Ухвала суду № 22077350, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/5601/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від13.10.2011р. по справі№2а-1870/5601/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми, в якому просив після уточнення позовних вимог просив визнати частково нечинними податкові повідомлення - рішення від 13.07.2011 р.:

- № 0001012312/0/55730 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 178376 грн.,

- № 0001002312/0/55735 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 222979 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від13.10.2011 р. по справі№2а-1870/5601/11 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс ЛТД-1" до Державної податкової інспекції в місті Суми про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано частково нечинними податкові повідомлення - рішення від 13.07.2011 року: №0001012312/0/55730 про донарахування податку на додану вартість в розмірі 198953 грн., в тому числі штрафні санкції 34603 грн. та сума основного платежу 164350 грн. в частині 178376 грн., в тому числі основного платежу в розмірі 147889 грн. та штрафних санкцій в розмірі 30488 грн.; №0001002312/0/55735 про донарахування податку на прибуток в розмірі 248700 грн., в тому числі штрафні санкції 43253 грн. та сума основного платежу 205447 грн., в частині 222979 грн., в тому числі основного платежу в розмірі 184870 грн. та штрафних санкцій в розмірі 38109 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція в м. Суми, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що позивачем до валового доходу віднесено занижену вартість орендної плати за оренду нежитлових приміщень, наданих ПП Гніденку, ПП Марченку, ПП Ралінському та ПП Буркатенку. Вказує, що ціна оренди приміщення приватної власності не може бути меншою ціни оренди приміщення комунальної власності. Зважаючи на необхідність постійних витрат на утримання приміщення з боку орендодавця (Позивача), менша ціна була б економічно необґрунтованою та завдала б підприємству суттєвих збитків.

Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ в м. Суми на підставі направлень від 06.06.2011року №784, №785, №788, проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Ресурс-ЛТД-1" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 20.08.2009 року по 31.03.2011 року /а.с. 94-96/. За результатами перевірки складений акт від 25.06.2011 року №4822/2312/14013621/62 /а.с.10-49/. На підставі акту перевірки ДПІ в м. Суми винесло податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 року: - №0001012312/0/55730, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на суму 198953 грн., в тому числі: оснований платіж 164350 грн., штрафні санкції 34603 грн. /а.с.50/; - №0001002312/0/55735, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 248700 грн., в тому числі: основний платіж 205447 грн., штрафні санкції - 43253 грн. /а.с.51/.

При перевірці встановлено, що ТОВ "Ресурс-ЛТД-1" порушені вимоги п.4.1 ст. 4, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Як вбачається з акту перевірки, встановлено заниження скоригованого валового доходу за період з 01.07.2009 року по 31.03.2011 року на загальну суму 821788 грн.

Перевіркою встановлено, що на балансі підприємства ТОВ "Ресурс ЛТД-1" знаходяться нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 114,2 кв.м.; АДРЕСА_2, загальною площею 378,25 кв.м.; АДРЕСА_3, загальною площею 123,3 кв.м.; АДРЕСА_1, загальною площею 342,4 кв.м.; АДРЕСА_1, загальною площею 131,6 кв.м. Зазначені приміщення відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 та пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підлягають амортизації, як основні фонди, які використовуються у виробничій діяльності підприємства. На підставі договорів оренди, вищевказані приміщення передані в оренду приватним підприємцям.

Згідно договорів оренди нежитлове приміщення площею 342,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 передано ПП ОСОБА_1, орендна плата встановлюється в розмірі 1000 грн. на рік; частина нежитлового приміщення площею 200,55 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, передана ПП ОСОБА_2, частина нежитлового приміщення площею 177,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 передана ПП ОСОБА_3, розмір орендної плати 30 грн. на 1 кв.м.; частина нежитлового приміщення площею 123,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 передана ПП ОСОБА_4, орендна плата щомісяця 2400 грн.; нежитлове приміщення площею 131,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 передана ПП ОСОБА_4, орендна плата 4000 грн. на рік /а.с.83-93/.

За період з 03.09.2009 року по 31.03.2011 року ТОВ "Ресурс-ЛТД-1" акти прийому - передачі, податкові накладні на виконані послуги з надання приміщень в оренду ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 не складалися та не передавалися. Рахунки не предявлялися, розрахунки за перевіряємий період не проводилися. До складу валових доходів вартість орендної плати не віднесена.

Перевіркою встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій "операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів" на суму 164350 грн. В порушення пп.7.3.1, пп.7.3.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Ресурс-ЛТД-1" занизило податкове зобовязання з податку на додану вартість з вартості надання послуг по оренді нежитлових приміщень, які знаходяться на балансі підприємства та не передані в оренду приватним підприємцям ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримані встановлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і до вимог ст. 39 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

ДПІ в м. Суми при розрахунку об'єкту оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість при наданні підприємством в користування приміщень приватним підприємцям застосовано ст.39 Податкового кодексу України, якою встановлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Проте, пунктом 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" встановлено, що Податковий кодекс України набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім статті 39, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року та розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року. Пунктом 2 п. 2 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податковим кодексом України передбачено, що з 1 квітня 2011 року втрачає чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року. Отже, звичайні ціни до 1 січня 2013 року визначаються у порядку, передбаченому п.1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.20 ст. 1 Закону встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів. Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі. У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом. Центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг встановлює методику визначення звичайної ціни страхового тарифу.

Згідно розрахунку орендної плати, який проведений на підставі довідки управління майна комунальної власності від 17.03.2011 року №09/781/01-10, середня орендна плата за 1кв.м. нежитлового приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1, складає 48,33 грн., тобто сума орендної плати повинна складати 16548 грн., в т.ч. ПДВ 2758 грн. (48,33 грн. х 342,4.кв.м.) щомісячно; за адресою АДРЕСА_2, складає 53,83 грн., тобто сума орендної плати повинна складати 10796,0 грн., в т.ч. ПДВ 1799 грн. (53,83 грн. х 200,55.кв.м.) щомісячно; за адресою АДРЕСА_2, складає 53,83 грн., тобто сума орендної плати повинна складати 9566 грн., в т.ч. ПДВ 1594 грн. (53,83 грн. х 177,7.кв.м.) щомісячно; за адресою АДРЕСА_3, складає 70 грн., тобто сума орендної плати повинна складати 8631 грн., в т.ч. ПДВ 1439 грн. (70 грн.х123,3.кв.м.) щомісячно; за адресою АДРЕСА_1 складає 48,33 грн., тобто сума орендної плати повинна складати 6360 грн., в т.ч. ПДВ 1060 грн. (48,33 грн. х 131,6.кв.м.) щомісячно.

Отже, ТОВ "Ресурс-ЛТД-1" занизило валові доходи на суму орендної плати з надання нежитлових приміщень в оренду ПП ОСОБА_1 в розмірі 262048 грн., ПП ОСОБА_2 в розмірі 170924 грн., ПП ОСОБА_3 в розмірі 151468 грн., ПП ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3 в розмірі 136648 грн. та за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 100700 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ “Ресурс-ЛТД-1” не віднесено до складу валових доходів вартість орендної плати з надання вказаних приміщень в оренду.

Але здійснений податковою інспекцією розрахунок звичайних цін, суперечить вимогам чинного законодавства. Так, ДПІ в м. Суми при розрахунку звичайної ціни та визначення орендної плати, використало довідку управління майна комунальної власності Сумської міської ради, відповідно до якої середня орендна плата за 1 кв.м. нежитлового приміщення комунальної власності визначена станом на 31.12.2010 року /а.с.82/. Тобто ДПІ в м. Суми застосувало орендну плату нежитлового приміщення комунальної власності станом на 31.12.2010 року до оренди нежитлових приміщень приватної власності.

Крім того, податкова інспекція застосувала середню орендну плату, яка визначена станом на 31.12.2010 р. до всього періоду, який перевірявся, що є безпідставним (з 20.08.2009 р. по 31.03.2011р.). Позивачем надана довідка щодо встановлених тарифів за оренду комунального майна станом на 2009 р.-2011 р., в якій визначена орендна плата нежитлових приміщень станом на 2009 р. - 2011 р. Виходячи з вказаних цін, позивач частково погодився з податковими повідомленнями - рішеннями щодо донарахування податку на додану вартість і податку на прибуток та часткове застосування штрафних санкцій.

Оскільки відповідачем не дотримані встановлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", так і до вимог ст. 39 Податкового кодексу України, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в м. Суми не взято до уваги, що ПП ОСОБА_4 частину приміщення по АДРЕСА_3 мав у приватній власності, що підтверджується витягом КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.09.2008року /а.с.103/.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від13.10.2011 р. по справі№2а-1870/5601/11 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від13.10.2011р. по справі№2а-1870/5601/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мінаєва О.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.