Постанова № 22079716, 24.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 р. Справа № 2а-13396/10/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.07.2011р. по справі№2а-13396/10/2070

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000291720/0 та 0000301720/0 від 05.03.10 р., № 0000291720/1 та 0000301720/1 від 18.05.10 р., № 0000291720/2 та 0000301720/2 від 24.06.10 р., № 0000291720/3 та 0000301720/3 від 16.09.10 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від25.07.11 р. по справі№2а-13396/10/2070 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.07.11 р. по справі№2а-13396/10/2070 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Комінтернівським РВК 29.07.03 р., має свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2 від 23.07.03 р. та перебуває податковому обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 31.07.03 р.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 329/17-214/НОМЕР_1 від 22.02.11 р. планової виїзної документальної перевірки підприємця з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 р. по 30.09.09 р., в якому зафіксовані порушення вимог п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», повязані із неналежним веденням обліку доходів та витрат; ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_1 з зазначеними у акті перевірки постачальниками; ст. 13, ст. 14 ІV розділу Декрету КМУ «Про прибутковий податок громадян», що призвело до заниження валового доходу та завищення валових витрат у звязку з відсутністю об'єктів, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині включення до валових витрат сум від придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок відсутності фактів, щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_1 з ТОВ «Азія Меблі Дизайн», ПП «ТК РАДЖА», ПП «Укртрансзвязок», ПП «Промбудтехника-2», ТОВ «Ліпо Мед», ТОВ «ТБК ПРИЗМА», у відповідних періодах, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період на загальну суму 309502,2 грн., в т.ч. за 2007 р. - 0,55 грн., за 2008 р. - 277454,26 грн., за 2009 р. - 32047,4 грн.; п. 7.2.1, п. 7.2.3, п. 7.2.8 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», що призвело до заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту, оскільки відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від придбання товару (робіт, послуг), що призвело до заниження суми ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету, за перевіряємий період на загальну суму 593205,0 грн., в тому числі за 2007 р. - на 147438,0 грн., за 2008 р. - на 369779,0 грн., за 2009 р. - 75988,0 грн.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень шляхом подання скарг від 23.03.10 р., 02.06.10 р. та 09.07.10 р. на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу, що виніс вищезгадані рішення та до контролюючих органів вищих рівнів відповідно.

Рішеннями ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 8895/10/25-014 від 18.05.10 р., ДПА у Харківській області № 10546/7/25-203 від 18.06.10 р., ДПА України № 18475/7/25-0315 від 08.09.10 р. податкові повідомлення-рішення № 0000291720/0 від 05.03.10 р. та № 0000301720/0 від 05.03.10 р., № 0000291720/1 від 18.05.10 р. та № 0000301720/1 від 18.05.10 р., № 0000291720/2 від 24.06.10 р. та № 0000301720/2 від 24.06.10 р. залишені без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Також ДПА України листом № 14711/15/10-4016/4364 від 18.11.10 р. повідомила Харківський окружний адміністративний суд, що скарга ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення № 0000291720/0 від 05.03.10 р. та № 0000301720/0 від 05.03.10 р., № 0000291720/1 від 18.05.10 р. та № 0000301720/1 від 18.05.10 р., № 0000291720/2 від 24.06.10 р. та № 0000301720/2 від 24.06.10 р. надійшла на адресу ДПА України 12.07.10 р. Рішенням № 5119/Н/25-0315 від 29.07.10 р. строк розгляду скарги продовжено до 08.09.10 р. ОСОБА_1 вказане рішення отримав 10.08.10 р. особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6109600333368. За результатами розгляду скарги винесено рішення № 6039/Н/25-0315 від 08.09.10 р., яке надіслано ОСОБА_1 поштою, однак у зв'язку із закінченням строку зберігання лист повернуто на адресу ДПА України, а тому були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000291720/3 від 16.09.10 р. та № 0000301720/3 від 16.09.10 р.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарг платника податків в межах адміністративної процедури були встановлені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачала прийняття такого повідомлення в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків та без здійснення додаткового нарахування податкового зобовязання та/або застосування штрафних санкцій. За таких підстав у відповідача не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000291720/1 та 0000301720/1 від 18.05.10 р., № 0000291720/2 та 0000301720/2 від 24.06.10 р., № 0000291720/3 та 0000301720/3 від 16.09.10 р., а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки позивачем не надані первинні документи, які б підтверджували транспортування товарів, що відповідно до встановлених обставин справи та умов договорів повинна бути частиною первинної документації, позивач не довів реальність проведених операцій.

В акті перевірки вказано, що у період з 01.10.07 р. по 30.09.10 р. ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з використанням загальної системи оподаткування. При цьому надані перевіряючим книги обліку доходів та витрат № 1160 від 29.08.03 р. та № 999 01.08.08р., які пронумеровані, прошнуровані та зареєстровані у ДПІ Комінтернівські районі м. Харкова, ведуться з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки дані, які відображені в графі доходи, не відповідають даним фактичного надходження доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), не заповнюється графа «чистий доход», підрахунки відображених у Книзі даних проводяться для цілей заповнення декларацій, підприємець не проводить підрахунки відображених у Книзі даних валового доходу, валових витрат, чистого доходу, чим порушує приписи п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіркою правильності визначення валового доходу виявлено заниження валового доходу за перевіряємий період на загальну суму 22,56 грн., в т. ч. за 2007 р. на 3,65 грн., за 2008 р. на 10,0 грн., за 2009 р. на 8,91 грн., чим порушені вимоги ст. 13 розділу IV Декрету КМУ № 13-92 від 26.12.92 р. «Про прибутковий податок з громадян».

Як наполягав відповідач, виявлені порушення податкового законодавства з боку позивача повязані з включенням до валових витрат та податкового кредиту по ПДВ витрат та сплаченого у вартості товарів (робіт, послуг) ПДВ по операціям з ТОВ «Азія Меблі Дизайн», ПП «ТК РАДЖА», ПП «Укртрансзвязок», ПП «Промбудтехника-2», ТОВ «Торговий Дім «Техностройсервіс», ТОВ «Ліпо Мед», ТОВ «ТБК ПРИЗМА», ТОВ «Макс Трейд ЛТД», ТОВ «АРТКАС», ТОВ «ЕКО-ПАК».

Такі висновки перевіряючими були зроблені з посиланням на те, що згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів»стосовно ТОВ «Азія Меблі Дизайн»до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням (стан 8); свідоцтва платника ПДВ № 36123324 анульовано 31.08.09 р., декларації з ПДВ надані до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за січень, лютий 2008 р. з нульовими значеннями (податкові зобовязання та податковий кредит складають 0 грн.), що свідчить про фактичну відсутність проведення операцій по закупівлі товару, а документи, які б підтверджували транспортування товару, договори купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) для перевірки не були надані. Всі розрахунки відбувались в готівковій формі.

Стосовно ПП «ТК РАДЖА»(код ЄДРПОУ 33936461) зазначено, що місцезнаходження підприємства не встановлено; свідоцтва платника ПДВ № 100072769 анульовано 21.07.09 р., причина анулювання: інші випадки передбачені законодавством. Згідно з додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»суму податкових зобов'язань від здійснення угод з ФОП ОСОБА_1 в деклараціях з ПДВ повністю не відображено, що свідчить про фактичну відсутність проведення операцій по закупівлі товару, а документи, які б підтверджували транспортування товару, договори купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) для перевірки не були надані. Всі розрахунки відбувались в готівковій формі.

За даними відповідача ПП «УКРТРАНСЗВЯЗОК» за місцезнаходженням не знайдено, перед ДПІ не звітує, свідоцтва платника ПДВ № 37411601 анульовано 17.07.09 р., причина анулювання: інші випадки передбачені законодавством, податкові декларації з ПДВ за січень та лютий 2008 р. подані з нульовими значеннями загальної суми податкових зобов'язань з ПДВ та загальної суми податкового кредиту, що свідчить про фактичну відсутність проведення операцій по закупівлі товару.

Щодо ПП «ПРОМБУДТЕХНІКА-2»(код ЄДРПОУ 34332140) було встановлено, що державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням його банкрутом, справа № Б-39/18-08 від 15.04.09 р., проведена від 22.04.09 р., свідоцтво платника ПДВ № 29027534 анульоване 14.06.08 р., податкова декларація по ПДВ за квітень 2008 р. була подана до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова із задекларованими зобовязаннями в сумі 328020,0 грн., в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту»не відображено суму податкових зобов'язань з ФОП ОСОБА_1, а податкові декларації з ПДВ за травень, червень 2008 р. не надані. Згідно з додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту розрізі контрагентів»ПП «ПРОМБУДТЕХНІКА-2»сума податкових зобов'язань від здійснення угод з ФОП ОСОБА_1 в деклараціях з ПДВ за квітень, травень, червень 2008 р. повністю не відображена, що свідчить про фактичну відсутність проведених операцій по закупівлі товару.

Стосовно ТОВ «Ліпо-Мед»(код ЄДРПОУ 32775661) відповідач вказав на те, що до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; свідоцтва платника ПДВ № 100123558 з 23.06.08 р. по 17.07.09 р. анульоване - інші випадки передбачені законодавством. Згідно з додатком № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»ТОВ «Ліпо-Мед»суму податкових зобов'язань від здійснення угод з ФОП ОСОБА_1 в деклараціях з ПДВ повністю не відображено, що свідчить про фактичну відсутність проведення операцій по закупівлі товару (робіт, послуг), а загальна сума розбіжностей з ПДВ за серпень-грудень 2008 р. становить 84719,06 грн.

Згідно бази даних ТОВ «ТБК «ПРИЗМА»(код ЄДРПОУ 35700206) до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; свідоцтва платника ПДВ № 100109898 з 08.04.08 р. по 28.08.09 р. анульоване - інші випадки передбачені законодавством. Перевіряючими також встановлено, що ТОВ «ТБК «ПРИЗМА»надані до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова податкові декларації з ПДВ за листопад, грудень 2008 р., січень-березень 2009 р., при цьому за листопад 2008 р. податкові зобов'язання з ПДВ склали 1279678,0 грн., додаток № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту»помилковий; за грудень 2008 р. податкові зобов'язання з ПДВ склали 0 грн.; за січень 2009 р. податкові зобов'язання з ПДВ склали 393973,0 грн., в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту»не відображено суму податкових зобов'язань з ФОП ОСОБА_1, в графі інші - сума 1200,0 грн.; за лютий 2009 р. податкові зобов'язання з ПДВ склали 0 грн.; за березень 2009 р. податкові зобов'язання з ПДВ склали 0 грн.; за вересень, жовтень 2008 р., квітень 2009 р. декларації з ПДВ не надавались.

Відмовляючи у задоволенні позову, з урахуванням вищенаведеної інформації, суд першої інстанції зробив висновок про те, що проведені операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що свідчить про відсутність наміру у перелічених контрагентів на створення правових наслідків.

Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування висновків судового рішення зазначив, що відповідно Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженим постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.04 р., встановлено, що гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. А Постановою Правління НБУ № 32 від 09.02.05 р. встановлена гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами у розмірі 10000,0 грн.

Оскільки розрахунки з постачальниками проводилися готівкою, це за висновками суду першої інстанції свідчить про те, що позивачем та його контрагентами були порушені вимоги законодавства України під час укладання правочинів, оскільки для правочинів купівлі-продажу вартість товарів та порядок проведення розрахунків є суттєвою умовою договору, тобто в даному випадку вбачається порушення приписів п. 1 ст. 203 ЦК України.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства обумовлені тим, що при укладанні правочинів сторони не передбачали настання юридичних наслідків, а не з тим, що розрахунки позивачем проводилися з порушення касової дисципліни.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що позивачем до матеріалів справи були надані договори, укладені ним з вище переліченими контрагентами, з яких вбачається, що в договорі № 6 від 05.01.07 р., де постачальник ПП «ПРОМБУДТЕХНІКА-2»зобовязується поставити на користь позивача товар згідно накладних, що додаються, зі складу у м. Харкові. Проте місце розташування цього складу ні в договорі, ні в подальших документах до нього не вказане. В додатковій угоді від 05.01.07 р. до договору № 6 від 05.01.07 р. сторони узгодили, що кошти, сплачені покупцем постачальнику в рахунок передоплати/оплати за товари, вважати передоплатою/оплатою за надані постачальником послуг. Сума передоплати/оплати за послуги визначається, виходячи з актів виконаних робіт.

Дані факти свідчать про те, що сторони фактично змінили предмет договору, а тому не передбачали поставки товарів за ним, що підтверджує висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що укладаючи договір поставки № 6 від 05.01.07 р. і вносячи доповнення до нього від цієї ж дати, сторони не передбачали проведення операцій купівлі-продажу, тобто настання юридичних наслідків, передбачених договором.

Крім того, з наданого договору вбачається, що його предметом є поставка товару згідно накладним, що додаються. Проте у вказаному договорі відсутні суттєві умови для договору поставки (купівлі-продажу), визначені в ст. 712, ст. 655, ст. 662, ст. 663, ст. 669, ст. 671, ст. 691 ЦК України, оскільки не визначено вид товару, асортимент, кількість, ціна, порядок і строки поставки, строки оплати, що свідчить про невідповідність даного договору приписам ЦК України, що є порушенням вимог п. 1 ст. 203 ЦК України.

Слід відмітити, що договір № 6 від 05.01.07 р. не передбачав виконання робіт або надання якихось послуг, оскільки його предметом є поставка товарів. За таких підстав надання послуг по передпродажної підготовки, зберіганню товарів, які вказані в актах виконаних робіт та податкових накладних, актах прийому-передачі товарів, у відсутності місць зберігання і без визначення який саме товар і коли передавався на зберігання, готувався до продажу не підтверджують виконання таких робіт (надання послуг).

До матеріалів справи позивачем були надані договори № 17 від 01.10.08 р., № 13 від 01.09.08 р. та № 20 від 01.11.08 р. відповідального зберігання матеріальних цінностей, укладені позивачем (замовник) з ТОВ «Ліпо-Мед»(виконавець), предметом яких є зберігання матеріальних цінностей, які належать позивачу. Проте вказані договори не містить даних про місце зберігання, вид або номенклатуру товару, кількість, порядок зберігання тощо, як передбачено в Главі 66 ЦК України. Також слід відмітити, що договір № 17 від 01.10.08 р. був укладений до 30.09.08 р., тобто на період, що передував його укладанню, що свідчить про його невідповідність приписам ЦК України. Крім того, договір № 13 від 01.09.08 р. як і попередній договір, був укладений на строк до 30.09.08 р. і пояснень стосовно необхідності нового договору без розірвання попереднього позивач не надав.

Також у вказаних договорах передбачена доставка ТМЦ до приміщення замовника та до приміщення виконавця за рахунок виконавця. Але в матеріалах справи відсутні дані про те, що таке переміщення товару взагалі відбувалося, оскільки позивачем не надані документи, які він мав отримати від виконавця при перевезенні товарів до його приміщення і не вказано звідки мав перевозитися товар до приміщення виконавця, ким і з використанням якого транспорту це перевезення мало відбуватися або відбулося. Такі дані відсутні і в документах, що оформлювалися сторонами на виконання договору.

Зважаючи на те, що місце розташування виконавця за цим договором є м. Київ, вул. Ванди Василевської, 18, а позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за цією адресою (інша адреса відсутні) зберігалися його товари, колегія суддів вважає доведеними висновки відповідача про відсутність реального характеру взаємовідносин позивача з ТОВ «Ліпо-Мед».

Також слід відмітити, що в наданих до матеріалів справи податкових накладних, виданих позивачу ТОВ «Ліпо-Мед», умовою поставки визначений договір купівлі-продажу (без визначення номеру та дати), але такого договору не надано і відомостей про його укладання ні в позові, ні в апеляційній скарзі не зазначено. Крім того, в податкових накладних встановлена готівкова форма оплати, а загальна сума операції дорівнює 423595,24 грн. В наданих до матеріалів справи копій квитанцій до прибуткових касових ордерів, які мають підтвердити факт оплати за придбані товари, вказано, що оплата за промтовари проводиться за договором № 12 від 26.08.08 р., але такий договір не наданий і докази того, що він виконувався в матеріалах справи відсутні.

Також слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем готівки в банку для проведення платежів на користь ТОВ «Ліпо-Мед»у жовтні-грудні 2008 р. і пояснень щодо джерел походження коштів в сумі 423595,24 грн. для готівкових розрахунків з цим підприємством не надано, що свідчить про відсутність самого факту сплати готівки в такій сумі.

З таких же підстав позивачем не доведений факт оплати готівки іншим постачальникам на підставі залучених до матеріалів справи копій квитанцій до прибуткових касових ордерів.

З наданого до матеріалів справи договору № 1 від 05.01.07 р., укладеного позивачем (покупець) з ТОВ «Азія Меблі Дизайн»(постачальник), вбачається, що його предметом є поставка товару згідно накладним, що додаються. Проте у вказаному договорі відсутні суттєві умови для договору поставки (купівлі-продажу), визначені в ст. 712, ст. 655, ст. 662, ст. 663, ст. 669, ст. 671, ст. 691 ЦК України, оскільки не визначено вид товару, асортимент, кількість, ціна, порядок і строки поставки, строки оплати, що свідчить про невідповідність даного договору приписам ЦК України, що є порушенням вимог п. 1 ст. 203 ЦК України.

Також слід зауважити, що у додатковій угоді від 05.01.07 р. до вказаного договору сторони узгодили, що кошти, сплачені покупцем постачальнику в рахунок передоплати/оплати за товари, вважати передоплатою/оплатою за надані постачальником послуг. Сума передоплати/оплати за послуги визначається, виходячи з актів виконаних робіт. Дані факти свідчать про те, що сторони фактично змінили предмет договору, а тому не передбачали поставки товарів за ним, що підтверджує висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що укладаючи договір № 1 від 05.01.07 р. і вносячи доповнення до нього від цієї ж дати, сторони не передбачали проведення операцій купівлі-продажу, тобто настання юридичних наслідків, передбачених договором.

З аналогічних підстав колегія суддів дійшла до висновку про невідповідність приписам ст. 712, ст. 655, ст. 662, ст. 663, ст. 669, ст. 671, ст. 691 ЦК України договорів № 14 від 01.09.08 р., укладеного позивачем з ТОВ «ТБК «ПРИЗМА», № 8 від 03.05.07 р., укладеного з ТОВ «Макс трейд ЛТД», № 2 від 03.01.07 р., укладений з ПП «УКРТРАНСЗВЯЗОК», № 22 від 30.04.09 р., укладеного з ТОВ «Артакс», № 18 від 20.12.07 р., укладеного з ТОВ «Торговий Дім «Техностройсервіс», оскільки в них не визначено вид товару, асортимент, кількість, ціна, порядок і строки поставки, строки оплати, що свідчить про невідповідність даних договорів приписам ЦК України, що є порушенням вимог п. 1 ст. 203 ЦК України.

До матеріалів справи також надані договори відповідального зберігання матеріальних цінностей, укладені позивачем з ТОВ «Азія Меблі Дизайн»(б/н від 12.01.07 р.), з ТОВ «Макс трейд ЛТД»(№ 11 від 06.04.07 р.), з ТОВ «Торговий Дім «Техностройсервіс»(б/н від 30.03.08 р. та № 15 від 17.07.08 р.), предметом яких є зберігання матеріальних цінностей, які належать позивачу. Проте вказані договори не містить даних про місце зберігання, вид або номенклатуру товару, кількість, порядок зберігання тощо, як передбачено в Главі 66 ЦК України, що свідчить по недотримання їх сторонами приписів п. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно положенням ст. 215 та ст. 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу і недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Дані обставини свідчать про те, що у позивача не було законних підстав включати витрати по вище переліченим договорам до валових витрат, а ПДВ до податкового кредиту, а тому висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є правомірними.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що суд першої інстанції правомірно не визнав доказом по даній справі висновок від 07.04.11 р. експертного економічного дослідження, оскільки цей висновок не враховував невідповідність укладених позивачем договорів вимогам чинного законодавства і не можливість формувати валові витрати та податковий кредит по ПДВ по недійсним правочинам.

Колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 05.03.10 р. № 0000291720/0 та 0000301720/0, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.07.11 р. по справі№2а-13396/10/2070 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.07.11 р. по справі№2а-13396/10/2070 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000291720/1 та 0000301720/1 від 18.05.10 р., № 0000291720/2 та 0000301720/2 від 24.06.10 р., № 0000291720/3 та 0000301720/3 від 16.09.10 р.

Прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000291720/1 та 0000301720/1 від 18.05.10 р., № 0000291720/2 та 0000301720/2 від 24.06.10 р., № 0000291720/3 та 0000301720/3 від 16.09.10 р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від25.07.11 р. по справі№2а-13396/10/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій