Ухвала суду № 22079746, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/6254/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від28.09.2011р. по справі№2а-1670/6254/11

за позовом Приватного підприємства «Агрофакт»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Агрофакт», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві №0000922310 від 25.06.11 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.11 р. по справі № 2а-1670/6254/11 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.11 р. по справі № 2а-1670/6254/11 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 19138,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 4785,0 грн. є акт № 5019/23-5/31118685 від 10.06.11 р. невиїзної позапланової документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Альтекс-Юг»та ПП «Агропрайд»за період з 01.01.10 р. по 30.04.11 р., проведеної на підставі постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА в Полтавській області від 10.02.11р.

За висновками перевіряючих позивачем були допущені порушення вимог п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», які призвели до заниження ПДВ до сплати в бюджет в загальній сумі 19138,0 грн., у т.ч. у жовтні 2010 р. в сумі 6697,0 грн., у грудні 2010 р. в сумі 12441,0 грн.

За даними відповідача виявлені порушення повязані з формуванням податкового кредиту по ПДВ у зв'язку із укладанням угод (усних чи в письмовій формі) між ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд»та ПП «Агрофакт», які є нікчемними та їх нікчемність встановлена законом.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем у ПП «Альтекс-Юг»був придбаний товар, перелічений у рахунку-фактурі № 895 від 04.10.10 р. та видатковій накладній № 895 від 04.10.10 р. У звязку з проведеною операцією позивач отримав від продавця податкову накладну № 895 від 04.10.10 р. на загальну суму 40180,44 грн., в тому числі ПДВ 6696,74 грн., оформлену належним чином, що відповідачем не заперечувалося.

Придбаний у вказаного контрагента товар був доставлений до складу позивача транспортом продавця і в подальшому реалізований третім особам, що підтверджено копіями видаткових накладних.

Висновки відповідача щодо нікчемності вказаного правочину ґрунтуються на тому, що за наявною у ДПІ м. Полтави інформацією ПП «Альтекс-Юг»відсутній за місцезнаходженням, пояснень та документального підтвердження показників задекларованих зобовязань з ПДВ за липень-грудень 2010 р. на запит ДПІ м. Херсону не надало, облікові документи свідчать про те, що на підприємстві працює лише 1 людина, відсутні виробниче обладнання, транспортні засоби та торгівельне обладнання, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності. Крім того, позивач не розрахувався з ПП «Альтекс-Юг»і за ним рахується заборгованість в сумі 40180,44 грн.

Порушення позивачем податкового законодавства відповідач також повязує з формуванням податкового кредиту по ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Агропрайд», при виконанні договору постачання № 1203 від 03.12.10 р., оскільки вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням, на підприємстві обліковується лише 1 людина, відсутні виробниче та торгівельне обладнання, транспортні засоби, що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності і підтверджує нікчемність укладеного позивачем з цим підприємством правочину. Крім того, позивач не оплатив придбаний товар.

До матеріалів справи позивачем надані копії рахунку-фактури № 6588 від 09.12.10 р., видаткова та податкова накладні з такими ж номерами та від цієї ж дати, копії рахунку-фактури № 6587 від 03.12.10 р., видаткова та податкова накладні з такими ж номерами та від цієї ж дати, рахунок-фактура № 895 від 04.10.10 р., видаткова та податкова накладні з такими ж номерами та від цієї ж дати. Наявність перелічених документів відповідач не спростовує.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що ним визнані в якості доказів пояснення представника позивача про те, що отримані від ПП «Альтекс-Юг»та ПП «Агропрайд»товари зберігаються на складських приміщеннях ПП «Агрофакт», розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Островського, 1/12.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції послався на положення п. 1.7. ст. 1, п. 7.2.6 та п. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»і вказав на те, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача знаходилися в ЄДР, мали свідоцтва про їх реєстрацію в якості платників ПДВ і анулювання свідоцтв не проводилося.

Оскільки у позивача були в наявності всі належним чином оформлені податкові накладні, то суд першої інстанції зробив висновок про те, що він правомірно сформував по ним податковий кредит за відповідний звітний період і не було допущено порушень приписів п. 7.4.1 та п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що здійснені нарахування податкових зобовязань відповідач повязує не з відсутністю у позивача податкових накладних, а з тим, що контрагенти його постачальників не звітують перед органом ДПС, або відсутні за місцем реєстрації або це місце не встановлено. Крім того, в якості порушення здійснення позивачем господарської діяльності відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що директором ПП «Альтекс-Юг»та ПП «Агропрайд»є одна і та ж людина ОСОБА_1, а всі підприємства по ланцюгу є повязаними особами.

Проте відповідач не вказує яким чином вищенаведені обставини вплинули на формування податкового кредиту позивача по операціям зі своїми безпосередніми контрагентами. Також відповідач не навів доказів твердженням про нікчемність правочинів, укладених та виконаних позивачем з ПП «Альтекс-Юг»та ПП «Агропрайд», чим ця нікчемність обумовлена і яким законом встановлена.

При прийнятті судового рішення суд першої інстанції послався на п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де записано, що нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки реальність господарських операцій позивача з ПП «Альтекс-Юг»та ПП «Агропрайд»підтверджується первинними бухгалтерськими документами, відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, а основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, суд першої інстанції зроби висновок про те, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача з ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд»недійсними.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції зробив висновок про необґрунтованість висновку перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень, грудень 2010 р. в сумі 19138,00 грн. у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ з отриманих послуг продажу товарів від ПП «Альтекс-Юг», ПП «Агропрайд»і визнав це достатнім для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.09.11 р. по справі № 2а-1670/6254/11 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від28.09.11р. по справі№2а-1670/6254/11 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від28.09.11р. по справі№2а-1670/6254/11 за позовом Приватного підприємства «Агрофакт»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій