Ухвала суду № 22077992, 07.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2012 р.Справа № 2а-12461/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.10.2011р. по справі№2а-12461/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Локомотив"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Підприємство "Локомотив", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000191820 від 05.09.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від12.10.2011р. по справі№2а-12461/11/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Локомотив" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що ТОВ "Електроспецтех" безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих. Вказує, що угода, укладена між ТОВ "Електроспецтех" та ТОВ „Підприємство "Локомотив", не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що працівниками ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова перевірка з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Електроспецтех” за період з.01.10.2010 року по 31.01.2011 року. За наслідками перевірки було складено акт № 3505/182/25174770 від 22.08.2011 року, яким встановлено порушення, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Підприємство "Локомотив" з постачальником товарів (робіт, послуг) ТОВ “Електроспецтех”;

- пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.4. та пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України „ Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011р.), який відповідає п.201.4, п. 201.5, п. 201,6, п.201.7, ст. 201, п. 198,4 та п. 198,3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту за рахунок відображення у його складі сум податку на додану вартість по першій події (придбанням товарно-матеріальних цінностей або перерахування коштів) всього у сумі 61435 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000191820 від 05.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 76793,75 грн., у тому числі за основним платежем 61435,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15358,75 грн. Підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є лист ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 19.04.2011 р. №3233/7/23-03-12, згідно якого направлено акт документальної невиїзної перевірки ТОВ “Електроспецтех” код 34689962 за період з 01.10.2010 по 30.11.2010 та за січень 2011 року (акт перевірки від 01.06.2011р. № 1250/23-03-05/34689962), у відповідності до якого встановлено порушення: неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у додатках 1 та 2 до акту перевірки постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. За місцем реєстрації ТОВ “Електроспецтех” та його посадові особи відсутні, про що складено акт.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок органу податкової служби про нікчемність правочинів не знайшов свого підтвердження при розгляді справи та спростовується наданими доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи між ТОВ “Підприємство “Локомотив” та ТОВ “Електроспецтех” було укладено договори, а саме: Договір СП-11 від 16.07.2010 p., Договір СП-16 від 06.12.2010 p., Договір СП-14 від 11.08.2010 p., Договір СП-14/1 від 11.08.2010 p., Договір СП-15 від 06.10.2010 року. На підставі договорів у відповідності до приписів Закону України “Про податок на додану вартість” були виписані податкові накладні: № 2042 від 14.12.2010 p., № 2064 від 20.12.2010 p., № 1449 від 06.10.2010 p., № 1510 від 19.10.2010 p., №1556 від 26.10.2010 року. Підприємствами виконано зобов'язання по договорам, що підтверджено актами виконаних робіт, а саме: акт № б/н від 14.12.2010 р., акт №1 від 2012.2010 р., акт від 30.12.2010 р., акт № б/н від 06.10.2010 р., акт № б/н від 19.10.2010 p., акт № б/н від 26.10.2010 року. Здійснення розрахунків за даними договорами підтверджується виписками по рахунках, платіжними дорученнями.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними № 2042 від 14.12.2010 p., № 2064 від 20.12.2010 p., № 1449 від 06.10.2010 p., № 1510 від 19.10.2010 p., №1556 від 26.10.2010 року, які видані платником ПДВ - ТОВ “Електроспецтех”, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені чинним законодавством. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій була зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача за відповідні періоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги про те, що згідно податкової звітності у ТОВ “Електроспецтех” відсутні власні, орендовані, одержані по договорах лізингу, закріплені за підприємством на праві господарського відання, складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, в яких проводилася господарська діяльність, оскільки для виконання робіт, вказаних у договорах підряду, не є обовязковим наявність складських, торгівельних, виробничих чи інших приміщень. Незнаходження ТОВ “Електроспецтех” за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру. Відсутність за юридичною адресою ТОВ “Електроспецтех», не може свідчити про неправильність оформлення податкових накладних, та не впливає на правомірність формування податкового кредиту позивача.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від12.10.2011р. по справі№2а-12461/11/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.10.2011р. по справі№2а-12461/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мінаєва О.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.