Ухвала суду № 22080331, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/2956/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Спаскіна О.А. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засіданняЯнковської О.І.

представників позивача Потапенко Н.І., Шевченко Л.Є.

представника відповідача Флюр Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-1870/2956/11

за позовом Державного підприємства "Сумиспирт"

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. адміністративний позов державного підприємства “Сумиспирт” до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства в Сумській області про стягнення бюджетної заборгованості задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь державного підприємства “Сумиспирт” суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 177420 грн.

Сумська міжрайонна державна податкова інспекція, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки податковим органом не отримані результати зустрічних перевірок по контрагентам позивача , сума бюджетного відшкодування 177420, 00 грн. є не підтвердженою, а тому не позивач не має права на її відшкодування.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.195 КАС України суд розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем подано до Сумської МДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2009року, квітень 2010 року., за березень 2010 року (а.с. 11-19 т.1)

Податковим органом були проведені виїзні позапланові перевірки ДП “Сумиспирт” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям з податку на додану вартість за грудень 2009року, квітень 2010 року, березень 2010 року, за результатами яких складено акт №99/23/00375237/84 від 17.06.2010р. та №28/23/00375237/24 від 26.02.2010р. (т.1 а.с.47-73, 85-96)

Сума бюджетного відшкодування перевірна Сумською МДПІ в розмірі 177 420грн, проте остаточний висновок про відшкодування заявленої суми податку на додану вартість з бюджету не зроблений податковим органом, з посилання на не проведення та надходження всіх зустрічних звірок по ланцюгу до виробника.

Судом також встановлено, що позивачем було отримано товар та сплачено суми податку на додану вартість у ціні придбаного товару, що підтверджується податковими, видатковими накладними, банківськими виписками, первинними документами дослідженими перевіряючими, актом перевірки, та не заперечується ДПІ в м. Суми (а.с. 149-251т.1, 1-245т.2).

Станом на день розгляду справи залишок невідшкодованих ДП “Сумиспирт” сум по податку на додану вартість становить за грудень 2009 р. в сумі 154760 грн., березень 2010р. в сумі 29553 грн., квітень 2010 р в сумі 16226 грн . , що підтверджується листом Сумської МДПІ № 8865/10/19-054 від 12.07.2011р (а.с.249т.2)

Підставою невідшкодування суми бюджетної заборгованості стала неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів ДП “Сумиспирт”по ланцюгу до товаровиробника, неотримання відповідей на листи-запити, про що свідчать також листи Сумської МДПІ до податкових інспекцій про проведення зустрічних перевірок (а.с. 122-143 т.1)

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв неправомірно, суми бюджетного відшкодування є доведеними, не отримання податковим органом результатів зустрічних перевірок не позбавляє позивача права на отримання бюджетного відшкодування .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до п.1.8 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків визначений п.7.7 ст.7 цього Закону, відповідно до якого сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Тобто мова йде не тільки про фактично сплачені, а й про нараховані суми, але які можуть бути включені до податкового кредиту.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обовязком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару , а обовязок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обовязок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обовязку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту “а”підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів відємна різниця між податковими зобовязаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за певних умов підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України державні органи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в порушення зазначених норм, підтверджена актом перевірки сума бюджетного відшкодування, позивачу на даний час не перерахована.

Колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що єдиною підставою для не виплати бюджетного відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість було не проведення перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання до виробника.

Між тим, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право суб"єкта господарської діяльності на отримання бюджетного відшкодування в залежність від наявності перевірок його контрагентів по ланцюгу постачання до виробника.

Статтями 10 Закону України «Про державну податкову службу в України» передбачено, що до компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів, стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Згідно з пунктом 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. № 200/86, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача не є підставою для відмови в бюджетному відшкодуванні надмірно сплаченого податку на додану вартість. Відшкодування податку на додану вартість не залежить від проведення податковими органами перевірок контрагентів платника податку, а призначення таких перевірок не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України.

Дотримання позивачем приписів Закону України "Про податок на додану вартість" щодо формування податкового кредиту та товарних операцій між позивачем та його контрагентами відповідачами не заперечувалось.

Відповідно до п.п. 7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників

Згідно п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що перевірка сум бюджетного відшкодування проведена податковим органом в лютому 2010р., на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції результати зустрічних перевірок податковим органом не отримані. Податкове повідомлення-рішення на спірну суму податковим органом не прийнято.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган наділений правом здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок та строки відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, встановлені Законом України “Про податок на додану вартість”, а тому податковий орган порушив право позивача на своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, а тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2011р. по справі№2а-1870/2956/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Спаскін О.А. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2012 р.