Постанова № 22082273, 13.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2012 р. 16:50 Справа №2а-1297/12/0170/23 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі Лапшині В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 6688,18 грн. заборгованості

за участю представників:

від позивача не зявився

від відповідача не зявився

Обставини справи: Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 6688,18 грн. мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, в супереч вимогам Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не сплатив страхові внески у встановлений строк, а також, до нього застосовані фінансові санкції, які підлягають стягненню.

Позивач у судове засідання не зявився, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.

Відповідач заперечення на позов та докази, які підтверджують його доводи до суду не надіслав, у судове засідання не зявився, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, у звязку з чим суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України та ч.4 ст. 128 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач зареєстрований як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК за №24317210.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон України №1058).

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Ст. 3 Закону України №1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до п.4,6 ч. 2 ст. 17 Закону України №1058 страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхувальник зобовязаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі оплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом (п. 6 ст. 20 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не сплачував страхові внески загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2009, 2010 р.

У звязку з несвоєчасною сплатою страхових внесків у відповідача перед позивачем утворилася недоїмка у розмірі 4770,43 грн., що підтверджується розрахунком суми боргу.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (п. 2 ст. 106 Закону України №1058).

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України №1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Пунктом 8 частини 3 статті 106 Закону України №1058 встановлено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

За несплату у встановлений строк внесків, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату боргу №Ф429С від 01.06.2011р. у сумі 3585,60 грн. та вимога про сплату боргу №Ф277С 07.05.2011 р. у сумі 1184,83 грн.

Частиною 3 статті 106 Закону України №1058 встановлено, що страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість по страховим внескам за 2009 р. 2010 р. у добровільному порядку відповідачем не сплачена та складає 4770,43грн.

Згідно положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом також встановлено, що відповідач всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 не подав розрахунок страхових внесків на обовязкове державне пенсійне страхування в строки встановлені законодавством, в звязку з чим Управлінням на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV до Відповідача було застосовано штрафні санкції згідно

-рішення про застосування фінансових санкцій від 11.07.2011 № 728 на сумму 553,63 грн.

-рішення про застосування фінансових санкцій від 11.07.2011 № 729 на сумму 717,12 грн.

-рішення про застосування фінансових санкцій від 11.07.2011 № 730 на сумму

223, 65 грн.

-рішення про застосування фінансових санкцій від 11.03.2011 № 225 на сумму 423,20 грн.

Матеріали справи свідчать, що вказані рішення були узгоджені з відповідачем у встановленому діючим законодавством порядку, однак, всупереч вимогам ст. 106 Закону № 1058, узгоджені суми фінансових санкцій на сьогоднішній день не погашені.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”(далі Закон № 1058) в редакції на час прийняття спірних рішень, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пункт 2 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 (в редакції станом з 20.02.2008р. по 29.12.2010р., тобто в період, за який нараховано фінансових санкцій) було передбачено, що на страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Пункт 4 ч.9 ст. 106 Закону України № 1058 (в редакції станом з 20.02.2008р. по 29.12.2010р.) передбачав, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до п.5 ч.9 ст. 106 Закону України № 1058 (в редакції станом з 20.02.2008р. по 29.12.2010р.) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На момент прийняття відповідачем рішень від 11.07.2011 № 728, від 11.07.2011 № 729, від 11.07.2011 № 730 пункти 2, 4, 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058 втратили чинність у зв'язку з набранням законної сили Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Рішення від 11.07.2011 № 728, від 11.07.2011 № 729, від 11.07.2011 № 730, про застосування фінансових санкцій були прийняті в той час, коли відповідні норми ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратили чинність у звязку із набранням законної сили Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. № 2464. Рішення позивача не містять посилання на будь-які інші норми права.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обовязкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що до 01.01.11 р. позивачем не застосовувались до відповідача заходи відповідальності передбачені ч.9 ст.106 Закону України № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

До 01.01.2011 р., тобто до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися ч. 9 статтею 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, ч. 9 ст. 106 цього Закону втратила чинність з 01.01.2011р.

Відповідно, з 01.01.2011р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Проте органи пенсійного фонду з 01.01.2011 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, та їх застосування з 01.01.2011р. суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Застосування позивачем при прийняті рішення недіючих норм права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових основ функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

За таких обставин,Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 неправомірно прийняло рішення від 11.07.2011 № 728, від 11.07.2011 № 729, від 11.07.2011 № 730 на підставі ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яка була виключена з 01.01.2011 р. відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, у звязку з чим у задоволенні позовних вимог в частині штрафних санкцій і пені у сумі 1917,75 грн.повинно бути відмовлено.

Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013) заборгованість в розмірі 4770,43грн. на р/р 2560870447612 в КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 324805 ЄДРПОУ 22259661

3.В інший частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Алексєєва Т.В.