Постанова № 22077533, 25.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. Справа № 2а-4106/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі№2а-4106/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аве - плаза"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення - рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом , в якому просив, з урахуванням уточнень, скасувати податкові повідомлення- рішення № 0000040700/0 від 06.04.2011 р. на загальну суму 612478, 00 та № 00000/50700/0 від 06.04.2011 р. на загальну суму 346 853,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000040700/0 від 06.04.2011 р. на загальну суму 612478, 00, та податкове повідомлення - рішення № 0000050700/0 від 06.04.2011 р. на загальну суму 346853,00 грн.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова , не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин по справі, порушення пп.7.7.1 п.7.7 ст.7; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст.7; абз. “а”пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “АВЕ-ПЛАЗА” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010р., за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 р., за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010р. , за результатами якої складено акт №898/07-007/34755123 від 18.03.2011р.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем

пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого ТОВ “АВЕ-ПЛАЗА” завищено податковий кредит на загальну суму 574 972,00 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. на суму 236586,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 110267,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 228119,00 грн.;

пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого ТОВ “АВЕ-ПЛАЗА” завищено відємне значення податку на додану вартість на суму 574 972,00 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. на суму 236586,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 110267 грн., за грудень 2010 р. на суму 228119 грн.;

абз. “а”пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого ТОВ “АВЕ-ПЛАЗА” завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 612478,00 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. на суму 43053,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 365824,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 203601,00 грн.

06.04.2011р. відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000050700/0 яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 346 853,00 грн. (за жовтень 2010р. у розмірі 236 586,00 грн., за листопад 2010р. 110 267,00 грн.

та податкове повідомлення рішення №0000040700/0 від 06.04.2011р. яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 612 478,00 грн. (за жовтень 2010р. у розмірі 43053,00 грн., за листопад 2010 р. у розмірі 365 824,00 грн., за грудень 2010р. у розмірі 203601,00 грн.) .

Приймаючи оскаржувані рішення податковий орган виходив з того, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, що підтверджують обґрунтовану вартість надання послуг з консультування в сфері будівництва та юридичних послуг, наданих ТОВ “Дельта Проектконсалт Україна”, ТОВ “Шонхерр Україна”, ТОВ “Кейуай Менеджмент Груп”та ТОВ “Кушнір, Якимяк та Партнери”, та обґрунтовану вартість послуг, в звязку із чим не можливо установити факт та обґрунтовану вартість виконання таких робіт, та їх подальшого використання у межах господарської діяльності підприємства. Крім того, позивач менше ніж 12 календарних місяців зареєстрований як платник податку на додану вартість , а тому не має право на бюджетне відшкодування.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення, позивачем доведена реальність отриманих юридичних, консультаційних послуг.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2010р. позивач уклав з ТОВ “Дельта Проектконсалт Україна” договір №00671-10 про надання консультаційних послуг у сфері будівництва.

В підтвердження виконання умов договору надав копії платіжних доручень, податкові накладні, акт приймання-передачі послуг.

Згідно пояснень формування вартості вказаних вище послуг, консультаційні послуги у сфері будівництва полягають у здійсненні будівельного нагляду, у веденні переговорів та укладанні договорів із субпідрядниками.

02.09.2010р. між позивачем та ТОВ “Шонхерр Україна” укладено договір про надання юридичних послуг в період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. на загальну суму 402372,49 в т.ч. ПДВ 67062,08 грн.

В підтвердження виконання умов договору надав копії платіжних доручень, податкові накладні, акт приймання-передачі послуг

Відповідно до опису юридичних послуг наданих ТОВ “Шонхерр Україна”, позивач отримав наступні послуги: аналіз існуючого договору з генпідрядником, розгляд правових питань та ризиків для ТОВ “АВЕ-ПЛАЗА” у звязку із відносинами з генпідрядником, отримання інформації з Харківського Департаменту міського державного архітектурно будівельного контролю про дозвіл на будівництво, укладання нового договору генпідряду, надання юридичної оцінки умов договорів оренди землі тощо.

29.09.2010р. між позивачем та ТОВ “Кейуай Менеджмент Груп” укладено договір №502/09-10 про надання юридичних послуг.

В підтвердження виконання умов договору надав копії платіжних доручень, податкові накладні, акт приймання-передачі послуг

Відповідно до витягу із специфікації щодо юридичних послуг, наданих позивачу за період з 01.08.2010р. по 28.10.2010р. ТОВ “Кейуай Менеджмент Груп” надавались юридичні послуги з перегляду договорів з генеральним проектувальником щодо дизайну, внесення змін договору щодо ремонтних робіт даху, а також проведено ряд зустрічей з контрагентами позивача.

01 лютого 2010 року між позивачем та ТОВ “Кушнір, Якимяк та Партнери” укладений договір про юридичні послуги №337/02-10. , за умовами якого юрист погодився надавати послуги щодо представництва позивача перед усіма державними органами та установами, у відносинах з контрагентами позивача (“Директорські послуги”).

В підтвердження виконання договору надано актом про надання послуг , платіжне доручення , податкову накладну.

Позивачем до складу податкового кредиту по зазначеним господарським операціям було віднесено суму 346853,0 грн. (зокрема за жовтень 2010р.-236 586,0 грн., за листопад 2010р.- 110267,0 грн.)

Під час проведення перевірки податковий орган також просив надати первинні документи, що обґрунтовують вартість наданих послуг , оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам, договори в підтвердження введення в експлуатацію об'єкта основних засобів , акти виконаних робіт, та акт вводу в експлуатацію основних засобів. Зазначені документи не були надані позивачем під час проведення перевірки, що також підтверджується підписом представника позивача в акті перевірки, в якому зазначено. що використані при проведені перевірки достовірні дані надані в повному обсязі, а додаткові (інші документи, що свідчать про діяльність ТОВ “Аве-Плаза”відсутні.

Як зазначає позивач послуг було надано на загальну на суму 346853,0 грн., які ним були отримані фактично, правомірно включив до складу податкового кредиту вказану суму вартості отриманих послуг і вважає, що відповідачем неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 346853,0 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками відповідача, що витрати на придбання послуг по договорам не оформлені відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання цих послуг та їх взаємозв'язок з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів зазначає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Понесення позивачем витрат згідно договорів про надання юридичних та консультаційних послуг не обумовило отримання ним економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

Частиною другою ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону).

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, назву документа, дату, місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Акти надання послуг не відповідають вимогам п. 1 ст. 2 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

В актах надання послуг відсутні обсяг та одиниці виміру наданих послуг, вартість кожного окремого виду наданих послуг та деталізація наданих консультаційних послуг. Акти не містять посилань на те, які саме послуги були надані виконавцем, тобто зміст господарської операції. Отже, суд вважає, що перелічені вище акти прийому передачі виконаних робіт не відображають зміст господарської операції та її вимірник, а відтак не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв"язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту".

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

Суд першої інстанції не звернув на доводи податкового органу, щодо не доведення позивачем економічної доцільності укладання в одному і тому ж періоді декількох договорів з різними суб'єктами господарювання про отримання юридичних послуг ( ТOB “Шонхерр Україна”, TOB “Кейуай менеджмент груп”, TOB “Кушнірь, Якимяк та Партнери”). Також матеріали справи не містять доказів, використання зазначених послуг в господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суму вартості юридичних та консультаційних послуг за перевіряємий період , і вважає, що відповідачем правомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 346853,0 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення яким зменшено суму бюджетного відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 01.02.2010р. зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Згідно з абз. “а”пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка:

- була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

- мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Позивачем до ДШ у Київському районі м.Харкова подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року, з заявленою до відшкодування сумою ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у загальному розмірі 43053,0 грн. Позивач задекларував бюджетне відшкодування за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010р., яке було сформовано за рахунок включення підприємством до податкового кредиту ПДВ по будівельним, консультаційним та іншим послугам у розмірі 43053,00 грн.

Згідно податкової декларації з ПДВ за листопад 2010 року , поданої на адресу ДШ у Київському районі м.Харкова, позивач заявив до відшкодування суму ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у загальному розмірі 365 824,0 грн. Задеклароване бюджетне відшкодування за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010р., яке було сформовано за рахунок включення підприємством до податкового кредиту у розмірі 365824,0 грн. юридичних, будівельних послуг та послуг охорони об'єкту за адресою м.Харків, вул.Сумська, 10

Згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року , поданої позивачем на адресу ДШ у Київському районі м.Харкова, заявлено до відшкодування суму ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у загальному розмірі 203601,0 грн., бюджетне відшкодування виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010р., яке було сформовано за рахунок включення підприємством до податкового кредиту у розмірі 411665,0 грн. юридичних, будівельних послуг та послуг охорони об'єкту за адресою м.Харків, вул.Сумська, 10.

Судом першої інстанції не враховано, що TOB “Аве - плаза”було зареєстровано як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування.

TOB “Аве - плаза”за останні 12 календарних місяців по деклараціям за жовтень, листопад, грудень 2011р. мало обсяги оподатковуваних операцій менше, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування за вересень, листопад, грудень 2010 року.

Відповідно до абз. “а”п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ як особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування , та мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування .

За змістом п.п. "а" п.п.7.7.11 п.7.7. с. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" платник ПДВ має право на бюджетне відшкодування незалежно від терміну його реєстрації як платника цього податку, якщо податковий кредит за звітний період сформований внаслідок придбання основних фондів.

Судом встановлено, що податковий кредит сформований позивачем за операціями з отримання юридичних, консультаційних та послуг з охорони обєкту, а тому позивач TOB “Аве - плаза” не має право на бюджетне відшкодування .

Таким чином, при прийнятті судового рішення у даній справі судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, та, як наслідок, до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2011р. по справі№2а-4106/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Аве-Плаза" -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяРусанова В.Б.

Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 25.01.2012 р.