Ухвала суду № 22079729, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/3841/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від26.09.2011р. по справі№2а-1670/3841/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-А»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Квант-А», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 31.12.10 р. № 0008022301/0/4641 та № 0008032301/0/277.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.11 р. по справі № 2а-1670/3841/11 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.11 р. по справі № 2а-1670/3841/11 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 31.12.10 р. № 0008022301/0/4641 про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 193298,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 96649,0 грн. і № 0008032301/0/277 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2010 р. на 31351,0 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 6270,2 грн. є акт № 7352/23-209/31773033 від 20.10.10 р. планової документальної виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.08 р. по 30.06.10 р., в якому відображені порушення платником податків вимог п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Виявлені порушення перевіряючі повязують з безпідставним віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ТОВ «Торговий дім «Преміум», оскільки за інформацією з Системи співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів були виявлені розбіжності між задекларованим позивачем податковим кредитом та податковими зобовязаннями його контрагента.

Відповідач в акті перевірки та апеляційній скарзі вказує на те, що на користь ТОВ «Торговий дім «Преміум» перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету України, що свідчить про порушення позивачем вимог ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства і порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави дохідної частини бюджету, а тому цей правочин є нікчемним.

Крім того, відповідач наполягає на застосуванні приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України щодо наслідків недійсності правочину, оскільки визнає правочин таким, що суперечить приписам п. 1 та п. 2 ст. 215 та п. 1 і п. 5 ст. 203 ЦК України.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що ним був досліджений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 28-НК/08 від 07.05.08 р., укладений позивачем з ТОВ «Торговий дім «Преміум»на поставку нафтопродуктів.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом копіями накладних, рахунків, банківських виписок, актів прийому-передачі товару, податкових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів. Наявність вказаних документів на час проведення перевірки відповідач не заперечував.

Крім того, листом № 33 від 12.03.09 р. ТОВ «Торговий дім «Преміум»підтвердив виконання умов договору та відправлення 04.03.09 р., 08.03.09 р., 10.03.09 р., 11.03.09 р. 4 вагонів з темними нафтопродуктами загальною вагою 239,850 т.

Отримані від продавця нафтопродукти були реалізовані позивачем на користь ТОВ «МіС»за договором № 57 від 01.03.09 р., що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, наявність яких також відповідачем не заперечувалася.

Згідно п. 3.2 договору № 28-НК\08 від 07.05.08 р. базисом поставки товару є СРТ - станція призначення, зазначена покупцем. На цій підставі позивачем вказана адреса наступного покупця нафтопродуктів - ТОВ «МіС», якому, згідно вантажних накладних, здійснена поставка товару (нафтопродуктів).

В обґрунтування судового рішення суд першої інстанції послався на положення п. 7.4.1, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», де визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку і сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних чи митних декларацій.

Оскільки наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних по операціям з ТОВ «Торговий дім «Преміум»відповідач не заперечує, як і те, що продавець на час здійснення поставки був зареєстрований платником ПДВ та знаходився в Єдиному державному реєстрі, висновки суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушення податкового законодавства є правомірними.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідальність платника податку має індивідуальний характер, тому він не несе відповідальності за дії інших осіб. Якщо контрагент порушив податкове законодавство, не забезпечив належне ведення бухгалтерського обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту, якщо останній має необхідні документальні підтвердження їх розміру. Крім того, в ч. 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом першої інстанції не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Преміум»договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями. Відповідачем не представлено суду доказів, які б свідчили про те, що умови договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та його контрагентом, ними порушені. Навпаки, виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено, а тому висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Преміум», не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

При цьому, суд першої інстанції відмітив, що висновки відповідача про нікчемність договору зроблені виключно на підставі декларації з ПДВ та даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем без перевірки реальності виконання договору купівлі-продажу № 28-НК/08 від 07.05.08 р. Відповіді на запити на проведення зустрічної перевірки ТОВ «Торговий дім «Преміум»по взаємовідносинам з ТОВ «Квант-А»не надходили.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Квант-А»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували і вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.11 р. по справі № 2а-1670/3841/11 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від26.09.11р. по справі№2а-1670/3841/11 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від26.09.11р. по справі№2а-1670/3841/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант-А»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій