Ухвала суду № 22079850, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/4045/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від29.09.2011р. по справі№2а-1870/4045/11

за позовом Комунальнеого підприємства Сумської міської ради «Електроавтотранс»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання недійсними податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство Сумської міської ради «Електроавтотранс», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000792312/0/45092 від 07.06.11 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 116985,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 29246,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.11 р. по справі № 2а-1870/4045/11 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.11 р. по справі № 2а-1870/4045/11 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в якій наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 3317/2312/03328540/46 від 20.05.11 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.10 р., в якому зафіксовані факти порушення платником податків вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За висновками перевіряючих виявлені порушення повязані з безпідставним віднесенням до валових витрат сум по операціям з ФОП ОСОБА_1, з ФОП ОСОБА_2, з ФОП ОСОБА_3, оскільки наявні видаткові накладні не підтверджені ТТН. Крім того, в акті перевірки вказано, що документів на транспортування запасних частин позивачем перевіряючим не надано.

Як зазначено в акті перевірки, наявність у КП СМР «Електроавтотранс»документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до валових витрат по податку на прибуток, зокрема, виданих продавцями видаткових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат по податку на прибуток, оскільки наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що ним були досліджені договори поставки № 8/1 від 16.01.09 р. (постачальник ФОП ОСОБА_1), № 15 від 06.02.09 р. (постачальник ФОП ОСОБА_2), № 21 від 25.03.09 р. (постачальник ФОП ОСОБА_3), № 19 від 25.03.09 р. (постачальник ФОП ОСОБА_4), предметом яких була поставка запасних частин, кількість, найменування та ціна яких визначалася у специфікаціях до договорів.

В акті перевірки та апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що відсутність ТТН на перевезення запасних частин унеможливлює формування валових витрат по вищевказаним операціям, оскільки у видаткових накладних недостатньо даних для підтвердження правомірності понесених витрат на власну господарську діяльність.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах відповідач не вказує які саме автотранспортні засоби мали перевозити товар, на кого договорами покладалися обовязки по перевезенню. В апеляційній скарзі відповідач посилається на спільний наказ Мінтраспорту України, Мінстату України № 488/346 від 29.12.95 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобілю»і вказує на обовязковість оформлення подорожніх листів, ТТН, талонів замовника.

Проте слід відмітити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи»зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі»від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності»Мінтрансом України та Держкомстатом України». Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обовязковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними.

Також відповідач не вказав які саме автотранспортні засоби повинні перевозити вантажі, перелічені у видаткових накладних, з урахуванням їх кількості, ваги, обєму, зважаючи на визначення поняття «автомобіль вантажний», наведене в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Також в обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції послався на надані позивачем до матеріалів справи договори про надання транспортно-експедиторських послуг та транспортної експедиції № 8668 від 22.12.10 р., укладений з ТОВ «Нова Пошта»(т. 2, а.с. З, 4), № 2481 від 08.12.08 р, укладений з ТОВ «ЄвроЕКСПРЕС»(т. 2, а.с. 5, 6), № СУ-43 від 01.06.09 р., укладений з ТОВ «Делівер»(т. 2, а.с. 7). Одержання транспортно-експедиторських послуг від вказаних контрагентів підтверджується актами звірок взаємних розрахунків (т. 2, а.с. 8-12). Фактичне використання у власній господарській діяльності позивача (на ремонт рухомого складу) придбаних від вищевказаних приватних підприємців запасних частин та матеріалів підтверджується картками складського обліку матеріалів, вимогами на відпуск матеріалів, актами на списання матеріалів та запчастин (т. 2, а.с. 13-40). Проведення оплати вказаним підприємцям за поставлені товари підтверджується даними журналу проводок та копіями платіжних доручень (т. 2, а.с. 41-61).

Представник відповідача в поясненнях в суді першої інстанції не спростував фактичне проведення операцій по перевезенню товарів.

Зважаючи на вищенаведені обставини та посилаючись на приписи п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 ст. 5, п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд першої інстанції зробив висновок про реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та наявність у позивача передбачених законодавством підстав для віднесення сум за цими операціями до складу валових витрат, у зв'язку з чим висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат за операціями з вказаними контрагентами і заниження таким чином податку на прибуток у сумі 116985 грн. є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.11 р. по справі № 2а-1870/4045/11 прийняти з дотриманням приписів чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від29.09.11р. по справі№2а-1870/4045/11 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від29.09.11р. по справі№2а-1870/4045/11 за позовом Комунальнеого підприємства Сумської міської ради «Електроавтотранс»до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання недійсними податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій