Постанова № 22079724, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. Справа № 2а-1670/6406/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Сітек плюс»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від23.09.2011р. по справі№2а-1670/6406/11

за позовом Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Сітек плюс»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Науково-виробнича фірма «Сітек Плюс», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001042310 від 18.07.11 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.11 р. по справі № 2а-1670/6406/11 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.11 р. по справі № 2а-1670/6406/11 та прийняти нову про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Крім того, апелянт вказує на те, що постанова суду була прийнята за перекручених судом показань свідка ОСОБА_1

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законність судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки не повідомив.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 33270,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8318,0 грн. є акт № 5723/23-5/36195832 від 07.07.11 р. позапланової невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд», ПНВП «Енергомаш», ПП «ІВК «Алекс хіт», ПП «Абріс трейд»за період з 01.11.08 р. по 31.12.10 р., в якому зафіксовані порушення позивачем вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", які спричинили заниження податкових зобовязань по ПДВ на загальну суму 33270,0 грн., в т.ч. за липень 2009 р. в сумі 1369,37 грн., за серпень 2009 р. 11622,56 грн., за вересень 2009 р. 7213,34 грн., за жовтень 2009 р. 1575,88 грн., за листопад 2009 р. 1254,22 грн., за березень 2010 р. 2797,25 грн., за квітень 2010 р. 2362,73 грн., за червень 2010 р. 1826,96 грн., за липень 2010 р. 3248,37 грн.

Виявлені порушення перевіряючі повязують з безпідставним віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з вище переліченими контрагентами, оскільки фактично ці операції не проводилися у звязку з укладенням договорів поставки в усній формі, відсутністю у даних контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, невідповідністю податкових накладних вимогам законодавства України. Крім того при проведенні перевірки були враховані протоколи допиту свідків у кримінальній справі № 10171009033 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, що на момент розгляду справи судом, знаходиться на розгляді у Київському районному суді м. Полтави.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що порядок обчислення і сплати ПДВ станом на момент виникнення спірних правовідносин регламентувався Законом України «Про ПДВ», який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.06 р. про спільну систему ПДВ. Крім того суд першої інстанції процитував зміст п. 1.7 ст. 1, п. 7.4.1, 7.2.4, 7.2.6, 7.4.5, 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і зробив висновок про те, що з огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

Суд першої інстанції в обґрунтування власних висновків зазначив, що письмові договори між позивачем та ПП «Оптима сервіс», ПП «Абріс трейд», ТОВ «Санбуд», ТОВ «Ольвія кон»на поставку товарно-матеріальних цінностей не укладалися, від імені ПП «Оптима сервіс»позивачу виписані податкові накладні № 173 від 31.07.09 р. на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 8216,24 грн. (ПДВ 1369,37 грн.), № 180 від 27.08.09 р. на загальну суму 60678,7 грн. (ПДВ 10113,12 грн.), № 43 від 31.08.09 р. на загальну суму 9056,64 грн. (ПДВ 1509,44 грн.), № 195 від 30.09.09 р. на загальну суму 43280,02 грн. (ПДВ 7213,34 грн.), № 209 від 29.10.09 р. на загальну суму 9455,26 грн. (ПДВ 1575,88 грн.), № 220 від 30.11.09 р. на загальну суму 7525,3 грн. (ПДВ 1254,22 грн.); від імені ПП «Абріс трейд»позивачу виписані податкові накладні № 12 від 31.03.10 р. на загальну суму 16783,5 грн. (ПДВ 2797,25 грн.) та № 17 від 30.04.10 р. на загальну суму 14176,4 грн. (ПДВ 2362,73 грн.); від імені ТОВ «Санбуд»позивачу виписано податкову накладну № 82 від 30.06.10 р.; від імені ТОВ «Ольвія кон»позивачу виписано податкову накладну № 29 від 30.07.10 р.

На момент видачі перелічених податкових накладних ПП «Оптима сервіс», ПП «Абріс трейд», ТОВ «Санбуд», ТОВ «Ольвія кон»були зареєстровані платниками ПДВ. Дані податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих податкових накладних за відповідні періоди та на їх підставі сформовано податковий кредит за відповідні періоди і по ним сформований податковий кредит, що підтверджено наявними в матеріалах справи податковими деклараціями. На підтвердження отримання від постачальників товарів позивачем були надані видаткові накладні, що не заперечувалося перевіряючими. А з пояснень представника позивача у судовому засіданні випливало, що отримання товару від зазначених вище контрагентів здійснювалося особисто директором Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Сітек Плюс»на підставі довіреності з пред'явленням паспорта. У подальшому придбаний товар був реалізований, на підтвердження чого суду першої інстанції були надані копії податкових та видаткових накладних, довіреностей на отримання товару та банківських виписок.

В якості доказів по даній справі судом першої інстанції були визнані показання свідка ОСОБА_1, який є директором Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Сітек Плюс», з яких слідує, що переговори про можливість укладення договорів по всім контрагентам велися ним із ОСОБА_3, договори з даними контрагентами у письмовій формі не укладалися, заявки на товар по всім спірним операціям свідок подавав ОСОБА_3, якого вважав директором ПП «Оптима сервіс», або ОСОБА_2 Крім того, свідок пояснив, що вважав, що офіс всіх чотирьох підприємств знаходився у приміщенні за адресою: АДРЕСА_4, у якому позивач також орендує офісне приміщення. Разом з тим, чому вважав офісним приміщенням ПП «Оптима сервіс», ПП «Абріс трейд», ТОВ «Санбуд», ТОВ «Ольвія кон»приміщення, яке займав ОСОБА_3 та на якому не було, з його слів, жодних вивісок із назвою підприємств, пояснити не зміг. Вказав, що довіряв ОСОБА_3, оскільки знав його багато років та всі домовленості між ними ОСОБА_3 завжди виконувалися. До державного реєстратора для отримання відомостей про спірних контрагентів ОСОБА_1 не звертався.

Як показав свідок ОСОБА_1, товар приймався ним особисто біля приміщення за адресою: АДРЕСА_4 на автостоянці за попередньою домовленістю про час передачі товару. Переважно передача товару від імені всіх чотирьох контрагентів здійснювалася ОСОБА_3, іноді ОСОБА_2 за видатковими та податковими накладними.

Судом першої інстанції було встановлено, що видаткові накладні, видані від імені ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд»та ПП «Абріс трейд»не містять відомостей про осіб, що їх склали та підписали. Податкові накладні, видані від імені ПП «Оптима сервіс», що надані суду представником відповідача, також не містять розшифровки підпису особи, що їх склала (том. 2 а.с. 208-216). Позивач у свою чергу надав суду копії податкових накладних, виданих від імені ПП «Оптима сервіс», які вже містять відомості про особу, яка їх підписала - «ОСОБА_8»(том 1 а.с. 43, 58,60, 103, 137, 151). Оригінали податкових накладних у позивача вилучені. Із акту перевірки вбачається, що директором та головним бухгалтером ПП «Оптима сервіс»у спірний період був ОСОБА_8 (том 1 а.с. 28). Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.08.11 р. керівником ПП «Оптима сервіс»є ОСОБА_9, засновниками являються ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Місцезнаходженням підприємства є АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 81-84).

Податкова накладна, видана від імені ТОВ «Ольвія кон», не містять розшифровки підпису особи, що її склала та підписала. У спірному періоді керівником ТОВ «Ольвія кон»був ОСОБА_10, засновником - ОСОБА_11 (том 1 а.с. 32). Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.08.11 р. керівником ТОВ «Ольвія кон»є ОСОБА_10 Місцезнаходженням підприємства є вул. Жовтнева, 54, кімната 312 м. Полтави (том 2 а.с. 85-88).

Податкова накладна № 17 від 30.04.10 р., видана від імені ПП «Абріс трейд», не містять розшифровки підпису особи, що її склала та підписала. Станом на момент видачі податкових накладних керівником ПП «Абріс трейд»був ОСОБА_2 (том. 1 а.с. 30). Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.08.11 р. керівником ПП «Абріс трейд» є ОСОБА_12

Податкова накладна, видана від імені ТОВ «Санбуд», не містять розшифровки підпису особи, що їх склала. У спірному періоді керівником ТОВ «Санбуд»був ОСОБА_13 (том 1 а.с. 32). Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.08.11 р. керівником ТОВ «Санбуд»є ОСОБА_11 Місцезнаходженням підприємства є АДРЕСА_2 (том 2 а.с. 77- 80).

Наведені дані свідчать про те, що ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд» згідно реєстраційних даних знаходяться не за адресою: АДРЕСА_4.

Оскільки позивачем не надані докази того, що ОСОБА_14 та ОСОБА_2, з якими позивач укладав спірні угоди та від яких отримував товари та документи, працювали на даних підприємствах та були повноважені вчиняти зазначені дії, а платниками ПДВ були зареєстровані саме ПП «Оптима сервіс», ТОВ «Ольвія кон», ТОВ «Санбуд»та ПП «Абріс трейд», а не ОСОБА_3, від якого позивач отримував товар та документи, суд першої інстанції зробив висновок про те, що у позивача не було підстав для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за неналежно оформленими податковими накладними, отриманими від ОСОБА_3, який у свою чергу не був зареєстрований платником ПДВ.

В обґрунтування наведених висновків суд першої інстанції послався на положення ст. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, п. 2.5 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.95 р. № 168/704, Порядок заповнення податкової накладної, що затверджений наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р., який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. № 233/203718.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в ст. 657 ЦК України встановлений вичерпний перелік договорів купівлі-продажу, які в обовязковому порядку укладаються у письмовій формі і до цього переліку не віднесені договори купівлі-продажу, предметом яких є ТМЦ, вказані у видатковий та податкових накладних, наданих позивачем на підтвердження отримання товару, а тому у суду першої інстанції не було законних підстав обмежувати право позивача на формування податкового кредиту по ПДВ у звязку з недодержанням письмової форми договорів.

Проте слід відмітити, що складання та надання податкової накладної здійснюється платниками ПДВ відповідно п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»таПорядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р. В п. 7.2.1 ст. 7 цього Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тобто дана норма не визначає обовязковим реквізитом податкової накладної підпис особи, яка її склала. Але в розробленому на виконання цього Закону Порядку встановлено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи податкових накладних, жодна з них не має підпису гр. ОСОБА_14, тому твердження відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, що їх видала саме ця не уповноважена особа, не підтверджені належними доказами. Також слід відмітити, що висновки суду першої інстанції про те, що гр. ОСОБА_14 повинен бути зареєстрований платником ПДВ для того, щоб позивач сформував податковий кредит по операціям з переліченими контрагентами, є надуманими і не відповідають приписам чинного законодавства. Не підтверджені належними доказами і висновки суду першої інстанції про те, що договори з позивачем від імені його контрагентів укладалися саме гр. ОСОБА_14

Відповідачем ні на час перевірки, ні в подальшому не надано доказів того, що особи, які підписали і видали податкові накладні позивачу, не були уповноважені на такі дії. Посилання відповідача на наявну в Київському районному суді м. Полтави кримінальну справу № 10171009033 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у скоєнні злочину як підставу для виключення з податкового кредиту є безпідставним, оскільки доказом в суді адміністративної юрисдикції щодо правових наслідків дій, зокрема, гр. ОСОБА_3 з питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою, є виключно вирок суду, а не сам факт порушення такої кримінальної справи.

Також слід зауважити, що в поясненнях свідка в судовому засіданні в суді першої інстанції він не спростовував отримання товару та оформлених на цей товар документів.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на те, що відповідач не заперечує факту фактичного отримання позивачем товару і використання його у власній господарській діяльності для подальшої реалізації і при наявності податкових накладних, оформлених платниками ПДВ, у перевіряючих не було належних підстав виключати з податкового кредиту по ПДВ суми податку по операціям з вище переліченими контрагентами, а тому слід зробити висновок про те, що відповідач не виконав припис п. 2 ст. 71 КАС України і не довів належним чином правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.11 р. по справі № 2а-1670/6406/11 прийнята без врахування фактичних обставин та належної оціни доказів, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Науково-виробнича фірма «Сітек плюс»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від23.09.11р. по справі№2а-1670/6406/11 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від23.09.11р. по справі№2а-1670/6406/11 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову ПП «Науково-виробнича фірма «Сітек Плюс».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0001042310 від 18.07.11 р.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій