Ухвала суду № 22078001, 20.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2012 р.Справа № 2а-14408/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі№2а-14408/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - відповідач) про скасування подактового повідомлення-рішення № 0000790840 від 29.06.2011 року було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 7 грудня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна позаплнова невиїзна перевірка уточнюючих розрахунків №9790 від 18.08.2010 року; № 10618 від 20.09.2010 року; №10671 від від 20.09.2010 року; № 9005861217 від 28.12.2010 року № 9005861213 від 28.12.2010 року до декларації за чеврвень 2010 року та липень 2010 року позивача, про що був складений акт від 01.06.2011 року №1530/40-028/05750295.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.5.2п.7.5ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: несвоєчасне включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по р.12.4 - послуги. отримані від нерезидента,що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду за липень 2010 року у розмірі 43434 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення № 0000790840 від 29.06.2011 року, яким визначено суму грошвого зобов"язання у розмірі 54293,00 грн., з яких 43434, 00 грн. - за основним платежем та 10 859,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість» .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.п.7.5.2п.7.5ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" виникнення права планика податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставців послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов"язаннях згідно з підпунктом 7.3.6цієї статі. Датою ж сплати податку до бюджету в такому разі вважається дата подання до подактвого органу декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до подактових зобов"язань.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року до позивача, в якій в гр.12.4 декларації - послуги, отримані від нерезидента, задекларовано 9232 грн. податкового кредиту.

18.08.2010 року позивачем подано уточнюючий розрахунок №9790 податкових зобов"язань із податку на додану вартість у зв"язку виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року , в якому було збільшено суму податкових зобов"язань за отримані від нерезидента послуги на 9232,00 грн.

20.09.2010 року платником було подано уточнюючий розрахунок за липнеь 2010 року №10618, яким було збільшено суму податкових зобов"язань на 8935 грн. та суму податкового кредиту по поставці послуг нерезидентом на 2535 грн.

28.12.2010 року позивачем подано уточнюючий розрахунок за липень 2010 року №9005861217, яким позивачу було збільшено суму податкових зобов"язань на 31 664,00 грн. та на суму податкового кредиту по поставці послуг нерезидентом на 31 667,00 грн.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем були подані уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з податку на додану вартість у зв"язку із виправленням виявлених помилок по податковій декларації за червень 2010 року - у серпні 2010 року; за липень 2010 року - у вересні 2010 року та у грудні 2010 року, тому право на податковий кредит по поставці послуг нерезидентом у позивача виникло у позивача, відповідно, у серпні, вересні та грудні 2010 року і платник не мав права відносити до складу податкового кредиту за червень, липень 2010 року суми вказані в уточнюючому розархунку.

За результатами зазначеного місяця 2010 року платником було задекларовано суму податку на додану вартість.

Стосовно доводів апеляційної скарги на те, що позивачем були використанні приписи статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та під час визначення дати виникнення податкового зобов"язання визначена дата фактичного виконання робіт або надходження документа - правило першої події, то колегія суддів зазначає наступне.

Позиція податкового органу не приводить до позбавлення позивача права на податкий кредит, а лише зазначає на правильність визначення періоду включення до податкового зобов"язання, оскільки позивачем були задекларовані податкові зобов"язання від господарської операції послуги, отримані від нерезидента на митній території України.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції не пділягає скасуванню. а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2011р. по справі№2а-14408/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДонець Л.О.

Судді Кононенко З.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 24.02.2012 р.