Постанова № 22082838, 27.02.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 р. м. ВінницяСправа № 2а/0270/5482/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,

при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : Арустамян А.Е., Гайду В.Д.,

відповідача : Кубика М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Титан"

до: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Титан» (далі ТОВ «Титан», позивач) із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі (далі ДПІ у Тульчинському районі, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Внаслідок проведеної посадовими особами ДПІ у Тульчинському районі позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Титан» в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість, субєктом владних повноважень прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 000172300/0 від 10.08.2011р., яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 209093 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 2 грн., а також форми «В4» № 000182300/0 від 10.08.2011 року, яким визначено суму завищеного відємного значення податку на додану вартість в розмірі 47197 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 (одна) грн. Крім того,на виконання вимог ДПА у Вінницькій області, ДПІ У Тульчинському районі збільшила суму податку на додану вартість в розмірі 25 214 грн., шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 000282300/0 від 24.10.2011р.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті всупереч нормам чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також зазначила, що в процесі здійснення перевірки перевіряючим були досліджені усі первинні документи, у тому числі і товарно-транспортні накладні на доставку нафтопродуктів від ТОВ "Укрнафтаком". Натомість, перевіряючим безпідставно не було взято до уваги листування між позивачем та ТОВ "Укрнафтаком" з питань заміни неналежних товарно-транспортних накладних.

Від відповідача до канцелярії Вінницького окружного адміністративного суду надійшли письмові заперечення (вх. № 32587 від 28.12.2011р.), в яких останній просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, так як в періоді, що перевірявся, перевіряючими виявлено порушення ТОВ «Титан» п. 198.1 ст.198, а також п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за період, що перевірявся, а також занижено податок на додану вартість.

Водночас, за результатами вивчення наданих бухгалтерських документів встановлено порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, яке полягає в проведенні по бухгалтерському обліку підприємства первинних документів, що оформлені з порушенням вимог вищезазначених правових актів.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити повністю, мотивуючи обставинами, викладеними у поданих до суду запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18 липня 2011 року на підставі відповідного направлення головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб - Л.Г. Паламарчук проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011р. по 30.04.2011р., в ході якої виявлено порушення п.198.1 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, про що складено акт (а.с.9-17).

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятих податкових повідомленнях-рішеннях від 10.08.2011р. форми "Р" № 000172300/0 та форми "В4" № 000182300/0, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 209 093 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 грн., а також зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 47 197 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 1 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Титан" звернулось зі скаргою до ДПА у Вінницькій області (а.с.20-23).

Однак, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 19.10.2011р. ДПА у Вінницькій області залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011р., скаргу ТОВ "Титан" - без задоволення, а також збільшило суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 25 214 грн.

Таким чином, на виконання вимоги ДПА у Вінницькій області 24.10.2011р. ДПІ у Тульчинському районі прийняло податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 000282300/0 про збільшення ТОВ "Титан" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25 214 грн. (а.с.30).

Не погодившись із результатами розгляду скарги, ТОВ "Титан" звернулось до ДПА України, однак рішенням про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення залишились без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.36-38), внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених позовних та наданих у справу доказів суд виходить з наступного.

Із акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення податкового зобовязання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій стали взаємовідносини між ТОВ "Титан" та такими контрагентами, як ТОВ "Гривер" та ТОВ "Укрнафтаком".

Як встановлено у судовому засіданні, головною підставою для відображення в акті перевірки висновків щодо нікчемності укладених правочинів між ТОВ "Титан" ТОВ "Гривер" та ТОВ "Укрнафтаком" є порушення порядку оформлення товарно-транспортних накладних.

Крім того, в акті перевірки від 25.07.2011р. зазначено, що на письмові запити ДПІ у Тульчинському районі щодо надання інформації та її документального підтвердження щодо проведених у березні-квітні 2011 року взаєморозрахунків з ТОВ "Гривер" та ТОВ "Укрнафтоком", ТОВ "Титан" було надано копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних належним чином не завірених. Договорів між вказаними контрагентами не надано, інших документів, що підтверджують проведення вказаних операцій (шляхові листи, сертифікати якості тощо) не надано (а.с.14).

Також в акті перевірки зазначено, що згідно акта невиїзної документальної перевірки ТОВ "Гривер" від 17.03.2011р. № 17/2330/36584922, отриманого від Кіровоградської ОДПІ, встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Суд критично оцінює підстави, на основі яких ДПІ у Тульчинському районі прийшла до висновків про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, та категорично не погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Зі змісту п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно висновків ДПІ у Тульчинському районі про непідтвердженість здійснених поставок товарів від ТОВ "Гривер" за березень 2011 року та від ТОВ "Укрнафтоком" за квітень 2011 року у зв'язку з наявністю неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Формальні порушення порядку оформлення товарно-транспортних накладних суд не розцінює як свідчення фіктивності вчинених правочинів щодо поставки нафтопродуктів.

Так, у судовому засіданні представником позивача надано ряд документів, які підтверджують здійснені господарські операції між ТОВ "Титан" та ТОВ "Гривер", ТОВ "Укрнафтоком", а саме: копія витягу із бухгалтерської книги ТОВ "Титан", копія книги складського обліку ПММ, акт звірки взаємних розрахунків ТОВ "Титан" та ТОВ "Укрнафтаком" від 01.05.2011р., акт звірки взаєморозрахунків ТОВ "Титан" та ТОВ "Гривер" від 01.04.2011р., акти зливу, акти звірки , товарно-транспортні накладні ТОВ "Гривер" № 331, № 335, № 414, № 417, № 419, № 122, № 89.

Крім того, судом досліджувались податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року ТОВ "Гривер" та ТОВ "Титан", податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2011 року ТОВ "Укрнафтаком" та ТОВ "Титан".

Суд бере до уваги інформаційний лист Вищого адміністративного суду № 1936/11/13-1 від 01.11.2011р., в якому мова йде про те, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За результатом дослідження в судовому засіданні податкових та видаткових накладних, на підтвердження здійснених господарських операцій ТОВ "Титан" судомбуло встановлено відповідність зазначених накладних вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року.

Отже, наявнимив матеріалах справи документами підтверджено віднесення до складу податкового кредиту за березень-квітень 2011 року податку на додану вартістьна підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених Податковим кодексом Українидля включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Приймаючи рішення, суд враховує правову позицію Вищого адміністративного суду, викладену в рішенні від 24.06.2008 року в адміністративній справі № К-26966/06, відповідно до якої товарно-транспортна накладна не може бути виключним документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення до складу валових витрат платника податків.

Також суд виходить із того, що формальна відсутність у деяких документах дати, посади або прізвища представника підрядника не є підставою для виключення проведених витрат зі складу валових витрат підприємства. Тобто, деякі недоліки, допущені при заповненні товарно-транспортних накладних не є такими, що служать підставою для неврахування даних, що в них зазначені.

Не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні і твердження представника ДПІ у Тульчинському районі щодо незнаходження ТОВ "Гривер" за юридичною адресою, що вказує на фіктивний характер укладених угод із позивачем.

Так, зокрема, в матеріалах справи міститься лист прокуратури Кіровоградської області від 29.08.2011р. № 07/1-2834-11, в якому зазначено, що слідчим відділення розслідування кримінальних справ СВ ПМ ДПА в Кіровоградській області - Куликом А.В. помилково складено довідку про невстановлення місцезнаходження ТОВ "Гривер", оскільки вказаний суб'єкт господарської діяльності знаходиться за юридичною адресою, зазначеною в статутних документах, яку упродовж тривалого часу не змінював (а.с.69)

Також судом досліджувався лист прокуратури м. Кіровограда від 20.09.2011 року № 3-387-11 на запит директора ТОВ "Титан", в якому зазначено, що висновки Кіровоградської ОДПІ про невизнання податкового кредиту ТОВ "Гривер" по взаємовідносинам з рядом контрагентів, викладені в акті невиїзної документальної перевірки від 17.03.2011р. № 17/2330/36584922, спростовані, скільки ТОВ "Гривер" подано до податкового органу уточнюючі розрахунки до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, у зв'язку із чим попередні фінансові операції з його контрагентами знайшли своє підтвердження (а.с.70)

Водночас, представником позивача надано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. в адміністративній справі № 2а/0270/3975/11 в якому зазначено про необґрунтованість позиції податкового органу про незнаходження ТОВ "Гривер" за юридичною адресою.

Суд критично оцінює висновки податкового органу про фіктивний характер укладених угод між позивачем та його контрагентами, беручи до уваги Довідку Вищого адміністративного суду про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України “Про податок на додану вартість” від 15.04.2010р.

Так, відповідно до вказаної довідки про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Представником відповідача не було доведено наявність вказаних обставин при укладанні правочинів між ТОВ "Титан" та контрагентами ТОВ "Гривер" та ТОВ "Укрнафтаком".

Навпаки, у судовому засіданні досліджувались документи, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами.

Посилання відповідача в акті перевірки на те, що дані угоди суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними, суд оцінює критично, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановленняпорушення вимог податкового законодавства позивача - ТОВ "Титан" при здійсненні спірних операцій.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за укладеним між позивачем та зазначеними вище контрагентами договорами, у відповідача відсутні підстави стверджувати, що ці правочини порушують публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Крім того, визначаючись щодо твердження відповідача про нікчемність укладених угод, суд враховує позицію Вищого адміністративного суду, викладену в Листі № 742/11/13-11, відповідно до якого установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятих на підставі даного акту податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі форми "Р" № 000172300/0 від 10.08.2011р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі форми "Р" № 000282300/0 від 24.10.2011р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі форми "В4" № 000182300/0 від 10.08.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" судовий збір (судові витрати) в сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Державної податкової інспекції у Тульчинському районі.

Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович