Постанова № 22077573, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. Справа № 2а-8510/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

представника позивача Романюк П.В.

представника відповідача Казимир Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011р. по справі№2а-8510/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Стройінвест"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Домус Стройінвест",звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова , в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.06.2011р. № 0001172330 та № 0001162330.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення ним підпункту 7.4.5, пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 , пп.п5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від05.09.2011 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " Домус Стройінвест".

Скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова. від 17.06.2011р. № 0001172330 та № 0001162330, стягнуто судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.

Відповідач, державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від05.09.2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2 , пп.п5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» ст. 11, 69, 71, 86, 159 КАС України, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус Стройінвест" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промспецконсалтинг" за період з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №989/23-304/34631954, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Домус Стройінвест»

- п.1.4 ст.1, пп.3.1.1. п.3.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2010р. на загальну суму 23744,00 грн.,

-п.5.1.,п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010р.в сумі 29680,00 грн.

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2011р. № 0001172330 та № 0001162330, яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 37100 грн. ( 29680 грн. за основним платежем та 7420 грн. за штрафними санкціями) та з податку на додатну вартість в сумі 29680 грн. ( 23744 грн. за основним платежем та 5936 грн. за штрафними санкціями.) ( а.с. 9,10)

Також встановлено, що 25.10.2010р. між позивачем ТОВ "Домус Стройінвест" (Покупець) та ТОВ "Промспецконсалтинг" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу будівельних матеріалів ( бітумної мастики, пенобетону, цементу, піску, мастики бітумної, газу пропан) , в обємі та кількості товару , що визначена у спеціфікацях №17/10-10. (а.с.42-44)

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що укладена між позивачем та його контрагентом угода має реальний характер, оскільки підтверджується наявними у позивача документами бухгалтерської та податкової звітності, а саме: податковими накладними, оформленими відповідно до вимог п.п.7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями та платіжними дорученнями .

Відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави і суспільства, а також той факт, що зміст спірного договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору Навпаки, зазначені відповідачем факти свідчать про те, що позивач сплатив ТОВ "Промконсалтинг" поставку товару з урахуванням ПДВ, а сама по собі угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Тобто, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Правові відносини з приводу формування валових витрат врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час існування спірних правовідносин), згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дослідивши надані сторонами документи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх доказів підтвердження реальності здійснення господарської операції з поставки та купівлі-продажу товару позивачем у ТОВ "Промспецконсалтинг", виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 11.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. за №363, (далі Правила перевезень) товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За умовами договору поставка товару здійснюється продавцем, проте як зазначив позивач поставка товару здійснювалася його силами, однак додаткових угод, що змінюють умови договору позивачем не надано.

Суд першої інстанції не врахував, що позивачем ні під час перевірки , ні до суду не надано доказів факту отримання товару в спосіб передбачений умовами договору наявності довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Крім того, позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належним чином оформлених документів, які б дали змогу встановити фактичне придбання та переміщення будівельних товарів ( зокрема піску, газу пропан) позивачу, а саме: документальне засвідчення погодженого часу та місця передачі товару, факт оприбуткування придбаного товару, складського, оперативного та бухгалтерського обліку.

З специфікації до договору вбачається, що позивачем зокрема придбавася газ- пропан у кількості 2300 кг., цемент в кількості 40 т., пісок в кількості 48 куб.м., проте доказів в якій саме спосіб, він перевозився, та як був використаний в господарській діяльності позивачем не надано.

Надані докази щодо подальшої реалізації позивачем придбаного товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Аве-Плаза» , на виконання угоди генерального підряду будівництва обєкта «Культурно комерційного комплексу з підземною парковокою за адресою м. Харків, вул. Сумська, 10 в м. Харкові, не може свідчити про реальність (товарність) угод між ТОВ «Домус Стройінвест» та ТОВ «Промспецконсалтинг», оскільки ці докази не містять беззаперечних відомостей, що в подальшому був реалізований саме той товар, який придбавався позивачем у ТОВ «Промспецконсалтинг».

На вимогу суду представник позивача не зміг надати документальні дані бухгалтерського обліку щодо зазначеного товару.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних може бути підставою для включення до валових витрат платника сум за такими накладними. Однак відсутність доказів реального вчинення операцій виключає правомірність визначення платником валових витрат за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач не надав належних доказів реальності постачання придбаного товару, а видаткові накладні виписані платником, який фактично не виступав продавцем товару, зазначеного у вказаних накладних, не здійснював їх поставку та відвантаження та, відповідно, не формував податкові зобовязання.

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мали місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як відсутність у продавця ТОВ "Промспецконсалтинг" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що надання позивачем належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до валових витрат сум витрачених на придбання товарно - матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів/робіт/послуг, операції, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне отримання товарів від ТОВ "Промспецконсалтинг", що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість за листопад 2010р. та податку на прибуток за 4 квартал 2010р. від здійснення підприємницької діяльності в розмірі зазначеному в акті перевірки.

На підставі викладеного, враховуючи приписи ст. 19 Конституції України та ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року №0001172330 та № 0001162330 прийняті Ленінською ДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто дії відповідача у правовідносинах, що виникли між ним та позивачем, кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, неповно зясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2011р. по справі№2а-8510/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Домус Стройінвест" -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 30.01.2012 р.