Постанова № 22076719, 18.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р. Справа № 2а-9379/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

представника позивача Садикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі№2а-9379/10/1870

за позовом Публічного акціонерного товариства виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ виробничо-енергетична компанія « Сумигазмаш» звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010р. № 0001952306/0/89982, прийняте ДПІ в м. Суми яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 135668,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2011, у задоволенні позову ВАТ виробничо-енергетична компанія « Сумигазмаш», відмовлено повністю.

ВАТ виробничо-енергетична компанія « Сумигазмаш» не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

В судовому засіданні в звязку зі зміною найменування підприємства, проведено заміну позивача на Публічне акціонерне товариство « Сумигазмаш», на підставі виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, довідки з ЄДРПОУ та змін до статуту.

Судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 17.11.2010 №9375/23-6/04542778.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 7.7.2,7.7.4 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, допущено завищення сум бюджетного відшкодування за серпень 2010р. на суму 131242 грн. за рахунок невірного визначення суми залишку відємного значення попередніх податкових періодів- в розрізі періодів та визначення фактично сплаченої суми ПДВ за отриманий товар по періодах, по яких вже не має залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, а також порушення п.п.7.2.6, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, допущено завищення суми податкового кредиту у рядку 17 декларації за червень 2010р. на суму 4426,00грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010р. № 0001952306/0/89982 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, серпень 2010р. в сумі 135 668 грн.

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2010 року, в якій до податкового кредиту були включені податкові накладні від 12.05.2010р., 13.05.2010р., 21.05.2010р., 31.05.2010р., та до податкового кредиту липня 2010р. була включена податкова накладна від 16.06.2010р.

З посиланням на пп.7.2.3,п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», судом зроблено висновок, що позивачем завищено суду податкового кредиту за червень 2010р. на суму 4426 грн. та за липень 2010р. в сумі 66667 грн. оскільки позивачем недотримано процедуру формування податкового кредиту, не надано до податкових декларацій заяви зі скаргою на постачальників, які не надали своєчасно податкові накладні, що за висновками суду першої інстанцій позбавляє позивача права на формування податкового кредиту в червні, та липні 2010 року на підставі податкових накладних, виписаних в інших податкових періодах, у звязку з чим донарахування позивачу податкового зобовязання за спірним податковим повідомленням-рішенням визнано правомірним.

Також з посиланням на порушення пп7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» судом першої інстанції зроблено висновок про невірне визначення позивачем частини залишку відємного значення, фактично сплаченої отримувачем послуг у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів, було завищено на суму 4426, завищено суму , що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів(послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку у акті перевірки податковим органом не заперечується.

Підпунктом 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено момент виникнення права на податковий кредит, проте не обмежено таке право будь-яким строком давності..

Таким чином, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

А тому відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у податкових періодах, за якими вони виникли, не можна визнати правомірним.

Податковим органом не виявлено жодних порушень у формуванні податкового кредиту за будь-який з податкових періодів, що передували звітному, не наведено обставин, які свідчили б про недобросовісність платника (позивача у справі).

Факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у складі ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит, податковим органом не заперечується.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено випадки коли платник податку (покупець) не позбавляється права на формування податкового кредиту у разі ненадання платником податку (продавцем) виписаної податкової накладної за дотримання ним певної процедури, яка передбачає подання до податкового органу декларації за звітний період разом із заявою та скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сплачених сум податку на додану вартість, підтверджених розрахунковими документами, до складу податкового кредиту.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за поточний звітний період.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з'ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Аналіз вищенаведеної норми дає підстави для висновку, що подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця.

Таким чином, недотримання позивачем порядку, встановленого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених ним витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, тому як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

На підтвердження придбання та оплати товару позивачем надані податкові накладні від 13.05.2010 №НН-0000016, від 31.05.2010 №1052905724, від 13.05.2010 №2513, від 21.05.2010 №45, від 31.05.2010р. № ННС -000449, від 12.05.2010 №132, від 19.05.2010 №132/1, від 16.06.2010р. № 316 які фактично отримані позивачем у червні та липні 2010 року.

Колегія суддів приходить до висновку про дотримання позивачем положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачемвимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Факт отримання податкових накладних із запізненням підтверджується журналом реєстрації вхідних документів, а також реєстром отриманих та вижатих накладних.

Відтак відмова платникові в одержані податкової вигоди у вигляді права на зменшення податкових зобовязань з підстав несвоєчасного надання платникові податкових накладних постачальником товару не є правомірною.

Крім того суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затверджений постановою КМУ від 28.97.1997р. № 799 , оскільки зазначений Порядок визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень , що надсилаються платниками податків до податкового органу. Зазначений Порядок не розповсюджується на правовідносини, що виникають між платниками податків.

Таким чином позивач мав право включити до складу податкового кредиту в декларацію за червень, липень 2010р. суми сплаченого податку , підтверджені податковими накладними, складеними в попередніх податкових періодах, що були отримані від постачальників із запізненням.

Колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги в частині недоведеності завищення позивачем заявленої по декларації за серпень 2010р. суми бюджетного відшкодування на суму 131242,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу про завищення позивачем заявленої по декларації за серпень 2010р. суми бюджетного відшкодування на суму 131242,00 грн. через виявлення в додатку № 2 до податкової декларації за серпень 2010р. « Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді , та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» цифрової описки: в графі « звітний період, 2 якому виникла сума « помилково замість цифри 7 (липень) вказано цифру 6 (червень).

Заперечень з боку податкового органу щодо вірності визначення суми податкового кредиту та бюджетного відшкодування акт перевірки не містить.

Колегія суддів вважає, що зазначена описка в цифрі місяця не змінює і не впливає на встановлений Законом України « Про податок на додану вартість» порядок визначення суми бюджетного відшкодування та порядок реалізації платником податку права на одержання бюджетного відшкодування.

Позивачем до податкового органу подана податкова декларація за липень 2010р. (рядок 21) відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду становила 167595,00 грн. Зазначена сума включена позивачем до складу наступного податкового періоду, тобто серпня 2010р., що було відображено в декларації з ПДВ за серпень 2010р., як залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного податкового періоду.

Відповідно до абз «а» п.п. 7.7.2 Закону України « Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку , яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду склав 167595,00 грн., про що зазначено позивачем в рядку 24 декларації з ПДВ за серпень 2010р. та додатку №2.

Сума податку фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів ( послуг) склала 131242,00 грн., що відображено в рядку 25 деклараціяї з ПДВ за серпень 2010р. та в додатку № 2 , та № 3.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.4. ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Позивачем разом з декларацією за серпень 2010р. надано до податкового органу розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодуванню.

Податковим органом проведена перевірка заявленої суми та не виявлено помилок в розрахунку суми. Розмір суми бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2010р. фактично сплаченої позивачем постачальникам товарів у попередніх податкових періодах податковим органом було перевірено та не заперечувався під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків та, відповідно, ухвалення судового рішення, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі№2а-9379/10/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 25.11.2010р. № 0001952306/0/89982.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяСіренко О.І.

Судді Русанова В.Б. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 23.01.2012 р.