Постанова № 22079861, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р. Справа № 2а-9710/11/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметхарків»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від21.09.2011р. по справі№2а-9710/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м.Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметхарків»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного судуз позовом, в якому просив надати дозвіл на погашення суми боргу відповідача, ТОВ «Вторметхарків», в розмірі 442834,19 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Постановою Харківського окружного адміністративного судувід 21.09.11 р. по справі № 2а-9710/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі: наданий дозвіл ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на погашення заборгованості ТОВ «Вторметхарків»перед Державним бюджетом України у розмірі 442834,19 грн. за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного судувід 21.09.11 р. по справі № 2а-9710/11/2070, посилаючись на недотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Вторметхарків» включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з кодом 35859052, зареєстрований платником податків та перебуває на обліку в ДПІ Комінтернівського району м. Харкова.

Заявлена позивачем вимога ґрунтується на факті прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0001531540/0 від 16.09.10 р. про визначення податкового зобовязання на загальну суму 446960,44 грн., факті нарахування пені в сумі 1180,06 грн., факті самостійного декларування платником податків ПДВ в сумі 113099,0 грн. і штрафу в сумі 5655,0 грн.

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції послався на те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0001531540/0 від 16.09.10 р. було оскаржене до суду і за позовом ТОВ «Вторметхарків»Харківським окружним адміністративним судом була порушена справа № 2а-12781/10/2070. Зважаючи на те, що на час звернення ДПІ Комінтернівського району м. Харкова з позовом рішення Харківським окружним адміністративним судом по справі № 2а-12781/10/2070 не було прийняте, суд першої інстанції зробив висновок про те, що податкове повідомлення-рішення є діючим і в повному обсязі платником податків не оплачене. Крім того, доказів неправомірного нарахування контролюючим органом пені в розмірі 1180,06 грн. судом першої інстанції в ході розгляду справи не виявлено.

В постанові суду першої інстанції вказано, що відповідно уточнюючого розрахунку № 9003681934 від 20.05.11 р. відповідачем було самостійно задекларовано податкове зобов'язання на суму 113099,0 грн. та штрафні санкції в розмірі 5655,0 грн. Погашення податкового боргу було здійснено за рахунок переплати на суму 5306,31 грн. та сплати на суму 118754,0 грн. У зв'язку з наявністю податкового боргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова направила ТОВ «Вторметхарків»податкову вимогу № 557 від 22.04.11 р. на суму 441654,13 грн. про сплату податкового боргу, яка не була оскаржена у встановленому законодавством порядку.

За таких підстав за висновками позивача, з якими погодився суд першої інстанції, заборгованості ТОВ «Вторметхарків»перед бюджетом з урахуванням пені складає 442834,19 грн., що підтверджується карткою особового рахунку. Доказів погашення заборгованості відповідачем до суду першої інстанції не надано. Відповідно ПК України позивачем було винесене рішення № 2199/24-067 від 22.04.11 р. про опис майна у податкову заставу та складений акт № 16 від 29.04.11 р. опису майна ТОВ «Вторметхарків». Дане рішення не було оскаржене у встановленому порядку.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що ним при вирішенні справи враховано, що як платник податків, зборів (обовязкових платежів) відповідач в силу ч. 1 ст. 67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. У спірних правовідносинах порядок виконання платником податків податкового обовязку був визначений Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до 31.12.10 р. та ПК України після 01.01.11 р. Оскільки обовязок сплачувати самостійно узгоджені зобовязання та визначені позивачем податковим повідомленням-рішенням, нараховану позивачем пеню відповідач не заперечував, а строк для самостійного погашення зобовязань, визначений ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»і ст. 57 ПК України скінчився, суд першої інстанції визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд першої інстанції послався на приписи п. 95.1, п. 95.3 ст. 95 ПК України, де зазначено, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі і для цього орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, і аналізуючи приписи наведених норм дійшов висновку, що погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності та погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є рівними між собою владними управлінськими функціями податкового органу щодо погашення заборгованості платника податків перед Державним бюджетом України. Можливість реалізації вказаних способів законодавцем не поставлена в залежність один від одного.

Крім того суд першої інстанції вказав на те, що право керівника державної податкової служби щодо стягнення до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу передбачено п. 20.1.28 ст. 20 ПК України. Також однією із функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій є подача до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»). За таких підстав та оцінивши наявні у справі документи за правилами ст. 86 КАС України, суд першої інстанції відзначив, що заявлена субєктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, де указано, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що в п. 56.18 ст. 56 ПК України вказано, що з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Оскільки податкового повідомлення-рішення № 0001531540/0 від 16.09.10 р. про визначення податкового зобовязання на загальну суму 446960,44 грн. позивачем було оскаржено до суду, що зазначено в постанові суду першої інстанції, і на час прийняття оскарженої в даному апеляційному провадженні постанови не було прийняте судове рішення, яке набрало законної сили, щодо задоволення або відмови у задоволенні позову про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, твердження суду першої інстанції про узгоджений характер податкових зобовязань є помилковими.

Враховуючи те, що до стягнення включені податкове зобовязання та штрафні санкцій, визначені саме податковим повідомленням-рішенням № 0001531540/0 від 16.09.10 р. на загальну суму 446960,44 грн., яка на час прийняття Харківським окружним адміністративним судомпостанови від 21.09.11 р. по справі № 2-а-9710/11/2070 ще не стали податковим боргом в розумінні п. 14.1.175 ст. 14 ПК України, де вказано, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, то у позивача не було законних підстав для включення цієї суми до позову, а враховуючи те, що до стягнення заявлена сума боргу, яка є меншою за суму неузгодженого податкового зобовязання, яка не є податковим боргом, то у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову, оскільки позов поданий передчасно до виникнення податкового боргу.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.11 р. по справі № 2а-9710/11/2070 прийнята з порушення вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторметхарків»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від21.09.11р. по справі№2а-9710/11/2070 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від21.09.11р. по справі№2а-9710/11/2070 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій