Ухвала суду № 22080290, 29.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2012 р.Справа № 2а-1870/6812/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Спаскіна О.А. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засіданняЯнковської О.І.

представника позивача Індутного С.М.

представника відповідача Фуртат В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Грат" на постанову від 17.11.2011р. по справі№2а-1870/6812/11

за позовом Приватного підприємства "Грат"

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ПП "Грат" звернулося до суду з адміністративним позовом до Роменської МДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000272301 від 14.04.2011року, яким визначено суму податкового зобов"язання по податку на прибуток у розмірі 69 201 грн., та податкове повідомленні-рішення № 0000551702 від 14.04.2011р. про визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20728,31 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем проведено планову невиїзну перевірку ПП “Грат”. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_3., перебуваючи на посаді директора підприємства, укладав договори на поставку товарів з ФОП ОСОБА_3 Податковий орган дійшов до висновку про безтоварність угоди укладеної між ПП «Грат» та ПП « Меркурій» . Позивач вважає рішення податкової інспекції незаконними, оскільки позивачем надано належним чином оформлені документи в підтвердження реальності здійсненої угоди, а тому всі донарахування податку є незаконними.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст.2,7-9, 11,69-71,86,159,163 КАС України, ст.ст.215,216,228 Цивільного Кодексу України, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємства», ст.3,4,9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України2, ст. 19 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Роменською МДПІ Сумської області проведено планову невиїзну перевірку приватного підприємства “Грат” з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007року по 30.06.2010року.

За результатами перевірки складений акт від 06.04.2011року № 331/2301/32079396, яким встановлено заниження податку на прибуток на суму 55361 грн. та заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 16582,65 грн.(а.с.32-50)

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 14.04.2011року №0000272301, яким ПП "Грат" визначено суму податкового зобов"язання за платежем податок на прибуток підприємств сумі 69201,00 грн., в тому числі: за основним платежем 55 361грн., за штрафними санкціями 13 840грн. /а.с.51/ та повідомлення-рішення від 14.04.2011року №0000551702 , яким ПП "Грат" визначено суму податкового зобов"язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб сумі 20728,31 грн., в тому числі: за основним платежем 16582,65грн., за штрафними санкціями 4145,66грн. (а.с.52)

Не погодившись з рішенням податкової інспекції, ПП "Грант" оскаржило його в адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. /а.с.53-63/.

Фактичними підставами для прийняття рішень податковим органом слугували висновки податкового органу про завищення валових витрат в перевіряємий період, зокрема шляхом віднесення до складу валових витрат вартість транспортних послуг, які надавалися перевізником ФОП ОСОБА_3 , а також безтоварність угоди з ПП " Агро-Нафт".

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 та ПП " Грат" 01.07.2009р. укладено договір перевезення №7. Предметом договору є надання перевізником ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг з перевезення паливно-мастильних матеріалів автомобілем перевізника.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо правомірності висновків податкового органу щодо безтоварності зазначеної операції, тому як позивачем не надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду належних доказів в підтвердження реальності укладеної угоди.

Наданий позивачем договір перевезення від 01.07.2009р. укладений між ПП «Грат»та ФОП ОСОБА_3 правомірно визнаний судом не належним доказом.

З матеріалів справи вбачається, що директором ПП «Грат» є ОСОБА_3 Договір перевезення від 01.07.2009р. підписаний ОСОБА_3 як від імені ПП «Грат» так і від імені ФОП ОСОБА_3

Згідно ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Отже колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_3 від імені ПП "Грат" не мав права укладати договори з приватним підприємством ФОП ОСОБА_3 , оскільки одночасно перебував на посаді керівника вказаного підприємства.

З огляду на зазначене договір перевезення від 01.07.2009р. суперечить вимогам Цивільного Кодексу України, а тому відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України є недійсним.

Таким чином документи первинного бухгалтерського обліку складені та підписані однією і тією ж особою ОСОБА_3 оформлені з порушенням вимог діючого законодавства, а тому не можуть бути підставою для віднесення до складу валових витрат вартості транспортних послуг за договором перевезення від 01.07.2009р. Таким чином, кошти виплачені ПП " Грат" фізичній особі ОСОБА_3 за договором перевезення від 01.07.2009р. є доходом, яких одержано в результаті правочину, здійсненого керівником у своїх власних інтересах.

Також колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо безтоварності операцій між позивачем та ПП " Агро-нафт".

В матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу № 05/2010 від 30.02.2010р. відповідно до умов якого ПП "Агро-Нафт" продає ПП " Грат" бензин, дизпаливо, паливно-мастильні матеріали , компонент автомобільного палива, компонент дизельного палива, фракції : легка, прямогонна та інші, компонент бензину, нафта, конденсат газовий, пічне паливо побутове, нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності. Умови продажу товару - самовивіз. (а.с.75-76).

В підтвердження реальності зазначеної угоди позивачем надані рахунок-фактура, видаткова , податкові накладні, акти прийому -передачі нафтопродуктів ( газового конденсату), товарно-транспортні накладні видані ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що надані документи не є належними доказами в підтвердження факту виконання угоди.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п. 10.2.1 Інструкції № 281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Порядок відпуску тафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом передбачено п.п.7.5.1- 7.5.11 розділу 7 Інструкції.

Відповідно до п.7.5.4 Інструкції нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.

Відповідно до п.7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюються товарно-транспортними накладними (ТТН ) у чотирьох примірниках. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Відповідно до п.7.5.7 Інструкції ТТН на вивезення нафти та нафтопродуктів автотранспортом вантажовідправником на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм , маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні не відповідають вимог чинного законодавства, складені не за типовою формою № 1-ТН та не містять обов'язкових реквізитів, а тому не є належними доказами в підтвердження перевезення газового конденсату.

Позивачем не надано первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивача , зокрема доказів наявності у позивача власних складських приміщень, їх оренди чи договорів з іншими особами про зберігання нафтопродуктів, не надано документів складського зберігання нафтопродуктів, відповідних журналів обліку нафтопродуктів, товарно-транспортних накладних складених у відповідності до вимог вищезазначеної інструкції.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За змістом п.п.5.3.9. п.5.9. ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані сторонами документи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх доказів підтвердження реальності здійснення господарської операції з поставки товару позивачем та ФОП ОСОБА_3, ПП " Агро-Нафт".

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, прийняв податкове повідомлення-рішення обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Грат" залишити без задоволення.

Постанову від 17.11.2011р. по справі№2а-1870/6812/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Спаскін О.А. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2012 р.