Постанова № 22083793, 13.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2012 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/86/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Вільчинського Олександра Ванадійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Оніщенка Петра Анатолійовича

позивача: Слюсар О.В.,

відповідача: Гайдай А.В., Масієнко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат"

до: Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Вінницько-Хуторянський мясопереробний комбінат» (далі позивач) із адміністративним позовом до Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Вінницька МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті Вінницькою МДПІ за результатами проведеної перевірки дотримання товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року. Так, зокрема, позивач зазначає, що висновки Вінницької МДПІ про безтоварність господарських операцій по придбанню позивачем яловичини у ТОВ «Унус» є безпідставними, оскільки вказані господарські операції підтверджені видатковими накладними, виписками банку. Також безпідставними та неправомірними, на думку позивача, є висновки податкового органу щодо зайвого включення позивачем до складу валових витрат витрати на інформаційно-консультативні послуги, оскільки вказані витрати безпосередньо стосуються його підприємницької діяльності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Від відповідача до канцелярії суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких Вінницька МДПІ просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що внаслідок порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та норм Податкового кодексу України, останнім занижено податок на додану вартість та завищено суму податкового кредиту з ПДВ у звязку із включенням витрат по придбанню товару, які не знайшли свого підтвердження в ході перевірки. Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Вінницько-хуторянський мясопереробний комбінат» безпідставно віднесено до валових витрат витрати на маркетинг та інформаційно-консультативні послуги, оскільки відповідно до чинного законодавства дані витрати належать до витрат подвійного призначення, для яких передбачено особливий порядок податкового обліку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, мотивуючи обставинами, викладеними у запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлень № 417 та № 418 посадовими особами Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції проведено перевірку ТОВ «Вінницько-хуторянський мясопереробний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року, в ході якої виявлено порушення товариством п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3., п.п.5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1, 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п.198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, про що складено акт № 58/23-23-33074975 від 16.12.2011 року (а.с.10-77).

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих Вінницькою МДПІ податковому повідомленні-рішенні № 0000862300 від 30.12.2011 року, яким ТОВ «Вінницько-хуторянський мясопереробний комбінат» збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток в сумі 167654 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 23291 грн., а також податковому повідомленні-рішення № 0000852300 від 30.12.2011 року, яким ТОВ «Вінницько-хуторянський мясопереробний комбінат» збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 139305 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 18633 грн. (а.с.78, 79).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

В акті перевірки відповідач дійшов до висновку, що в порушення п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем зайво віднесено до складу валових витрат витрати по інформаційно-консультативним послугам в загальній сумі 372 648 грн. по підприємству ТОВ "Реклама-Трейд".

Так, судом досліджувався договір № 19701 про надання інформаційно-консультативних послуг від 07.03.2010р., укладений між ТОВ "Реклама-Трейд" та ТОВ "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат", відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику інформаційно-консультативні послуги щодо товарів замовника, які поставляються ним у торговельні мережі під ТМ "Велика Кишеня" та "Просто Маркет", а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (а.с.80).

Ні підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкові накладні від 31.03.2010р., 30.04.2010р., 31.05.2010р., 30.06.2010р., 31.07.2010р., 31.08.2010р., 30.09.2010р. (а.с.81-87), акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та додатки до них (а.с.88-101).

Крім того, судом досліджувалась виписка банку по рахунку № 2600715132 за 16.04.2010р., з якої вбачається, що ТОВ "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат" перераховано 64 920,84 грн. ТОВ "Реклама-Трейд" за отримані послуги (а.с.102-103), судом також досліджувались аналогічні виписки банку за 03.06.2010р., 09.07.2010р., 02.09.2010р., 08.10.2010р., 08.11.2010р. (а.с.104-110)

Позивачем також надано копії платіжних доручень на оплату послуг, отриманих від ТОВ "Реклама-Трейд", які були досліджені в судовому засіданні (а.с.111-116).

Позиція Вінницької МДПІ полягає із того, що зазначені вище витрати не пов'язані із господарською діяльністю позивача, і крім того, відповідно до п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати на маркетинг та інформаційно-консультативні послуги належать до витрат подвійного призначення, а єдиною підставою віднесення витрат на інформаційно-консультативні послуги до валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності.

Суд не бере до уваги вказані висновки податкового органу, оскільки згідно за змістом п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Крім того, відповідно до п.п.5.4.4. п.5.4. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Отже, для віднесення вартості інформаційно-консультативних послуг, отриманих ТОВ «Реклама-Трейд» відповідно до договору №19708 від 07.03.2010 року до валових витрат необхідна наявність таких обставин: вказані витрати повинні бути сплачені або нараховані платником податку та використані у господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.32. ст.1 вищезгаданого Закону господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разіколибезпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

Судом встановлено, що одним із видів діяльності позивача є реалізація м'ясних виробів у торгівельних мережах. Всі маркетингові послуги, надані ТОВ "Реклама-Трейд" стосуються споживчого попиту на товар позивача, рівень запасів його товару в магазинах, ефективність розміщення інформації про товар в інформаційних каталогах мережі для споживачів, тобто зазначені послуги безпосередньо впливали на рівень продажу товару позивача, а відтак і на отримання ним прибутку.

Крім того, про безпосередній вплив вказаних послуг на господарську діяльність позивача вказує і довгостроковість взаємовідносин між ТОВ "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат та торгівельними мережами "Велика Кишеня" та "Просто Маркет".

Водночас, суд критично оцінює твердження представника відповідача про відсутність звітів про надання маркетингових послуг, як на порушення вимог чинного законодавства, оскільки в п.п.2.2. Договору № 19701 від 07.03.2010р. сторони домовились, що інформація надаватиметься виконавцем телефоном, а в разі необхідності - електронною поштою (а.с.80).

Також у судовому засіданні досліджувались акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.88-100)

Отже, всі досліджені судом матеріали свідчать, що договір про надання інформаційно-консультативних послуг, укладений позивачем із ТОВ "Реклама-Трейд", вчинений позивачем вході здійснення ним господарської діяльності і спрямований на отримання доходу.

Стосовно висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 64 776 грн. у зв'язку із включенням до його складу витрат по придбанню яловичини у ПП "Унус", оскільки відповідні товарно-транспортні накладні та інші перевізні документи відсутні, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.198.1.ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Зі змісту п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно п. 201.10. ст.201 податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Судом досліджувались договори купівлі-продажу № 20/05 від 20.05.2011р., №3/05 від 03.05.2011р., відповідно до яких ПП "Унус" зобов'язується поставляти товар відповідно до поданих ТОВ "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат" замовлень, а останній - прийняти та оплатити товарі у кількості, зазначеній у накладних, що виписуються на кожну партію товару (а.с.117-120).

Відповідно до п.п.2.4. зазначених договорів поставка товару за взаємною згодою сторін може проводитись або шляхом його самовивозу покупцем зі складу постачальника, або шляхом його доставки постачальником у вказаний покупцем пункт призначення.

На підтвердження виконання зазначених договорів представником позивача надано податкову накладну № 139 від 20.05.2011р. на загальну суму 314 940,84 грн. (а.с.121), видаткову накладну № 386 від 20.05.2011р. на загальну суму 314 940,84 грн. (а.с.124), податкову накладну № 16 від 03.05.2011р. на загальну суму 73714,80 грн. (а.с.122) та видаткову накладну № 269 від 03.05.2011р. на загальну суму 73 714, 80 грн. (а.с.123).

Суд бере до уваги пояснення представника позивача про те, що позивач забирав товар самостійно власним транспортним засобом, оскільки неодноразово постачав товар до м. Києва і на зворотному шляху забирав у постачальника замовлений товар, що є значною економією фінансових ресурсів товариства.

Про транспортування товару свідчать досліджені у судовому засіданні подорожні листи № 701989, № 703776.

Крім того, про реальність здійснених господарських операцій з ПП "Унус" свідчать і платіжні доручення № 439, № 471 , які містяться в матеріалах справи, а також виписка банку по рахунку ТОВ "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат № 26002165156, з якої вбачається перерахування коштів ПП "Унус" (а.с.127-130).

При прийнятті рішення суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в листі № 1936/11-13-11 від 01.11.2011р., в якому зазначено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податкову зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно незнаходження приватного підприємства "Унус" за юридичною адресою, то суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що останній період, в якому перевіряючи виявили порушення п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема заниження ПДВ у сумі 64, 776 грн. є травень 2011 року.

Представником Вінницької МДПІ у судовому засіданні надано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 25.11.2011р. № 10395/23-11/36186456, однак суд не бере його до уваги. Так, дійсно, в даному акті зазначено, що станом на 25.11.2011р. згідно АРМу "АІс РПП" стан платника визначено як "Припинено, але не знято з обліку", однак в пункті 12 акту зазначається, що остання податкова звітність - декларація з ПДВ - подана до ДПІ у Печерському районі 20.06.2011р. за травень 2011 року за № 291216.

Тобто, на момент здійснення господарських операцій, а саме травень 2011 року, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, що на думку Вінницької МДПІ було здійснено із порушенням Податкового кодексу України, висновки про незнаходження ПП "Унус" не можуть бути застосовані.

Крім того, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

З огляду на викладене, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про зайве включення до складу валових витрат витрати по інформаційно-консультативним послугам.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000852300 від 30.12.2011р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000862300 від 30.12.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницько-Хуторянський м'ясопереробний комбінат" судовий збір (судові витрати) в сумі 32 (тридцять дві) грн. 19 коп. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 19.03.2012р.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович