Постанова № 22082908, 02.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/575/12

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

при секретарі судового засідання: Розлуцькому Андрію Миколайовичу

за участю представників сторін:

позивача : Миколаенко Р.Л.

відповідача : Мельник А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат"

до: Козятинської об'єднаної податкової інспекції Вінницької області

про: скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" з позовом до Козятинської об'єднаної податкової інспекції Вінницької області ( надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень - червень 2011 року, Козятинською об'єднаною податковою інспекцією Вінницької області складено акт від 30.08.2011 року № 82/23/32130182, яким встановлено порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 118792 грн. та прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 22.09.2011 року № 0000522301.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у адміністративному позові, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях , та просила у задоволенні позову відмовити.( а.с.50 а).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, приватне акціонерне товариство "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" зареєстроване Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області 16.08.2002 року, ідентифікаційний код 32130182, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 553244 (а.с.43).

02.08.2011 року старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Козятинської ОДПІ Мельник А.І. на підставі п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс), та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.10 № 1238 "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку" відповідно до п.п.200.11 ст.200 Податкового кодексу проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПРАТ "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат". Результати перевірки знайшли своє відображення у акті перевірки № 82/23/32130182 від 30.08.2011 року.

Як вбачається із акту перевірки, позивач в порушення п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищив заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень - червень 2011 року на 118792 грн.

Так, відповідач в травні 2011 року заявив до бюджетного відшкодування частину залишку від'ємного значення за грудень 2010 року в розмірі 118792 грн.

У акті перевірки зазначено, що станом на 01.04.2011 року згідно даних журналу-ордеру по рах.631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” кредиторська заборгованість ЗАТ “Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат” перед ЗАТ “Глуховецький каоліновий завод” становила 11338795,11 грн., в т.ч. ПДВ - 1889799,18 грн. Сплата за квітень місяць здійснена в розмірі 1777850,09 грн., в т.ч. ПДВ - 296308,34 грн. До бюджетного відшкодування травня місяця 2011 року підприємство включило суму ПДВ - 118792 грн. по взаємовідносинах з даним контрагентом.

Так, у акті перевірки перевіряючим було зроблено висновок про те, що оскільки по взаємовідносинах із даним контрагентом у позивача є кредиторська заборгованість, то оплата проведена в квітні місяці (платіжне доручення № 494 від 29.04.2011 року на суму 1777850,09 грн., в т.ч. ПДВ 296308,34 грн.) повинна була зараховуватись в рахунок в погашення цієї заборгованості, а тому зазначена сума не підлягає включенню до бюджетного відшкодування сплата.

У судовому засіданні представник позивача звернув увагу суду на той факт, що ревізором-інспектором у акті перевірки зазначено платіжне доручення, якого взагалі не існувало. Натомість до матеріалів справи ним було надано платіжне доручення № 494 від 29.04.2011 року на суму 1200000,00 грн. з призначенням платежу: оплата за будівельно-монтажні роботи за договором про спільну діяльність № 01/01/091- КЗ від 01.01.2009 року, в т.ч. ПДВ 200000,00 грн.( а.с.39).

Представник відповідача, яка безпосередньо сама здійснювала перевірку підприємства позивача, пояснила суду , що дійсно нею помилково була зазначена сума платіжного доручення, так як під час написання акту вона досліджувала журнали-ордери та бухгалтерські проводки, а тому зазначила загальну суму усіх перерахувань, які здійснив позивач своєму контрагенту ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» без перевірки платіжних доручень та призначень платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2009 року позивачем було укладено договір про спільну діяльність 01/01/09-кз із ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод». Відповідно до п.1 цього договору сторони зобовязались шляхом обєднання зусиль спільно діяти в сфері модернізації обєкту, а саме складу готової продукції. Додатком №1 до даного договору було передбачено найменування та види робіт кожної із сторін та строки їх виконання. ( а.с.67-71). 19.05.2010 року сторонами був оформлений та підписаний акт готовності обєкта до експлуатації № 155 та отримано сертифікат відповідності від 16.05.2010 року.

В подальшому сторонами була укладена додаткова угода про розірвання вищезазначеного договору про спільну діяльність. Відповідно до умов зазначеної угоди, ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» зобовязувалась в строк не пізніше 15.07.2010 року передати у власність позивачу обєкти, що були створені та одержані нею для виконання зобовязань по договору, натомість позивач зобовязувався прийняти ці обєкти та компенсувати їх вартість на протязі 11 місяців з дня передачі обєктів. ( а.с.72-73). Як вбачається із акту приймання-передачі основних засобів, обєкт був введений в експлуатацію 01.06.2010 року та відображений у балансі підприємства 01.12.2010 року (а.с.66).

На виконання умов вищезазначених договорів, позивач у квітні місяці 2011 року провів часткову оплату за будівельні роботи у сумі 1200000,00 в т.. ПДВ 200000,00 грн.

Суд ставиться критично на посилання представника відповідача про те, що всі перерахування позивача його контрагенту були зроблені в рахунок погашення кредиторської заборгованості. Так, у матеріалах справи міститься платіжне доручення, яке підтверджує перерахування коштів за договором спільної діяльності. Також, розрахунки за вищезазначеним договором про спільну діяльність підтверджується журналами-ордерами по рахунку 63.1 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», з яких , крім того, вбачається що позивач проводив розрахунки з ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» ще і по інших договорах. ( а.с.39-42).

У судовому засіданні представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилалась на ненадання їй під час перевірки всіх документів. Представник позивача пояснив суду, що перевіряючий під час перевірки були надані усі документи бухгалтерського обліку. Щодо договорів про спільну діяльність у галузі будівництва та відповідних свідоцтв, то вони знаходились у відділі, який безпосередньо займається будівництвом, а тому могли бути надані на вимогу перевіряючї. На такі посилання представника позивача, представник відповідача пояснила суду, що вона під час перевірки була обмежена в часі , так як проводила ще одну перевірку, а тому зробила висновки тільки на підставі документів бухгалтерського обліку.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до п.200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач провів розрахунки із ЗАТ «Глуховецький каоліновий завод» відповідно до платіжного доручення № 494 від 29.04.2011 року на суму 1200000,00 грн. в т.ч. ПДВ 200000,00. Проте, сума заявлена до відшкодування позивачем складає 118792,00 грн. Зазначена сума відємного значення утворилась внаслідок залишку суми відємного значення з урахуванням минулих податкових періодів, що підтверджується додатком № 2 «Довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до «Податкової декларації з податку на додану вартість» за травень.

Таким чином, суд приходить до висновку безпідставність висновків податкового органу, викладених ним у акті перевірки та огляду на вищевикладене, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000522301 від 22.09.2011 року, відповідачем винесено з порушенням вимог законодавства, а тому воно підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладені понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.09.2011 року №0000552301 в повному обсязі стосовно зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 118792,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Глуховецький гірничо-збагачувальний каоліновий комбінат" судові витрати в розмірі 32,19грн. (тридцять дві грн.19 коп) згідно платіжного доручення № 150 від 31.01.2012 року та 2114,00 грн. (дві тисячі сто чотирнадцять грн. 00 коп.) згідно платіжного доручення №152 від 02.02.2012 року, шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна