Ухвала суду № 22078878, 01.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/6810/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання - Волкової А.М.

представників сторін : позивача Панченко О.О., відповідача Сластьоненко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваспецмонтаж" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі№2а-1670/6810/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваспецмонтаж"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваспецмонтаж" (надалі по тексту ТОВ "Полтаваспецмонтаж", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві (надалі по тексту відповідач, ДПІ у м.Полтаві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001642305 від 01.08.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі№2а-1670/6810/11 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваспецмонтаж" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі№2а-1670/6810/11 скасувати; прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві № 0001642305 від 01.08.2011 року; стягнути з відповідача на користь позивача всі понесені ним судові витрати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо взаємовідносин, які існували між ТОВ «Полтаваспецмонтаж» та ТОВ «Крамбекс» у березні 2011 року з посиланням на п.14.1.36 ст.14, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 вказує на те, що у даному випадку позивач має всі необхідні документи, які свідчать про те, що спірний договір, укладений з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому є дійсним. На думку позивача, відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про відсутність господарської операції. Стверджує про те, що податковий кредит за березень 2011 року на суму ПДВ 108333,33 грн. за результатами господарської операції з ТОВ «Крамбекс», сформований на підставі оформленої згідно вимог п.201.1, 201.4 п.201 ст.201 Податкового кодексу податкової накладної, отриманої в ході реального виконання господарської операції, яка підтверджена належними первинними документами у розумінні ч.2 ст.3, ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Наполягає на тому, що купівля продаж автокрану ТОВ «Полтаваспецмонтаж» не суперечить жодним моральним засадам суспільства, а також не порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Також, звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідачем було порушено процедуру повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Полтаваспецмонтаж» з питань підтвердження господарських взаємовідносин із платником податків ТОВ «Крамбекс».

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав та мотивів в ній викладених, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав та мотивів, викладених в скарзі, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.07.2011 року ДПІ у м.Полтаві проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Полтаваспецмонтаж" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ "Крамбекс".

За результатами перевірки складений акт № 5762/23-6/24387972 від 11.07.2011, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статей 187, 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит за березень 2011 року у розмірі 108333,00 грн, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за березень 2011 року у розмірі 108333,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00001642305 від 01.08.2011 року, яким ТОВ "Полтаваспецмонтаж" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 108333,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що зменшення позивачеві за наслідками перевірки від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за березень 2011 року у розмірі 108333,00 грн. внаслідок завищення ТОВ "Полтаваспецмонтаж" податкового кредиту за березень 2011 року у розмірі 108333,00 грн. є правомірним, а тому спірне податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами підстав та порядку віднесення позивачем певних сум ПДВ у розмірі 108333,33 грн. до складу податкового кредиту за березень 2011 року по господарській операції з ТОВ «Крамбекс».

З огляду на час виникнення спірних правовідносин, застосуванню підлягають положення Податкового кодексу України.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 року №41, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 8 розділу 3 Порядку), оскільки, як визначено частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується у суді апеляційної інстанції, що позивачем на підставі виписаної ТОВ "Крамбекс" податкової накладної № 223 від 22.03.2011 року включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 108333,33 грн, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Відповідно до приписів статті пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (норми якого діють з 01 січня 2011 року), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної № 223 від 22.03.2011 року за приписами статті 198 Податкового кодексу наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, однак безумовно не вичерпною.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем надано до матеріалів справи копії наступних первинних документів : податкової накладної № 223 від 22.03.2011р. (а.с.52 т.1), видаткової накладної № 223 від 22.03.2011р. (а.с.51 т.1), договору купівлі-продажу № 18-03 від 18.03.2011р., згідно з яким ТОВ "Крамбекс" зобов'язується передати у власність ТОВ "Полтаваспецмонтаж" автокран КШТ 5001, МАЗ 6923, 1997 року випуску, vin-XTM НОМЕР_3, а ТОВ "Полтаваспецмонтаж" - прийняти та оплатити товар (а.с. 46 т.1), рахунку-фактури № 181 від 18.03.2011р. (а.с. 95 т.1), платіжного доручення від 22.03.2011р., оборотів по рахунку 152 за березень 2011 року (а.с. 53 т. 1), журналу проводок за березень 2011 року (а.с. 54 т. 1); шляхового листа автокрана № 43 від 25.03.2011р. (а.с. 60 т. 1), документів на відрядження (а.с. 55-59 т.1).

Як свідчать матеріали справи, позивач в обґрунтування реальності спірного правочину також зазначив, що для придбання ТОВ "Полтаваспецмонтаж" автокрану КШТ 5001, МАЗ 6923, 1997 року випуску, який знаходився у м. Корець Ровенської області, ТОВ "Полтаваспецмонтаж" були відрядженні до Ровенської області 2 працівника товариства для перегону крану до м. Полтави, та надав копії документів на підтвердження вказаної обставини.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що в своїй сукупності надані первинні документи не підтверджують факту здійснення господарської операції по придбанню позивачем саме у ТОВ «Крамбекс» автокрану, оскільки за своїм змістом містять певні суперечності, не відповідають вимогам вищевказаних правових норм, з огляду на наступне.

Так, видаткова накладна № 223 від 22.03.2011 та рахунок-фактура № 181 від 18.03.2011 не містять відомостей щодо осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, в наявності лише підписи та печатки (крім печатки ТОВ "Полтаваспецмонтаж" на видатковій накладній № 223 від 22.03.2011, яка відсутня).

У документах про відрядження працівників ТОВ "Полтаваспецмонтаж" до с. Девладове Дніпропетровської області та м. Корець Ровенської області для перегону автокрана (звітах та посвідченнях про відрядження (а.с. 56-59 т.1) проставлені відмітки про прибуття до с. Девладове Дніпропетровської області 25.03.2011р. та вибуття з цього пункту призначення 27.03.2011р., без відображення дат приїзду та від'їзду до м. Корець Ровенської області. Крім того, вказані документи по змісту суперечать відомостям, внесеним до шляхового листа автокрана № 43 від 25.03.2011р. (а.с. 60 т. 1), згідно з якими автокран КШТ 50.01 в період часу з 25.03.2011р. по 28.03.2011р. за даними розділу "завдання шоферу-крановику" кожного дня виїжджав з гаража у м. Полтаві, за розділом "виконання завдань" пробіг транспортного засобу вираховувався від пунктів: "м. Корець - Нов. В. - Хорол -Полтава".

Слід відмітити, що відповідно до пункту 2.3 договору купівлі-продажу № 18-03 від 18.03.2011 року передача товару здійснюється уповноваженими представниками Продавця та Покупця та оформляється Актом прийому-передачі товару, який є невідємною частиною цього Договору та підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару на момент його приймання-передачі. При цьому, як вбачається зі змісту пункту 6.1 договору право власності на товар переходить до покупця саме з моменту підписання акту прийому-передачі.

Колегією суддів зясовано, що позивачем та його контрагентом в порушення вищевказаних пунктів договору не було дотримано такої обовязкової (істотної) умови договору, як складання акту прийому-передачі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем представлені лише документи щодо придбання автокрану, його ремонту та перереєстрації за ТОВ "Полтаваспецмонтаж". Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про право володіння та розпорядження цим транспортним засобам саме ТОВ "Крамбекс".

Згідно з відомостями автоматизованої базою даних РПС ДАІ, наданими останніми на вимогу суду першої інстанції, станом на 12.10.2011 року про технологічні операції, що проводились у реєстраційно-екзаменаційних підрозділах ВДАІ УМВС України в Рівненській області з транспортним засобом МАЗ 6923, КШТ-50.01 1997 року випуску шасі № НОМЕР_1, та копіями документів, на підставі яких він знімався з обліку в Рівненській області (а.с. 216-222 т.1), останнім власником вказаного автокрану був ОСОБА_3 (с.Новий Корець, Корецький район, Рівненська область), який придбав автомобіль МАЗ 6923, КШТ-50.01 1997 року випуску шасі № НОМЕР_1 на аукціоні (товарній біржі) та 08.02.2011 зареєстрував його в УДАІ УМВС України в Рівненській області (свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу серії CAE НОМЕР_2). 09.02.2011 МАЗ 6923, КШТ- 50.01, знятий ОСОБА_3 з обліку для реалізації.

Пунктом 7.11 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС України 11.08.2010 № 379, у графі "Особливі відмітки" вказуються відомості про документи, на підставі яких зареєстровані (перереєстровані) ТЗ, робляться службові відмітки, у тому числі: дозволений знак "Інвалід", символи індивідуального номерного знака, розпізнавальні написи, обмеження тощо.

Так, у графі "Особливі відмітки" свідоцтва серії CAE 925033 про державну реєстрацію транспортного засобу МАЗ 6923, КШТ-50.01 1997 року випуску шасі № НОМЕР_1, власником якого є ТОВ "Полтаваспецмонтаж", визначено документи, на підставі яких зареєстрований (перереєстровані) автокран, а саме: довідка-рахунок КІМ 717056 від 25.03.2011, CAE НОМЕР_2 (номер свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу попереднього власника - ОСОБА_3).

У рахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надіслані на виконання ухвали суду відділом Державтоінспекції УМВС України в Рівненській області документи є безумовним підтвердженням відсутності інформації про перереєстрацію траспортного засобу МАЗ 6923 КШТ 50.01 за ТОВ "Крамбекс".

Згідно ч.2 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

З огляду на вищенаведену норму праву, та беручи до уваги те, що надана до суду апеляційної інстанції копія нотаріально посвідченої довіреності, згідно якої ОСОБА_3 в березні 2011 року уповноважив ТОВ «Крамбекс» розпоряджатись (продавати, обміняти, заставити) автомобіль МАЗ 6923 КШТ-5001, 1997 року випуску, білого кольору, шасі (кузов,рама) № ХТМ НОМЕР_3, транзитний номер : НОМЕР_4, тип: автокран >20Т вантажний С, що знятий з реєстраційного обліку в ВРЕР ДАІ м.Острог УДАІ УМВС України в Рівненській області від 09.02.2011 року, не була предметом розгляду суду першої інстанції, а позивач не навів колегії суддів підстав, з яких така довіреність не надавалася раніше до суду, колегія суддів не бере її до уваги, а відтак, згаданий документ не можу слугувати належним доказом у справі.

Крім того, згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року ТОВ "Крамбекс" не має основних засобів, що підлягають амортизації.

Оцінюючи докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності та взаємозв'язку, та обставини, встановлені на їх підставі, а саме : не складання позивачем та його контрагентом акту прийому-передачі на виконання пункту 2.3 договору купівлі-продажу № 18-03 від 18.03.2011 року, який є невідємною частиною цього Договору та підтверджує перехід права власності на товар, відсутність реєстрації автокрану КШТ 5001, МАЗ 6923, 1997 року випуску, vin-XTM НОМЕР_3 саме за ТОВ "Крамбекс", знаходження автотранспорту в період перевезення останнього з Рівненської області (з 25.03.2011р. по 28.03.2011р.), у м. Полтаві, ненадання позивачем первинних документів, які б підтверджували її реальність, спрямованість на фактичні зміни, у відповідності до змісту здійсненого правочину, в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача та його контрагента, колегія суддів вважає, що відповідна угода має характер безтоварної.

При цьому, колегія суддів зазначає, що, якщо наведений у договорі товар фактично не поставлявся, то придбання такого товару не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності, а наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Крім того, такі угоди (безтоварні) спрямовані на заволодіння майном держави - сумами податку на додану вартість, належного до сплати до державного бюджету.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує пубдічний порядок, є нікчемним.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Крамбекс" порушує публічний порядок та відповідно є нікчемною.

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу правомірно донараховано ДПІ у м.Полтаві податкове зобов'язання по податку на додану вартість у вищезазначеному розмірі, внаслідок чого підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0001642305 від 01.08.2011 року, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів з огляду на приписи пунктів 78.4, 78.5 статті 75, пунктів 79.2, 79.3 статті 79 Податкового кодексу України та встановлені у справі обставини, вважає, що порушення яких припустився податковий орган під час проведення спірної перевірки (копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 3192 від 08.07.2011 та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки № 210 від 11.07.2011 направлені позивачеві рекомендованим листом лише 13.07.2011р., тобто після закінчення перевірки та оформлення її результатів) не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваспецмонтаж" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2011р. по справі№2а-1670/6810/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяПерцова Т. С.

Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений 06.03.2012 р.