмеженням споживання тютюнових виробів.

Так, законом України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993р. №3745-ХІІ визначено загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 5 даного Закону власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.

Правилами пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі затвердженими Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.07.2005р. №343 визначені правила пожежної безпеки.

Зокрема в п.10.5 розділу 10 вказаних Правил зазначено, що для автозаправних станцій забороняється палити, проводити ремонтні роботи, пов'язані з застосуванням відкритого вогню, -к у будівлі АЗС, так і на відстані менше 20 м від її території.

З аналізу вказаних норм вбачається, що забороняється куріння не лише на АЗС, але й на відстані не менше 20 метрів від території АЗС. У зв'язку з цим законодавство України з питань пожежної безпеки забороняє будь-яким чином відводити (створювати) або обладнувати у будівлі АЗС або на прилеглій до неї території (не менше 20 метрів) місця для куріння, так як це може призвести до вибухопожежонебезпечної ситуації.

Позивач зазначає, що графічний знак про заборону куріння розміщений на паливно-роздавальних колонках та на модулі АЗС.

Відтак позивач вважає, що положення частини 4 статті 15-2 Закону №481/95-ВР про розміщення наочної інформації, яка складається з графічного знака та тексту «Куріння заборонено» стосуються саме визначених частинами 2 та 3 ст.15-2 приміщень та не стосується АЗС з магазином.

За таких обставин, товариство не порушувало і не могло порушити норми статті 15-2 Закону України від №481/95-ВР.

На підставі вищевикладеного, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у поданому письмовому запереченні та в судовому засіданні проти позову заперечила повністю, мотивуючи наступним.

Службовими особами Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Донецькій області 10.11.2011 року була проведена перевірка АЗС з магазином, де здійснює свою діяльність позивач, на предмет дотримання вимог законодавства, яке регулює порядок здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. За результатами перевірки складений акт перевірки №796/03/37425075 від 10.11.2011 року. Під час здійснення перевірки в приміщенні магазину була відсутня наочна інформація, що передбачена статті 15-2 Закону №481/95-ВР, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР, за нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, передбачена відповідальність, а саме штраф в розмірі 3400 гривень. Факт правопорушення підтверджується матеріалами перевірки.

Крім того, в позовній заяві позивач вказує на те, що законодавством з питань пожежної безпеки заборонено будь-яким чином відводити або обладнувати у будівлі місце для куріння, але Регіональне управління прийняло рішення про застосування фінансових санкцій не за не обладнання місць для куріння, а за нерозміщення наочної інформації щодо заборони куріння.

Керуючись вищевказаною вимогою законодавства, дослідивши всі документи, Регіональне управління Департаменту САТ ДПА України у Донецькій області прийняло рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2011 року № 051858-3595-32-355.

Таким чином, регіональне управління вважає, що перевірка проведена відповідно до компетенції управління, рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2011 року №051858-3595-32-355 прийнято відповідно до вимог законодавства і компетенції органу, який його прийняв, а тому вищевказане рішення є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного вище, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені у Законі №481/95-ВР.

Закон України «Про пожежну безпеку» від 17.12.1993р. №3745-ХІІ визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.

Як вбачається з адміністративного позову, позивачем оскаржується рішення про застосування фінансових санкцій саме за порушення норм Закону №481/95-ВР.

Отже, суд дійшов висновку, що коло спірних правовідносин регулюється нормами Закону №481/95-ВР.

Судом встановлено, що службовими особами Регіонального управління 10.11.2011 року була проведена перевірка магазину, де здійснює свою діяльність позивач, на предмет дотримання вимог законодавства, яке регулює порядок здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. За результатами перевірки складено акт №796/03/37425075 від 10.11.2011 року. Даним актом перевірки встановлено, що в приміщенні магазину не було розміщено наочної інформації, яка складається з графічного знаку про заборону куріння та тексту такого змісту «Куріння заборонено», чим порушено норми статті 15-2 Закону №481/95-ВР.

Згідно зі статтею 17 Закону №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Відповідно до частини 2 даної статті до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону - 3400 гривень.

На підставі акту перевірки №796/03/37425075 від 10.11.2011 року відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.11.2011 року №0518583595-32, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за нерозміщення наочної інформації, передбаченою статтею 15-2 Закону №481/95-ВР, в розмірі 3400 гривень. Вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ДПА України, однак скарга залишена без розгляду у звязку з пропущенням строку на подання скарги.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що положення частини 4 статті 15-2 Закону №481/95-ВР про розміщення наочної інформації, яка складається з графічного знака та тексту «Куріння заборонено» не стосуються магазину, оскільки він розміщений на АЗС, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15-2 Закону №481/95-ВР, забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності. У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з копії ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами серії АГ № 629668 від 26.052011 року, виданої позивачу, місцем торгівлі тютюновими виробами зазначено АЗС з магазином, що знаходиться за адресою Донецька обл., м. Макіївка, пр-т Генерала Данилова, 4а. Тобто, АЗС та магазин є приміщеннями, які перебувають у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор».

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР місце торгівлі - місце реалізації товарів обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

З акту перевірки №796/03/37425075 від 10.11.2011 року на предмет дотримання вимог законодавства, вбачається, що перевірка проводилась саме у приміщенні магазину, а не АЗС. Крім того, факт відсутності графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!» в приміщенні магазину підтверджено письмовими поясненнями наданими представником АЗС та відображено в акті перевірки №796/03/37425075 від 10.11.2011 року.

Таким чином, реалізація тютюнових виробів здійснювалась у приміщенні магазину, яке є відокремленим від АЗС, а тому в приміщенні магазину мала бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

Отже, факт правопорушення підтверджується матеріалами перевірки, Акт перевірки відповідного контролюючого органу є джерелом доказу порушення вимог чинного Законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено що, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною третьою тієї ж статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що рішення регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Донецькій області про застосування фінансових санкцій від 18.11.2011 року№.051858-3595-32-355 прийняте відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження позовних вимог. У суді не підтвердилися обставини щодо порушення відповідачем прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України та на підставі Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 27 лютого 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяФ.А. Волдінер