Ухвала суду № 22079736, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/6737/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від01.09.2011р. по справі№2а-1670/6737/11

за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0000312302/33 від 29.03.11 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.11 р. по справі № 2а-1670/6737/11 позов був задоволений: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0000312302/33 від 29.03.11 р., яким ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод»зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2395202,0 грн.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.11 р. по справі № 2а-1670/6737/11 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є № 1136/23-309/05763814 від 11.03.11 р. (том 1 а.с.11-36) позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за грудень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в листопаді 2010 р. За результатами проведеної перевірки відповідачем не зроблено остаточного висновку щодо заявленої до відшкодування у грудні 2010 р. суми ПДВ, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010 р. і зазначено, що висновок буде зроблено після дослідження ланцюгів постачання до виробника та підтвердження фактичної плати ПДВ до бюджету (а.с. 29).

Разом з тим, в акті перевірки відображені порушення платником податків вимог п. 7.4.1, п. 7.4.5, п. 7.7.10 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», повязані із включенням до складу податкового кредиту у грудні 2010 р. суми ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих у грудні 2010 р. від ТОВ «Альянс-7»(і.п.н. 351653204628) на суму 2389602,0 грн. та ТОВ «АВВІ» (і. п. н. 338691308293) на суму 5600,0 грн. Виявлені порушення ґрунтуються на розбіжностях у Системі автоматизованого співставлення між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по ТОВ «Альянс-7»на загальну суму ПДВ 2389602,0 грн. та по ТОВ «АВВІ»на загальну суму ПДВ 5600,0 грн. через визнання податковими органами «недійсними»їх декларацій з ПДВ за грудень 2010 р. (т. 1 а.с. 25).

З наявної у матеріалах справи податкової декларації по ПДВ випливає, що за результатами включення до складу податкового кредиту у грудні 2010 р. ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих у грудні 2010 р. від ТОВ «Альянс-7»в сумі 2389602,0 грн. та ТОВ «АВВІ»в сумі 5600,0 грн. від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання позивача та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (від'ємне значення суми рядків 18 і 19) становить 31092296,0 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 1.7 ст. 1, п. 7.4.1, п. 7.2.4, п. 7.3.6, п. 7.4.5, п. 7.5.1, п. 7.7.1 Закону України «Про ПДВ»та п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і зробив висновок про те, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності. Крім того, в судовому рішенні зазначено, що за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підприємства контрагенти позивача мають статус юридичних осіб, а свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100046281 НБ № 085151 (т. 1 а.с. 96) та № 11859385 НВ № 803299 (т. 2 а.с. 22) підтверджують, що на час оформлення податкових накладних вони були зареєстровані платниками ПДВ.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що позивачем (покупець) та ТОВ «Альянс-7»(постачальник) був укладений договір № 4 від 28.10.09 р., предметом якого є поставка продукції на умовах, передбачених даним договором. Поставка продукції здійснюється партіями. Найменування та кількість продукції, яка поставляється в кожній партії, визначається специфікаціями (додатками), що є невід'ємною частиною договору (т. 1 а.с. 98-100). У матеріалах справи наявні копії специфікацій № 1 від 14.01.2010 р., № 2 від 20.01.10 р., № 3 від 04.02.10 р., № 4 від 23.02.10 р., № 5 від 01.03.10 р., № 6 від 10.03.10 р., № 7 від 01.04.10 р., № 8 від 05.05.10 р., які є додатками та невід'ємними частинами договору № 4 від 28.10.09 р. (т. 1 а.с. 105-112).

Згідно п. 2.1 цього договору поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом покупця (перевізника) на умовах FСА - м. Лозова, склад ЗАТ «Лозовський кузнечно-механічний завод»(Інкотермс-2000). Строки поставки продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до договору (п. 2.2 договору). В п. 4.1 договору передбачено, що оплата за продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 20-ти банківських днів з моменту надходження продукції на склад покупця. Даний договір набирає чинності з 01.01.10 р. та діє до 31.12.10 р. (п. 12.1 договору). В подальшому до вказаного договору були укладені додаткові угоди № 1 від 04.01.10 р., № 2 від 23.03.10 р., № 3 від 22.04.10 р., № 4 від 10.06.09 р. (т. 1 а.с. 101- 104).

Додатковою угодою № 1 від 04.01.10 р. сторони узгодили предмет поставки - штамповка та лиття по взаємно узгодженим номенклатурі (асортименту), кількості та по цінам, зазначеним у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Визначено, що виробником товару, що поставляється згідно даного договору, є ЗАТ «Лозовський кузнечно-механічний завод»- штамповка та ТОВ «Українська ливарна компанія»- лиття. Поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом покупця (перевізника) на умовах: франко-завод, м. Лозова, Україна - при придбанні штамповки та франко-завод м. Харків, Україна - при придбанні лиття. Додатковою угодою № 2 від 23.03.10 р. сторони внесли редакційні виправлення до п. 5.1. договору, виключивши слово «штамповок», та доповнили розділ 5 п. 5.6, в якому передбачили, що покупець має право на проведення аудиту процесів виробництва та системи менеджменту якості постачальника та/або виробника продукції в узгоджені сторонами строки,а у випадку систематичних поставок невідповідної продукції, покупець залишає за собою право на проведення аудиту у неузгоджені сторонами строки. Додатковою угодою № 3 від 22.04.10 р. були внесені зміни до специфікації № 6 (додаток № 6) від 10.03.10 р., а додатковою угоди № 4 від 10.06.10 р. були внесені зміни в п. 3.2 договору щодо орієнтовної суми договору, яка встановлена в розмірі 70000000,0 грн. з урахуванням ПДВ.

Між цими ж сторонами був укладений договір № 180 від 27.11.09 р., предметом якого є поставка підшипників каченя роликових радіальні з короткими циліндричними роликами для букс рухомого складу залізних доріг 30-42726Е2М та 30-232726Е2М, у комплект яких входять: підшипник 30-42726Е2М у кількості 1 шт., підшипник 30-232726Е2М у кількості 1 шт. Кількість продукції зазначається сторонами в специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною договору (т. 1 а.с. 153-155). Сторони узгодили, що поставка продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах СРТ (Інкотермс-2000) станція призначення, зазначена у п. 13.2 договору, якщо інші умови поставки та вид транспорту не узгоджені сторонами в специфікаціях (додатках) до договору. Даний договір набирає чинності з 01.01.10 р. та діє до 31.12.10 р. (п. 12.1 договору). До вказаного договору були узгоджені специфікації № 1 від 28.12.09 р., № 2 від 30.01.10 р., № 3 від 23.02.10 р., № 4 від 24.03.10 р., № 5 від 29.04.10 р. (т. 1 а.с. 156-161).

Судом першої інстанції було встановлено, що на виконання умов даних договорів постачальником були видані позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 2389602 грн. (номери та дати податкових накладних вказані в постанові суду першої інстанції), наявність яких ні під час проведення перевірки, ні в подальших поясненнях відповідач не заперечував. Зазначені податкові накладні внесені позивачем до реєстру отриманих та виписаних податкових накладних за грудень 2010 р. (т.1 а.с. 113-114). Отримані податкові накладні сформували податковий кредит за грудень 2010 р. з урахуванням приписів п. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" за датою здійснення першої з подій, а саме за датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Оплата за придбані товари підтверджена копіями платіжних доручень, а перевезення копіями подорожніх листів вантажних автомобілів.

Також судом першої інстанції було встановлено, що позивачем (покупець) та ТОВ «АВВІ» (постачальник) був укладений договір № 115 від 16.11.10 р., предметом якого є поставка продукції, асортимент та кількість якої зазначається у специфікаціях (додатках), що є невід'ємною частиною даного договору(т. 2 а.с. 25-26). Поставка продукції здійснюється автотранспортом покупця (перевізника) на умовах FСА - м. Запоріжжя (Інкотермс-2000) протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання постачальником письмової заявки покупця. Датою поставки є дата оформлення видаткової або товарно-транспортної накладної (п. 2.2). Даний договір набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.11 р. (п. 112.1 договору). До вказаного договору були складені специфікації № 1 від 15.12.10 р. та № 2 від 27.12.10 р. (т. 2 а.с. 27-29). На виконання умов договору постачальником була виписана податкова накладна № 540 від 23.12.10 р. на «феросиліцій 45»на загальну суму 33600,0 грн., з них ПДВ 5600,0 грн. (т. 2 а.с.30), яка внесена позивачем до реєстру отриманих та виписаних податкових накладних за грудень 2010 р. (том.2 а.с. 31) і врахована при формуванні податкового кредиту за грудень 2010 р. Товар був переданий позивачу на підставі видаткової накладної № РН-530 від 23.12.10 р., перевезений згідно подорожнього листа вантажного автомобіля № 005879 та оприбуткований на складі підприємства, що підтверджується прибутковим ордером № 2580 від 24.12.10 р. Розрахунки за отриманий товар здійснені у безготівковій формі, що підтверджено копією платіжного доручення № 25/52635 від 27.12.10 р.

Наявність належним чином оформлених документів відповідач ні під час перевірки, ні в подальшому не заперечував. Не заперечувалося також те, що придбані товари використовувалися у власній господарській діяльності для виготовлення вагонів різних моделей з метою їх подальшої реалізації контрагентам покупцям.

Як випливає з тексту акту перевірки, виключення ПДВ з податкового кредиту позивача по вищевказаним операціям відбулося на тій підставі, що подані ТОВ «Альянс-7»та по ТОВ «АВВІ»декларації по ПДВ були визнані недійсними ДПІ за місцем реєстрації вказаних платників податків. При цьому перевіряючі наполягають на неузгодженому характері податкових зобовязань постачальників, що має підтвердити відсутність наміру на перерахування ПДВ до бюджету. Інших підстав для позбавлення позивача права на податковий кредит за грудень 2010 р. перевіряючі в акті перевірки не вказують, що свідчить про те, що саме на цьому висновку ґрунтується прийняте відповідачем оскаржене податкове повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на результати перевірки ТОВ «Альянс-7»(акт від 11.03.11 р.), аналізує зміст та умови договорів, укладених цим підприємством з позивачем, вказує на начебто не надані до перевірки документи на підтвердження прийняття продукції по кількості та якості, відсутність ТТН. Аналогічні посилання в апеляційній скарзі зроблені і стосовно ТОВ «АВВІ».

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що жодний нормативний документ, який визначає порядок проведення перевірки та оформлення за її результатами актів, не передбачає доповнення фактичних обставин в подальшому, в т.ч. при судовому вирішенні спору, даними, які були відсутні на час проведення перевірки, які не зясовувалися під час її проведення і стосовно яких не були витребувані відповідні документи або пояснення. За таких підстав апелянт безпідставно стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, викладені ним у апеляційній скарзі, оскільки сам відповідач про ці обставини не здогадувався при проведенні перевірки і не зясовував їх у встановленому порядку.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що в п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платником податку визначена особа, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно п. 10.2 ст. 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про законність позовних вимог позивача, які підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували і вважає доцільним також зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.11 р. по справі № 2а-1670/6737/11 прийнята з дотриманням вимог чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від01.09.11р. по справі№2а-1670/6737/11 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від01.09.11р. по справі№2а-1670/6737/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій