Ухвала суду № 22077460, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/7308/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.11.2011р. по справі№2а-1670/7308/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Продукт"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Продукт", звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 300531502/0/372 від 22.02.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 21236, 25 грн., в тому числі, за основним платежем 16989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4247,25 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від09.11.2011р. по справі№2а-1670/7308/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Продукт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000531502/0/372 від 1 22.02.2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Продукт" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Відповідач, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що згідно податкової звітності у ПП "Нафта-капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного довідкою з ЄДРПОУ. Згідно акту обстеження № 18 від 17 січня 2011 року ПП "Нафта - Капітал" не знаходиться за юридичною адресою. Крім того, вказує, що ТОВ "Нафта-капітал" було надано послуги транспортного експедирування м. Кременчук - м. Одеса (бітум) ТОВ "Регіон продукт" по договору транспортного експедирування № 01/11 від 01.11.2010 р. Проте фактично у ПП "Нафта-капітал" згідно довідки з ЄДРПОУ відсутній даний вид діяльності за КВЕД.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон продукт" (ідентифікаційний код 37074057) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 19.05.2010 року, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100297176 від 11.08.2010 року.

31.01.2011 року головним державним податковим інспектором адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Лашко А.В. проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ "Регіон Продукт" за листопад 2010 року з питання взаємовідносин з ПП "Нафта-Капітал". За результатами перевірки складено акт від 31.01.2011 року № 369/15-322/37074057, в якому відображено порушення позивачем пп. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4., п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 16 989 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000531502/0/372 від 22.02.2011 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 21 236,25 грн., в тому числі, за основним платежем -16 989 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4247,25 грн. Рішеннями ДПА у Полтавській області від 11.05.2011 року № 1162/10/25-016 та ДПА України від 28.07.2011 року № 13726/6/25-0115 скарги позивача на вказане податкове повідомлення-рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. Позивач оскаржив податкове повідомлення - рішення № 0000531502/0/372 від 22.02.2011 року до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ПП "Нафта-Капітал" у листопаді 2010 року мали реальний характер, підтверджені податковими накладними та документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 16 988,67 грн. ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За матеріалами справи 16.11.2010 року ТОВ "Регіон Продукт" було укладено з ПП "Нафта-Капітал" договір № 16/11, відповідно до умов якого ПП "Нафта-Капітал" (постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ "Регіон Продукт" (покупцю) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Найменування товару - нафтопродукти. Передача (приймання - здавання) товару здійснюється у пункті розвантаження. Продавець здійснює поставку і відвантаження товару за рахунок покупця.

На виконання вказаного договору ПП "Нафта Капітал" було видано податкову накладну від 16.11.2010 року № 125 щодо поставки бітуму дорожнього БНД 60/90 об'ємом 18,8 т. на загальну суму 91932 грн., в тому числі ПДВ -15322 грн.

Крім того, 01.11.2010 року ТОВ "Регіон Продукт" було укладено з ПП "Нафта-Капітал" договір транспортного експедирування № 01/11, відповідно до умов якого ПП "Нафта Капітал" (експедитор) взяв на себе зобов'язання за плату і за рахунок ТОВ "Регіон Продукт" (клієнт) виконати послуги, пов'язані з перевезенням вантажу клієнта (бітуму), а саме: оформлення накладних на вантаж, що відправляється; оформлення одержання вантажу, що прибуває, його приймання за кількістю і якістю; додаткові послуги: перевірка кількості і стану вантажу під час його перевезення, навантаження та розвантаження вантажу, сплата мита, зборів та витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних процедур. Згідно п. 1.3. Договору на підтвердження надання експедитором клієнту послуг складаються відповідні акти. Відповідно до п. 2.1. Договору клієнт видає експедиторові належним чином оформлену довіреність з усіма повноваженнями, що є необхідними для надання послуг за цим Договором.

В ході виконання зазначеного договору ПП "Нафта Капітал" було видано податкову накладну від 26.11.2010 року № 134 щодо надання послуг із транспортного експедирування із м. Кременчука до м. Одеси 23.11.2010 року, 24.11.2010 року, 25.11.2010 року, 26.11.2010 року бітуму дорожнього БНД 60/90 на загальну суму 10 000 грн., в тому числі ПДВ - 1666,67 грн. Вказані податкові накладні ПП "Нафта-Капітал" від 16.11.2010 року № 125 та від 26.11.2010 року № 134 були підставою для формування позивачем податкового кредиту у листопаді 2010 року в розмірі 16 988,67 грн.

Зазначені податкові накладні підписані та скріплені печаткою ПП "Нафта-Капітал", яке на момент їх видачі було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами, зокрема, актом про результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ ПП "Нафта - Капітал" за листопад 2010 року № 8 від 19.01.2011 року.

Фактичне здійснення господарської операції позивача із ПП "Нафта-Капітал" щодо поставки бітуму дорожнього БНД 60/90 у листопаді 2010 року підтверджується видатковою накладною № НФ-0000125 від 16.11.2010 року, рахунком-фактурою № НФ-0000080 від 16.11.2010 року, банківськими виписками, згідно яких позивачем проведено оплату за придбаний товар (згідно бухгалтерської довідки від 10.10.2011 року заборгованість перед ПП "Нафта-Капітал"складає лише 332 грн.).

Із товарно-транспортних накладних від 16.11.2010 року вбачається, що товар був перевезений ТОВ «Славтрансгруп»на підставі договору із позивачем від 16.11.2010 року № 16/11-11 із м. Кременчука до смт. Олександрівка та відвантажено філії "Олександрівський райавтодор" (автомобіль НОМЕР_1, причеп НОМЕР_2, водій ОСОБА_6). Листом від 26.10.2011 року № 26/10-11 на запит суду ТОВ "Славтрансгруп" підтверджено факт надання позивачу послуг із перевезення бітуму та зазначено, що товар забирався в м. Кременчук на естакаді наливу ПАТ "Укртатнафта" та доставлявся на філію "Олександрівський райавтодор" смт. Олександрівка Кіровоградської області. При цьому Філією "Олександрівський райавтодор" листом від 24.10.2011 року № 69 також підтверджено факт отримання від позивача бітуму дорожнього згідно видаткової накладної № 16/11 від 16.11.2010 року, акту здачі-приймання робіт, товарно-транспортної накладної від 16.11.2010 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарська операція позивача із ПП "Нафта-Капітал" щодо поставки бітуму мала реальний, товарний характер, інформація ПАТ "Укртатнафта" від 31.10.2011 року № 14/11-784 щодо відсутності господарських відносин ПАТ "Укртатнафта" із ПП "Нафта - Капітал" протягом 2010 року не спростовує вказаного висновку, оскільки ПП "Нафта-Капітал" могло придбати бітум безпосередньо у ПАТ "Укртатнафта», а у одного з покупців продукції товариства.

Щодо господарської операції позивача із ПП "Нафта-Капітал" із наданні послуг транспортного експедирування, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно із ч. 13 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Фактичне надання ПП "Нафта - Капітал" позивачу послуг експедитора підтверджується товарно-транспортними накладними від 23.11.2010 року, від 24.11.2010 року № 24/11, від 25.11.2010 року № 25/11-2, від 26.11.2010 року № 26/11, згідно яких товар (бітум дорожній) було перевезено від позивача (вантажовідправника) до ПП "Солінг" (вантажоодержувача) із м. Кременчука до м. Одеси, та у яких наявний підпис директора ПП "Нафта-Капітал", засвідчений печаткою, щодо прийняття та відповідно супроводження товару. Позивачем також надано суду договір із ПП "Солінг" від 11.11.2010 року № 11/11-10, видаткові та податкові накладні щодо поставки вказаному підприємству бітуму дорожнього. Листом від 31.10.2011 року № 31/10-1 на запит суду ПП "Солінг" підтверджено факт поставки позивачем у листопаді 2010 року бітуму дорожнього до м. Одеси. Акт приймання-здавання виконаних робіт (послуг) по транспортному експедируванню від 26.11.2010 року, рахунок-фактура від 26.11.2010 року, банківські виписки, згідно яких позивачем проведено оплату за послуги, копія довіреності від 01.11.2010 року, видана позивачем представнику ПП "Нафта-Капітал" ОСОБА_3 на виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, також свідчать про реальність надання ПП "Нафта-Капітал»позивачу експедиторських послуг.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання відповідача на те, що договір транспортного експедирування № 01/11 було підписано 01.11.2010 року неповноважним представником ПП "Нафта-Капітал"- ОСОБА_3, який приступив до виконання обов'язків директора лише 03.11.2010 року, оскільки із матеріалів справи вбачається, що домовленість позивача із ПП "Нафта-Капітал" та його директором ОСОБА_3 щодо надання транспортно-експедиторських послуг існувала і після 03.11.2010 року, тобто мала місце усна угода, що була виконана 23.11.2010 року - 26.11.2010 року. При цьому суд враховує, що згідно норм Цивільного кодексу та інших актів чинного законодавства недотримання сторонами письмової форми договору транспортного експедирування, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про реальний характер господарських операцій позивача з ПП "Нафта-Капітал" у листопаді 2010 року, та підтвердження їх податковими накладними та документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 16 988,67 грн. здійснено у відповідності Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які видані платником ПДВ ПП "Нафта-Капітал", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені чинним законодавством. Податкові накладні видані особами, які на час здійснення господарських операцій були зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності, платниками податку на додану вартість. За таких обставин, немає підстав для не включення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача за відповідні періоди.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає доводи апеляційної скарги про те, що згідно податкової звітності у ПП "Нафта-капітал" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, суд оцінює критично, у зв'язку з тим, що такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Незнаходження ПП "Нафта-Капітал" за юридичною адресою, про що зазначено в акті перевірки позивача, також не має наслідком згідно вимог чинного законодавства нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що в акті перевірки позивача на акт № 8 від 19.01.2011 року камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Нафта-Капітал" за листопад 2010 року, в якому встановлено порушення пп. 1.6., пп. 1.7., ст. 1, пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.2.4., пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7, п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства - позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару (послуг). Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту, які ґрунтуються на висновках акту перевірки про встановлення відповідачем фактів відсутності декларування відповідних сум податкових зобовязань контрагентом позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі “Булвес” АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від09.11.2011р. по справі№2а-1670/7308/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09.11.2011р. по справі№2а-1670/7308/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мінаєва О.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.