Постанова № 22082233, 29.02.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 лютого 2012 р. Справа №2а-1576/12/0170/25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по несплаті страхових внесків у розмірі 231,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі в якості платника страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та зобовязаний надавати звіти та сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. У 3 кварталі 2010 року у відповідача виникла заборгованість по страховим внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 463,64 грн., проте їх оплата здійснена не була. Вимога про стягнення частини заборгованості у сумі 231,82 грн. була заявлена позивачем раніше, а решта суми у розмірі 231,82 грн. залишається невідшкодованою, у звязку з чим Управління просить стягнути цю суму примусово.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання з проханням розглянути справу в його відсутність.

Відповідач в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин своєї неявки суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України у Ленінському районі АРК.

Статтею 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Ст. 3 Закону визначає, що Пенсійний фонд і фізичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п.2 ст. 5 Закону, виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”№ 2461-VI від 08.07.2010 року (далі Закон № 2461) внесені зміни до п.п. 4 п. 8 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно з якими фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Розділом другим Закону № 2461 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Відповідно до ч. 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV, 09.07.2003, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

За таких обставин, враховуючи, що обовязок сплачувати страхові внески фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування визначений у Законі України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що має вищу юридичну силу, суд вважає, що в розумінні ст. 9 КАС України, у даному випадку повинні застосовуватись норми вказаних законів.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність у відповідача обовязку з моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” сплачувати в порядку визначеному законом страхові внески.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 6 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачений ст.ст. 19, 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”та розділом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 вищезазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону ( в тому числі фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб) квартал.

Частина 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”визначає, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Позивачем наданий розрахунок внесків, згідно якого у зв'язку з несплатою страхових внесків у відповідачки перед Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі АРК виникла заборгованість за 3 квартал 2010 року на суму 463,64 грн. (а.с. 4), яка була частково погашена у сумі 231,82 грн., отже грошове зобов'язання на суму 231,82 грн. являється узгодженим.

Відповідно до п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 56.3 Е від 12.11.2010 року про сплату недоїмки, яка була отримана відповідачкою під розпис 30.11.2010 року (а.с. 5).

Враховуючи відсутність підтверджень оскарження відповідачкою розрахунку суми заборгованості, вказана вимога є узгодженою.

Відповідачка зроблені позивачем розрахунки та заявлені ним вимоги про відшкодування не спростувала, а тому суд приходить до висновку про відсутність спору між сторонами щодо розміру заявлених до відшкодування сум, а отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки позивач є звільненим від сплати судових витрат, вони не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим (98200, АР Крим, смт. Леніне, вул. Трудова, 2; код ЄДРПОУ 22259945, р/р256050046501 в КРУ ВАТ “Державний Ощадбанк України”, МФО 324805) заборгованість по несплаті страхових внесків за 2010 рік у сумі 231 (двісті тридцять одна) гривні 82 копійки.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення десятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя підпис Кононова Ю. С.