Рішення № 22076664, 20.03.2012, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-5517/2011 року

Провадження № 2/0907/1290/2012 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

20 лютого 2012 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бойчука О.В.

секретаря Кондратів Х.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до житлово-експлуатаційної організації № 4 про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до житлово-експлуатаційної організації № 4 про відшкодування завданої каліцтвом шкоди шляхом стягування з житлово-експлуатаційної організації № 4 в його користь 4585,00 гривень щомісячно та стягнення з відповідача 100000,00 гривень моральної шкоди.

Позовна заява позивачем обґрунтована тим, що 03.02.2010 року, приблизно о 17.00 год., перебуваючи у відпустці, ОСОБА_2 послизнувся на ожеледиці тротуару і впав на покритий льодом асфальт. Внаслідок невжиття заходів житлово-експлуатаційною організацією № 4 щодо непридатного для пересування стану тротуару по вул. Коновальця в м. Івано-Франківську, ОСОБА_2 зазнав тяжких травм та отримав ІІ групу інвалідності. При цьому позивач втратив можливість працювати спеціальним кореспондентом в газеті «Галичина», де його середньомісячний заробіток складав 3224,17 гривень. Посилаючись на частину 1 статті 1197 ЦК України, просив суд стягувати з відповідача на його користь втрачений заробіток у 5-кратнопму розмірі, встановленому Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» - 4585,00 (907,00 гривень х 5). Вказав, що моральна шкода полягає у фізичних стражданнях, яких зазнав у звязку з каліцтвом і безстроковою інвалідністю, та підлягає стягненню з відповідача в розмірі 100000,00 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, та суду пояснила, що позивач ОСОБА_2 був активним громадським діячем та відомим журналістом, який все своє життя присвятив роботі. Внаслідок отриманих травм позивач зазнав медичного втручання, яке призвело до того, що зараз у нього одна нога коротша за іншу, він не може нормально пересуватися, у звязку з чим втратив працездатність, зазнав фізичного болю та страждань. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявиласяся, про час і місце судового розгляду була повідомлена у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки представника суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін та не заперечив проти заочного розгляду справи, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які надані суду ним на обґрунтування позовних вимог, зясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог у звязку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до рішення № 70 від 20.02.1996 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, копія якого міститься в матеріалах справи, з 01 травня 1996 року обсяги роботи по благоустрою і прибиранню тротуарів, скверів передано житлово-експлуатаційним організаціям (а.с. 13).

Згідно переліку вулиць по прибиранню тротуарів і скверів житлово-експлуатаційними організаціями, який є додатком № 1 до вищезазначеного рішення, прибирання тротуарів на вул. Коновальця закріплено за житлово-експлуатаційною організацією № 4 (а.с. 14).

Листом №2/635 від 16.07.2010 року управління житлово-комунального господарства повідомило позивача, що прибирання тротуарів на вул. Коновальця в м. Івано-Франківську здійснює ЖЕО № 4 (а.с. 5).

Відповідно до довідки № 201/04-18 від 23.06.2010 року, Івано-Франківського обласного центру з гідрометеорології, 03.02.2010 року в період часу з 16 год. 08 хв. по 16 год. 39 хв. в м. Івано-Франківськ випав слабкий сніг, протягом доби спостерігалась ожеледиця, яка відмічалась і о 17 год. 00 хв. (а.с. 7).

Зазначеними доказами підтверджена вина відповідача у настанні каліцтва позивача, оскільки воно стало наслідком падіння ОСОБА_2 на тротуар по вул. Коновальця в м. Івано-Франківську. Зазначена обставина нічим не спростована, оскільки суду не представлено жодних доказів існування інших причин, що могли спричинити таке падіння позивача та призвести до його інвалідності.

Згідно карти виїзду швидкої допомоги № 9172 від 03.02.2010 року, експертного висновку для отримання матеріальної допомоги на лікування, виписки з історії хвороби № 689 МКЛ № 1, виписки з протоколу ЛКК міської поліклініки № 2, виписки із медичної картки стаціонарного хворого, довідки № 231 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, виписки № 160 із історії хвороби хворого ОСОБА_2, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач 03.02.2010 року о 17 год. 30 хв. був забраний бригадою швидкої медичної допомоги та доставлений в травматологічне відділення міської лікарні № 1 з діагнозом «закритий перелом шийки правого стегна», тривалий час лікувався, зазнав хірургічного втручання та змушений був проходити санаторно-курортне лікування (а.с.а.с. 6, 11, 48-52).

Згідно довідки 10 ААА № 094352 від 07.06.2010 року до акта огляду МСЕК № 1097, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності без переогляду (а.с. 9).

Відповідно до довідки № 71 від 16.09.2010 року, ОСОБА_2 на момент її видачі працював у газеті «Галичина» та отримав заробітну плату з червня 2009 року по червень 2010 року в сумі 38694, 67 гривень (а.с. 10).

Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

При розгляді зазначеного спору суд виходив також з положень статей 9 та 28 Конвенції про права інвалідів, відповідно до яких інвалід має право на можливість вести незалежний спосіб життя на достатній життєвий рівень для нього самого та його сімї, що включає достатнє харчування, одяг та житло, і на безперервне поліпшення умов життя, має право усебічно брати участь у всіх аспектах життя.

Згідно ст. 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

За таких обставин, враховуючи доведені у судовому засіданні вину відповідача у заподіянні позивачу шкоди внаслідок каліцтва, оскільки суд вважає, що в даному випадку мала місце бездіяльність службових осіб житлово-експлуатаційної організації № 4, наявність такої шкоди та розмір втраченого позивачем заробітку без визначення відсотку втраченої працездатності, суд дійшов висновку до позов в частині стягнення з житлово-експлуатаційної організації № 4 на користь ОСОБА_2 втрачений заробіток в розмірі 4585,00 щомісячно підлягає до задоволення та стягування з часу звернення до суду і до відновлення позивачем повної працездатності.

При вирішенні спору в частині вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходить з положень статті 1167 ЦК України, розяснень Верховного суду України, викладених у Постанові Пленуму № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також оцінки причинного звязку між такою шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

За таких обставин, враховуючи наведені вище докази та норми законодавства, діючи відповідно до принципів здійснення правосуддя з метою захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, державних та суспільних інтересів у спосіб, визначений законами України, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача визначену судом на підставі усіх встановлених обставин справи суму грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі наведеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 9, 13, 28 Конвенції про права інвалідів, ст.ст. 56, 124 Конституції України, ст.ст. 15, 1195, 1197, 1202 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягувати з житлово-експлуатаційної організації № 4, код ЄДРПОУ 19400162, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Військова, буд. № 1, на користь ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, щомісячно 4585 гривень 00 копійок втраченого заробітку з 23 березня 2011 року до відновлення ОСОБА_2 повної працездатності.

Стягнути з житлово-експлуатаційної організації № 4, код ЄДРПОУ 19400162, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Військова, буд. № 1, на користь ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, 20000 гривень 00 копійок моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з житлово-експлуатаційної організації № 4, код ЄДРПОУ 19400162, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Військова, буд. № 1 в дохід держави 3219 гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд.

СуддяБойчук О.В.