Постанова № 22082191, 14.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

14 листопада 2011 р. 11:18 Справа №2а-2611/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкових повідомлень - рішень

за участю:

від позивача – представники за довіреністю ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача – представники за довіреністю ОСОБА_3

Обставини справи: позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до СДПІ ВВП м. Сімферополя АР Крим та просить скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення – рішення №0001734101/0 від 14.07.2010р., яким визначено податкове зобов’язання з ПДВ, в частині основного платежу 570286,37грн. та 285143,18грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення – рішення №0002262300/2 від 30.11.2010р. яким визначено зобов’язання з податку на прибуток в сумі 3201900,00грн. та штрафних санкцій у сумі 2241330,00грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач в ході проведеної перевірки дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження валового доходу та податкового кредиту з ПДВ, що стало підставою для визначення відповідачем податкових зобов’язань та прийняття оскаржуваних рішень.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що податкові повідомлення – рішення прийняті ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржувані рішення, прийняті ним на підставі встановлених перевіркою порушень, є обґрунтованим та законним. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с.103-104).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - Порт» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., за результатом якої був складений акт перевірки від 30.06.10р. №216/41-01/32672889 (т.1 а.с.109-156) (далі – акт перевірки).

На підставі акту перевірки та за результатом розгляду скарг позивача, поданих в адміністративному порядку, відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення:

- №0001734101/0 від 14.07.2010р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 512109грн. основного платежу та 286055нгрн. штрафних санкцій (а.с.12);

- №0002262300/2 від 30.11.2010р., яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3201900грн. основного платежу та 2241330грн. штрафних санкцій (а.с.13).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до висновків акту перевірки, перевіркою були виявлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

- порушення вимог п.п. 4.1.6., п.4.1, ст. 4, п.5.1. ст. 5 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на прибуток за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2010р. всього в сумі 5870150 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 911250 грн., за 3 квартал 2009 року в сумі 1757000, за 1 квартал 2010 року в сумі 3210900грн.;

- у порушення п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п. 7.2.8. п.7.2., п.п. 7.4.1. п.7.4., п.п. 7.4.5. п.7.4., п.п. 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р., усього в сумі 572109грн. Також встановлено завищення в сумі 151985грн. у тому числі за серпень 2009р. в сумі 46866грн. за вересень 2009р. в сумі 105119грн.

На час проведення перевірки позивача, у період що перевірявся та на час прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень – рішень були чинними Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР та Закон України «Про податок на додану вартість» 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

З акту перевірки вбачається, що висновку про зазначені порушення відповідач дійшов внаслідок встановлення в ході перевірки заниження валового доходу на суму 12807600,00грн. та завишення податкового кредиту з ПДВ на суму 570286грн.

Так, перевіркою встановлено, що на підставі договору постачання №Т/105 від 01.05.2009р. ТОВ «Фоззі-Порт» придбало у ТОВ «Вітеко-Гео» продукти харчування на загальну суму 16671600,00грн. у т.ч. ПДВ 2778600,00грн. Розрахунки за поставлений товар були здійснені в вексельній формі. 09.11.2009 року ТОВ «Фоззі-Порт» частково погашені видані векселі на суму 3864000,00грн. Станом на 31.03.2010 року є непогашені векселі, видані ТОВ «Вітеко-Гео» на суму 12807600,00грн. Таким чином кредиторська заборгованість ТОВ «Фоззі – Порт» перед ТОВ «Вітеко - Гео» станом на 31.03.10р. складає 12807600грн. Державна реєстрація ТОВ «Вітеко-Гео» була скасована 04.02.2010року, ТОВ «Вітеко-Гео» знято з податкового обліку 28.01.2010р.

Із змісту акту перевірки вбачається, що відповідач керуючись положеннями ст. 256 ЦК України зробив висновок, якщо платника податків ліквідовано, строк позовної давності вважається закінченим.

В акті вказано, що ТОВ «Фоззі-Порт» не надало доказів подання позовів з боку ТОВ «Вітеко-Гео» або визнання ТОВ «Фоззі-Порт» претензії надісланої ТОВ «Вітеко-Гео». В акті вказано, що заборгованість за відвантажені товари в сумі 12807600грн., набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. Отже вартість цих товарів в сумі 12807600грн. вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства. У порушення вимог п.4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997р. ТОВ «Фоззі-Порт» занизив валовий дохід на суму 12807600,00 грн.          

Відповідно до положень п. 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1,3 ст. 251 ЦК України, встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 260 ЦК України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

З матеріалів справи вбачається, що видані позивачем ТОВ «Вітеко-Гео» в рахунок оплати за поставлені товари векселі, є простими векселями, зі строком сплати «за пред'явленням». До таких векселів належать: векселі: серія АА бланк №1446006 складений 31.05.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446007 складений 31.05.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446008 складений 31.05.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446009 складений 31.05.2009р. на суму 846000,00грн.; серія АА бланк №1446010 складений 30.06.2010р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446011 складений 30.06.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446012 складений 30.06.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446013 складений 30.06.2009р. на суму 645000,00грн.; серія АА бланк №1446014 складений 30.06.2009р. на суму 729000,00грн.; серія АА бланк №1446015 складений 31.07.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446016 складений 31.07.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446017 складений 31.07.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446018 складений 31.07.2009р. на суму 53600,00грн.; серія АА бланк №1446019 складений 31.07.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446020 складений 31.08.2009р. на суму 1000000.00грн.; серія АА бланк №1446021 складений 31.08.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446104 складений 31.08.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446105 складений 31.08.2009р. на суму 1000000,00грн.; серія АА бланк №1446106 складений 31.08.2009р. на суму 380000,00грн.

Слід вказати, що в акті перевірки відповідач встановивши непогашення позивачем векселів на суму 12807600грн. посилався на конкретні векселі із зазначенням їх серій номерів бланків, векселедержателів та вартості (т.1 а.с.118-119).

Дослідивши акт перевірки в частині вартості векселів (т.1 а.с.118-119), суд дійшов висновку, що загальна сума векселів перелічених в акті перевірки, які були виписані позивачем ТОВ «Вітеко-Гео» в рахунок оплати за поставлені товари, станом на 31.03.2010р. становить 15400600грн., а за вирахуванням погашеної суми векселів у розмірі 3864000грн., становить 11536600грн., що не відповідає загальній сумі непогашених векселів, вказаній в акті відповідачем 12807600грн.

Судом встановлено, що таки розходження виникли внаслідок неврахування відповідачем векселя серії АА бланк №1446017 складеного 31.07.2009р. на суму 1000000,00грн. та невірного зазначення вартості векселя серії АА бланк №1446016 складеного 31.07.2009р. на суму 1000000,00грн. (т.4 а.с.29), тоді як в акті перевірки вказана його вартість 729000,00грн.

Вказані обставини свідчать про неповноту з’ясування обставин та дослідження первинних документів відповідачем під час проведення перевірки.

Статтею 34 Уніфікованого Закону «Про переказні та прості векселі», запровадженого Женевською конвенцією 1930р., встановлено, що Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно зі ст. 70 Уніфікованого Закону «Про переказні та прості векселі», позовні вимоги до акцептанта які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого Закону «Про переказні та прості векселі», до простих векселів застосовується такі ж положення, що стосується переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положеннями щодо, зокрема, строку платежу (ст.33-37), позовної давності (статті 70 і 71).

Таким чином, останнім днем строку позовної давності відносно простого векселя є останній день третього року, наступних за роком, в якому могло бути виконано зобов'язання за векселем.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності щодо векселів виданих в рахунок сплати за товари, отримані від ТОВ «Вітеко-Гео», 30.06.2009 року спливає 29.06.2013 року, щодо векселів виданих 31.07.2009р. строк позовної давності спливає 30.07.2013р., щодо векселів виданих 31.08.2009р. строк позовної давності спливає 30.08.2013р.

Відповідач в акті перевірки посилається на видані позивачем ТОВ «Вітек - Гео» векселі, в зв’язку з непогашенням яких, через скасування державної реєстрації ТОВ «Вітек - Гео» та закінченням, в зв’язку з цим, строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості, відповідач дійшов висновку про отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги та заниження валового доходу.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час проведення перевірки та складання акту перевірки і на час припинення державної реєстрації ТОВ «Вітек - Гео», позивачем не були погашені векселі на загальну суму 128074600грн., що також було встановлено проведеною перевіркою

Поряд з цим, права на вказані векселі, шляхом вчинення на цінному папері індосаменту, були передані ТОВ «Вітек - Гео» іншим особам.

Наявність індосаменту, згідно до положень Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та Уніфікованого Закону «Про переказні та прості векселі», свідчить про передачу прав посвідчених цінним папером (векселем).

Згідно індосаменту, вчиненому на зазначених векселях, особою, якій перейшли права за векселями є ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рітейл Капітал».

Матеріали справи свідчать, що частина виписаних контрагенту ТОВ «Вітеко - гео» векселів на загальну суму 12807600грн. були погашені позивачем ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рітейл Капітал» 24.03.2011р., тобто особі якій перейшли права на ціні папери.

          За таких підстав, матеріали справи свідчать, що зобов’язання векселедавця ТОВ «Фоззі - порт» за виписаними ним контрагенту ТОВ «Вітеко-Гео» векселями, в рахунок поставленого позивачу товару, не припинилися з моменту скасування державної реєстрації ТОВ «Вітеко-Гео», оскільки права на ціні папери були передані іншій особі, яка отримала від позивача суми грошових коштів по вказаним векселям.

          Вказане свідчить, що передача права на ціні папери та їх погашення була здійснена у межах встановлено законом строку позовної давності відносно простого векселя.          

          Таким чином висновки відповідача щодо набуття заборгованістю за відвантажені товари в сумі 12807600грн. статусу безповоротної фінансової допомоги є необґрунтованими, що вказує на безпідставність та необґрунтованість висновків про заниження позивачем валового доходу. Отже прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення – рішення є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

          Оцінюючи висновки відповідача та правомірність прийнятого податкового повідомлення – рішення про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

          Пунктом 3.2.2. акту перевірки, встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. всього в сумі 572109,00 грн.

          Акт перевірки свідчить, що висновок про завищення податкового кредиту зроблений на підставі встановлення включення до податкових декларацій вказаних податкових періодів, податкових декларацій минулих податкових періодів в розмірі 570286,00 грн., в тому числі за квітень 2009 р. у сумі 101681,00 грн., за травень 2009 р. в сумі 19930, 00 грн., за червень 2009 р. у сумі 13893,00 грн., за липень 2009р. у сумі 434782,00 грн.

Також встановлено завищення податкового кредиту на суму 1823грн. внаслідок встановлення перевіркою віднесення до складу податкового кредиту зайвої суми у розмірі 193,84грн. без податкової накладної та формування податкового кредиту на підставі подвійного використання податкової накладної на суму 1628,79грн.

З акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ ґрунтується на тому, що позивач включив до податкового кредиту, в період, що перевірявся, суми за податковими накладними, період виписки яких припадає на період, що був перевірений раніше, тоді як на час такої перевірки такі документи позивачем не надавалися.

Тобто порушення позивачем податкового законодавства полягає у тому, що до складу перевірених звітних періодів позивачем включені суми ПДВ за податковими накладними, дата складання (виписки) яких припадає на період, який вже був охоплений іншою плановою перевіркою.

Позивач у пояснення цього факту зазначив, що формування податкового кредиту ним здійснювалося на підставі податкових накладних після їх фактичного надходження від контрагентів у відповідні періоди.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у зв’язку з чим включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Відсутність у позивача податкових накладних, період виписки яких припадав на період, що був охоплений раніш проведеною перевіркою, відповідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позбавляла позивача права на включення сум ПДВ, за операціями на які були виписані такі накладні, до податкового кредиту.

Таким чином, включення суми ПДВ у склад податкового кредиту можливо у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних платником податку без наявності податкових накладних було б безпідставним.

На підставі викладених норм, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Таким чином, включення ПДВ у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому фактично були отримані податкові накладні відповідає вимогам податкового законодавства, зокрема, Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

В акті перевірки відповідачем вказано, що такої скарги від позивача не надходило.

Враховуючи це, суд вважає за необхідне вказати, що абзацом 2 вказаної норми встановлено право особи на подачу такої скарги, що неможна розуміти як обов’язок.

Акт перевірки не містить більш жодного обґрунтування порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» в цій частині.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Слід вказати, що в акті перевірки та у ході розгляду справи, відповідачем не спростовується та не надається належних доказів факту відсутності проведення операцій за наслідком яких були виписані податкові накладні, які стали підставою формування позивачем податкового кредиту суму завищення якого встановлено перевіркою.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок) (чинний на день проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Порядком встановлено, що акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пункт 1.7. Порядку встановлює, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпункт 2.2.11. вказаного порядку встановлює, що загальні положення акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинні містити такі дані, як інформація про документи, які використані при даній перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий).

Пунктом 2.3.2. Порядку встановлено, що описова частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається таким чином, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв’язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку формуванню податкового кредиту, у тому числі з посиланням на документи, такі як податкові накладні, в результаті чого в акті відповідачем було вказано, що безпідставно включені податкові накладні за перевірені періоди, яки вже були охоплені плановою виїзною перевіркою.

Поряд з цим зміст акту перевірки свідчить, що відповідачем фактично не були досліджені податкові накладні, про включення яких до податкової звітності вказано в акті перевірки, оскільки посилання на дослідження таких первинних документів, їх описання та аналіз в акті перевірки відсутні.

Таким чином, відповідач зробив висновки про використання позивачем первинних документів при формуванні податкового кредиту з ПДВ без фактичного дослідження таких документів.

Використані при проведенні перевірки документи та автоматизовані системи, на які відповідач посилається в акті перевірки, не є первинними бухгалтерськими документами та не можуть замінити собою податкову накладну, яка, згідно до положень п.п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Відсутність дослідження відповідачем таких документів при проведенні перевірки свідчить про проведення її по неповно з’ясованим обставинам без дослідження носіїв доказової інформації на яку посилається відповідач, та, як наслідок, про необґрунтованість зроблених висновків про допущенні позивачем порушення податкового законодавства.

Згідно до положень ч. 1 ст. 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Принципи оцінки доказів по адміністративній справі передбачають, що суд повинен дослідити та дати оцінку доказам, які залучаються до матеріалів справи і які, відповідно підтверджують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі. При цьому ці докази повинні бути відображені в матеріалах та актах, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Тільки при співставленні та оцінці доказів (документів, фактичних даних), якими керувався суб’єкт владних повноважень при винесенні рішення суд може зробити висновок про правомірність рішення, дії або бездіяльності.

При цьому, відсутність в акті перевірки первинних бухгалтерських документів позивача свідчить про необґрунтованість і незаконність висновків відповідача про встановлені у ході перевірки порушення.

Відповідачем порушені положення ч. 3 ст. 2 КАС України, а саме рішення прийняте необґрунтовано, без урахування обставин, що мають значення для прийняття рішення та недобросовісно, тобто без дотримання вимог, встановлених діючими нормативними актами.

Відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду доказів, які свідчили б про додержання встановленого порядку при проведенні перевірки та про законність прийняття, на підставі акту перевірки рішень.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність висновків відповідача про завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 570286,00грн. та про необґрунтованість прийнятого на підставі таких висновків податкового повідомлення – рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ №0001734101/0 від 14.07.2010р. на суму основного платежу 570286,00грн. та 285143,00грн. штрафних санкцій, в зв’язку чим воно є протиправними та підлягає скасуванню в цій частині.

Таким чином суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 18.11.2011р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0002262300/2 від 30.11.2010р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі - порт» визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 3201900грн. основного платежу та 2241330грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим №0001734101/0 від 14.07.2010р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі - порт» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість, в частині основного платежу 570286,00грн. та 285143,00грн. штрафних санкцій.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі - порт» 3,40грн. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                         Маргарітов М.В.