Ухвала суду № 22077588, 08.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 р.Справа № 2а-9697/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. по справі№2а-9697/11/2070

за позовом Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. адміністративний позов КП "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" до СДПІ по РВПП у м.Харкові про скасування рішення - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000090847 від 10.03.2011р. в частині нарахування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 363.568,9грн.

В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Позивач, Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", не погодившись з рішенням суду в частині відмови в позові просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким повністю задовольнити позов.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що податковим органом не вірно визначено розмір штрафних санкцій за період з січня-червень 2011р., з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Відповідач також не погодився з рішенням суду в частині задоволення позову та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що штраф обраний суб'єктом владних повноважень правильності та розмір такої відповідальності - сума штрафу обчислений суб"єктом владних повноважень вірно.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційних скарг.

Судом встановлено, що на підставі акту від 22.02.2011р. №523/47-0/33206804 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000090847 від 10.03.2011р. про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 554.612,22грн.

За висновками акту податковим органом встановлено порушення КП “ВТП“Вода” п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: несвоєчасна оплата податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 2 773 061,09 грн. за грудень 2009р, січень травень 2010р.

Підставою для винесення спірного рішення слугували висновки податкового органу про несвоєчасну оплату платником податків узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган в грудні 2010р. протиправно змінив призначення платежу, визначене платником податку при сплаті податкових зобов'язань, а тому в частині нарахування штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 363.568,9грн. відповідач діяв протиправно.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що зараховуючи сплачені позивачем суми податкових зобов'язань за період січня, травня 2010р. в погашення боргу відповідач діяв правомірно , в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У спірних правовідносинах порядок виконання платником податків податкового обов'язку був встановлений Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і Законом України "Про систему оподаткування" - до 31.12.2010р. включно та Податковим кодексом України - з 01.01.2011р.

Згідно положень Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який діяв до 31.12.2010р. податкові органи не були наділені повноваженнями на зміну визначеного платником податків призначення платежу по оплаті податку, збору (обов'язкового платежу) в разі, коли платник податків за наявності податкового боргу мав намір погасити поточні податкові зобов'язання і реалізовував такий намір при складанні платіжного доручення.

Так, п.п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачав, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях. Проте, приписи зазначеної норми закону не позбавляли платника податку права самостійно визначати призначення платежу та не надавали податковому органу права на його зміну.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що визначене платником податків призначення платежу за платіжними дорученнями №9226 від 27.12.2010р. та №9259 від 28.12.2010р. було змінено та зараховано податковим органом в грудні 2010р. в рахунок погашення боргу.

Колегія суддів погоджається з висновком суду першої інстанції, що при зміні призначення платежу у 2010р. податковий орган діяв в порушення ч.2 ст.19 Конституції України, а тому штрафні (фінансові) санкції, застосовані ним внаслідок такої зміни протиправно.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України згідно п.87.9 ст.87 якого у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п.87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

Таким чином з 01.01.2011р. платник податків за наявності податкового боргу не має права самостійно визначати черговість погашення податкових зобов"язань з - поміж податкового боргу та поточних грошових зобов"язань, оскільки обтяжений обов"язком спочатку погашати податковий борг, а вже потім здійснювати погашення поточних грошових зобов"язань по податкам та зборам. В разі невиконання платником податків згаданого обов"язку, податковий орган зобов"язаний замість платника податків зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Судом встановлено, що позивач має податковий борг за деклараціями з ПДВ лютого 2010р. та травня 2010р., доказів своєчасного та в повному обсязі погашення самостійно задекларованих грошових зобов'язань з ПДВ за лютий 2010р. та травень 2010р. позивачем не надано. Строк затримки по оплаті грошових зобов'язань перевищив 30 календарних днів.

Доводи позивача про неправомірну зміну контролюючим органом призначення платежу за платіжними дорученнями №9741 від 27.01.2011р. та №9768 від 28.01.2011р. колегія суддів вважає помилковими, оскільки в 2011р. відповідач був наділений такими повноваженнями згідно п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України .

Загальна сума несвоєчасно погашених платником податків податкових зобов'язань з ПДВ лютого 2010р. та травня 2010р. склала - 955.216,58грн.

Статтею 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо невірного визначення розміру штрафних санкцій податковим органом в період з січня по червень 2011р. колегія суддів вважає помилковими.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Порушення строку сплати узгодженого податкового боргу відбулося в 2010р., а тому положення п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягають застосовування до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.126 Податкового кодексу України в разі несвоєчасної (з перевищенням більш як 30 календарних днів) оплати платником податків узгодженого грошового зобов'язання в розмірі 955.216,58грн. сума штрафу має дорівнювати 191043,32грн.

Отже, саме у вказаній частині штрафу спірне податкове повідомлення - рішення відповідає закону.

З огляду на наведене колегія суддів вірним є висновок суду першої інстанції, щодо неправомірності рішення податкового органу в частині нарахування штрафу в розмірі 363.568,9грн. та визнання правомірним рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 191.043,32грн.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. по справі№2а-9697/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 13.02.2012 р.