Постанова № 22076401, 23.03.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2012 р. справа №14/12

Донецький апеляційний господарський суд, у складі колегії суддів головуючого судді-доповідача Мєзєнцева Є.І., членів колегії Склярук О.І. та Татенка В.М., при секретарі Косенко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (представник ОСОБА_4, довіреність б/н від 19.04.11) на рішення господарського суду Луганської області від 05.05.10 року у справі №14/12 (суддя Лісовицький Є.А.) за позовною заявою відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»(представник ОСОБА_1, довіреність №121 від 19.04.11) до приватного акціонерного товариства «Фінансист»(представник ОСОБА_2, довіреність б/н від 13.05.11) про стягнення із приватного акціонерного товариства «Фінансист»(вул. Оборонная, буд. 20Г, м. Луганськ, 91031, код ЄДРПОУ 31138743) на користь відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»(вул. Борисоглібська, 3, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 26253000) заборгованість за кредитним договором №0724/01 від 24.07.07 у сумі 3244965, 75 дол. США (три мільйони двісті сорок чотири тисячі девятсот шістдесят пять доларів США 75 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 25896773, 66 грн. (двадцять пять мільйонів вісімсот шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят три гривні 66 копійок) у тому числі:

ь2868559, 60 дол. США (два мільйони вісімсот шістдесят вісім тисяч пятсот пятдесят девять доларів США 60 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 22892826, 74 грн. (двадцять два мільйони вісімсот девяносто дві тисячі вісімсот двадцять шість гривень 74 копійки) суму заборгованості за кредитом;

ь11992, 94 дол. США (одинадцять тисяч девятсот девяносто два долари США 94 центи), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 95710,86 грн. (девяносто пять тисяч сімсот десять гривень 86 копійок) суму поточної заборгованості за нарахованими процентами за період користування кредитом з 01.12.09 по 14.12.09;

ь338229, 37 (триста тридцять вісім тисяч двісті двадцять девять дол. США 37 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 2669273, 31 грн. (два мільйони шістсот шістдесят девять тисяч двісті сімдесят три гривні 31 коп.) суму простроченої заборгованості за нарахованими процентами за період користування з 01.11.08 по 30.11.09;

ь26183, 84 дол. США (двадцять шість тисяч сто вісімдесят три долари США 84 центи), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 208962, 75 грн. (двісті вісім тисяч девятсот шістдесят дві гривні 75 копійок) суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Луганської області 05.05.10 року прийнято рішення у справі №14/12, згідно якого вирішено задовольнити позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»(далі Банк) до приватного акціонерного товариства «Фінансист» (далі Товариство) про стягнення заборгованості за кредитним договором №0724/01 від 24.07.07 у сумі 3244965, 75 дол. США (три мільйони двісті сорок чотири тисячі девятсот шістдесят пять доларів США 75 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 25896773, 66 грн.

Повний текст рішення суду першої інстанції підписаний 11.05.10 року.

Рішення суду обґрунтоване нормою статті 526 Цивільного кодексу України, зокрема тим, що позивач зараховуючи кошти на погашення частини кредиту виконав розпорядження Товариства у відповідності до вимог чинного законодавства, при цьому, Банк не мав правових підстав для зарахування коштів на інший рахунок, а тому твердження відповідача про направлення коштів на погашення відсотків і відсутність боргу за кредитним договором, не відповідають дійсності. Прийняте рішення суд першої інстанції мотивував наявністю факту прострочення сплати процентів за кредитним договором.

Не погоджуючись з правовою оцінкою, наданою господарським судом Луганської області у справі №14/12, заперечуючи висновки, встановлені рішенням суду, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі Поручитель) звернулася з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 05.05.2010 року у справі №14/12, обґрунтовуючи її тим, що судом не встановлено всіх обставин справи, а саме обставин укладення договорів забезпечення виконання зобовязань відповідача за кредитним договором, внаслідок чого позбавив Поручителя права на захист своїх інтересів.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги ту обставину, що згідно умов п.1.1. кредитного договору відповідач був зобовязаний погашати кредит починаючи тільки з 20 липня 2010 року рівними частинами у сумі 139489 дол. США.

Скаржник зауважив, що відповідач не надсилав позивачу повідомлення про дострокове погашення кредиту та не сплачував одночасно з перерахуванням коштів проценти, як то передбачено п.2.5 кредитного договору, а тому Банк не мав підстав зараховувати ці кошти на погашення кредиту, оскільки це суперечило умовам кредитного договору щодо дострокового погашення.

Також апелянт вважає, що отримані кошти позивач повинен був зарахувати згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою правління НБУ від 17.06.04 №280 на рахунок 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку»до зясування у відповідача їх призначення, або спрямувати їх на погашення заборгованості за процентами відповідно до п.2.8 кредитного договору.

За твердженнями Поручителя, відповідач не мав заборгованості за процентами, а оскільки строк погашення основного боргу ще не настав, правові підстави для дострокового витребування кредиту були відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Луганської області від 05.05.2010 року у справі №14/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Поручителя без задоволення.

В судовому засіданні заявник апеляційної скарги Поручитель підтримав заявлені в ній вимоги, Банк заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, наведених раніше у письмовому відзиві. Представник Товариства підтримав доводи наведені Поручителем в апеляційній скарзі.

Статтею 99 ГПК України унормовано, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши правильність судових висновків, повноту встановлення судом обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зокрема, згідно положень п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 ГК України також унормовано, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В світлі положень ч.1 ст.626, ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

В свою чергу, здійснивши таке співставлення норм матеріального права та дослідивши наявний в матеріалах справи кредитний договір №0724/01 від 24.07.2007 року (т.1 а.с.а.с.22-23) (далі Кредитний договір), з якого виникли цивільні права та обовязки Банку (кредитодавець) та Товариства (позичальник), суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання кредиту (договір позики) та підпадає під правове регулювання § 1 та § 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Так, за умовами Кредитного договору, Банк зобовязався надати Товариству кредит у формі не відновлювальної кредитної лінії, розмір якої не перевищує 3487227, 00 дол. США, зі сплатою за користування кредитом 9,9% річних, а Товариство зобовязалося погашати кредит починаючи з липня місяця 2010 року щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, рівними частинами в сумі не менше ніж 139489, 00 дол. США, та кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 20 липня 2012 року.

Проценти нараховуються на фактично отриману суму кредиту та за фактичний термін користування з дня видачі по останній день строку погашення. Сплачуються проценти у валюті кредиту щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день строку погашення (п.2.3 Кредитного договору).

В подальшому сторонами вносились зміни до Кредитного договору, зокрема, шляхом укладення:

- додаткової угоди від 28.11.2008 року (т.1 а.с.24), якою встановлено сплата процентів у валюті кредиту щомісячно у строк не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів та в день строку погашення;

- додаткового договору від 10.12.2008 року (т.1 а.с.25), яким визначено, що проценти сплачуються у валюті кредиту щомісячно у строк не пізніше останнього робочого дня поточного місяця та в день строку погашення, за виключенням процентів нарахованих за грудень 2008 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2009 року, які Товариство сплачує до 10-го червня 2009 року.

Одночасно для належного виконання зобовязань, статтею 546 Цивільного кодексу України передбачені такі види забезпечення виконання зобовязання, як неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Згідно положень ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

При цьому, статтею 575 Цивільного кодексу України передбачені окремі види застав, однією з яких виступає іпотека застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Стаття 1 Закону України «Про іпотеку»визначає термін іпотека, як певний вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, задля забезпечення грошових зобовязань відповідача за Кредитним договором, між Банком та Товариством було укладено низку договорів іпотеки, а саме: договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2010 (т.1 а.с.а.с.31-32), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2014 (т.1 а.с.34), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2018 (т.1 а.с.36), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2020 (т.1 а.с.38), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2022 (т.1 а.с.40), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2024 (т.1 а.с.42), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2028 (т.1 а.с.44), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2032 (т.1 а.с.46), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2040 (т.1 а.с.48), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2044 (т.1 а.с.50), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2046 (т.1 а.с.52), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2042 (т.1 а.с.54), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2008 (т.1 а.с.56), договір іпотеки від 24.07.2007 року за реєстраційним №2012 (т.1 а.с.58) (далі Іпотечні угоди).

В силу статті 572 Цивільного кодексу України та пунктів 1.1, 2.1 вищезазначених Іпотечних угод, Товариство передало в іпотеку Банку в якості забезпечення виконання Позичальником основного зобовязання за Кредитним договором наступне нерухоме майно:

Шліт.А-10 техповерх загальною площею 617,9 кв.м., надбудова (літ.надбв) площею 115,1 кв.м., підвал (літ.пд) з входами у підвал (літ.а7, а8, а9, а10) площею 614,4 кв.м. В загальному користуванні вхідні ганки літ.а, а1, а2, а4, а5, а6 та місця загальнобудинкового користування площею 664,1 кв.м.; літ.Б-1 будівля охорони загальною площею 6,5 кв.м.; № - огорожа; №1, №2 ворота; І замощення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №5, житловою площею 71,9 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 123,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №9, житловою площею 71,9 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 123,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Ш квартиру №14, житловою площею 72,5 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 124,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №17, житловою площею 72,9 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 125,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №23, житловою площею 72,3 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 125,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №28, житловою площею 96,5 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 153,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №32, житловою площею 72,3 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 124,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №37, житловою площею 97,8 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 154,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №41, житловою площею 72,6 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 124,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Швбудоване нежитлове приміщення №43 з вхідним ганком (літ.А-3), що розташоване на 1-му поверсі загальною площею 110,9 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Швбудоване нежитлове приміщення №39, що розташоване на 10-му поверсі загальною площею 60,6 кв.м., та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №1, житловою площею 94,8 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 150,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

Шквартиру №4, житловою площею 72,3 кв.м., загальною площею з приведеною площею балкону 123,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Наразі апеляційним господарським судом також встановлено, що зобовязання по договору іпотеки від 24.07.2007 року за реєстровим №2016, по договору іпотеки від 24.07.2007 року за реєстровим №2036, по договору іпотеки від 24.07.2007 року за реєстровим №2026, по договору іпотеки від 24.07.2007 року за реєстровим №2038, по договору іпотеки від 24.07.2007 року за реєстровим №2030 та по договору іпотеки від 24.07.2007 року за реєстровим №2034 припинено, внаслідок укладення між Банком та Товариством відповідних договорів про розірвання договору іпотеки (т.2 а.с.а.с.18-23).

Окрім того, колегією апеляційної інстанції встановлено, що 15.04.2009 року, між Банком та Поручителем було укладено договір поруки (т.2 а.с.81), за змістом якого, Поручитель зобовязався перед позивачем нести солідарну відповідальність із Товариством за Кредитним договором щодо своєчасного не пізніше 20 липня 2012 року погашення кредиту в сумі 3487227, 00 доларів США.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що Поручитель приймає на себе зобовязання при невиконанні відповідачем з будь-яких причин зобовязань перед позивачем, у термін і на умовах, що обумовлені Кредитним договором, за письмовим повідомленням Банку або самостійно, негайно погасити частину заборгованості по кредиту та нараховані відповідно до умов Кредитного договору проценти за користування кредитом, неустойку, штрафи і виконати інші зобовязання, що випливають з Кредитного договору, шляхом перерахування коштів на рахунок, зазначений Банком у письмовому повідомленні або повідомлений усно.

У випадку, якщо Поручитель не сплатить або несвоєчасно сплатить Банку суму заборгованості за кредитом та/або нарахованими процентами, Банк має право стягнути з Поручителя пеню в розмірі діючої на період прострочки подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості Позичальника за кожен день прострочки (п.3.2 договору поруки).

У випадку невиконання Позичальником зобовязань по Кредитному договору або невиконання Поручителем зобовязань перед Банком щодо погашення заборгованості Позичальника по Кредитному договору, Банк має право стягнути необхідні грошові кошти з Поручителя в примусовому (судовому) порядку, або будь-яким іншим способом, що не суперечить законодавству України за вибором Банку (п.3.3 договору поруки).

В контексті ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Змістом частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України закріплено, що після виконання поручителем зобовязання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обовязок боржника. До поручителя, який виконав зобовязання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Здійснивши правовий аналіз викладеного, вбачається, що у разі порушення зобовязання забезпеченого договором поруки Поручитель бере на себе обовязок з усунення порушень допущених боржником за основним зобовязанням, у протилежному випадку кредитор має всі правові підстави для звернення з позовом до Поручителя про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення основного зобовязання. При цьому, поручитель після виконання зобовязання забезпеченого ним, набуває прав кредитора за основним зобовязанням, що в подальшому надає йому права регресної вимоги до боржника.

Таким чином, апеляційний господарський суд звертає увагу, що в силу приписів ст.553 та ст.556 Цивільного кодексу України, позивач повинен був звернутися до Поручителя з вимогою про погашення заборгованості за основним зобовязанням, адже за договором поруки саме Поручитель відповідає перед Банком за порушення зобовязання Товариством, що відповідно зумовлює необхідність першочергового виконання вимоги кредитора саме Поручителем.

Однак, зазначене залишилось поза увагою господарського суду Луганської області, внаслідок чого судом не встановлювався факт наявності поручителів у спірних правовідносинах, що в свою чергу призвело до прийняття рішення, яке стосується прав та обовязків фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, як Поручителя за Кредитним договором.

З огляду на вищезазначені обставини справи, судова колегія дійшла висновку щодо прийняття судом попередньої інстанції рішення про права та обовязки особи, що не була залучена до участі у справі, що за приписами п.3 ч.3 ст.104 ГПК України в будь-яком випадку є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Окрім того, як випливає із змісту п.1.2 Кредитного договору, обовязок у відповідача зі сплати процентів за користування кредитом виникає лише з липня 2010 року та здійснюється в подальшому Товариством щомісячно, рівними частинами, не пізніше 20-го числа та не менше ніж по 139489, 00 грн.

Проте, Банк звернувся з розглядуваною позовною заявою у січні 2010 року, тобто ще до фактичного настання у відповідача обовязку зі сплати процентів за користування кредитом, а тому колегія вважає висновок місцевого господарського суду про виникнення у Товариства боргу перед Банком передчасним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Стаття 2 ГПК України встановлює, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В світлі означених правових норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

В силу частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Системний аналіз вказаних правових норм вказує на те, що право на позов виникає у особи після порушення її права, а захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Визнавши наявність у особи, яка звернулася з позовом, субєктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд повинен передусім зясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалити рішення про захист порушеного права або відмовити позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Поряд з тим, з наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів не вбачає, наявності факту порушення субєктивного матеріального права або законного інтересу Банку, адже як вже було зазначено вище, на час звернення позивача до суду першої інстанції у Товариства не виникло зобовязання зі сплати процентів за користування кредитом, що, зокрема, виключає можливість утворення у останнього заборгованості за Кредитним договором, яка доводиться позивачем у справі.

Наразі, висновок місцевого господарського суду, що перераховані відповідачем кошти відповідно до його розпорядження було зараховано Банком на погашення кредиту, є таким що суперечить умовам спірного Кредитного договору, оскільки приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Банку, суд не звернув увагу на те, що за умовами пункту 2.8 Кредитного договору, незалежно від зазначення Позичальником в платіжному дорученні реквізитів платежу, заборгованість погашається в такій черговості: прострочені проценти; прострочений кредит; інша прострочена заборгованість; поточні проценти; поточне погашення кредиту; неустойка (штраф, пеня) за прострочку повернення кредиту та/або сплату процентів, а також за нецільове використання кредиту; інші платежі.

Тобто, за будь-яких обставин Банк не мав права зараховувати перераховані Товариством кошти на погашення кредиту, оскільки згідно п.2.8 Кредитного договору, першочерговим їх призначенням є погашення відсотків за користування кредитом. Між тим, враховуючи, відсутність в матеріалах справи доказів про внесення змін до п.2.8 Кредитного договору, колегія дійшла висновку, що Банк порушив умови спірного договору щодо цільового використання перерахованих Товариством коштів.

Враховуючи викладені обставини, у суду апеляційної інстанції є всі підстави не погодитись з правовою позицією місцевого господарського суду про задоволення позову, оскільки вона не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та не відповідає обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 43, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, а також статтею 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Луганської області від 05.05.10 року у справі №14/12.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.05.10 року у справі №14/12 скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»до приватного акціонерного товариства «Фінансист»про стягнення заборгованості за кредитним договором №0724/01 від 24.07.07 у сумі 3244965, 75 дол. США (три мільйони двісті сорок чотири тисячі девятсот шістдесят пять доларів США 75 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 25896773, 66 грн., у тому числі: 2868559, 60 дол. США (два мільйони вісімсот шістдесят вісім тисяч пятсот пятдесят девять доларів США 60 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 22892826, 74 грн. (двадцять два мільйони вісімсот девяносто дві тисячі вісімсот двадцять шість гривень 74 копійки) суму заборгованості за кредитом; 11992, 94 дол. США (одинадцять тисяч девятсот девяносто два долари США 94 центи), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 95710,86 грн. (девяносто пять тисяч сімсот десять гривень 86 копійок) суму поточної заборгованості за нарахованими процентами за період користування кредитом з 01.12.09 по 14.12.09; 338229, 37 (триста тридцять вісім тисяч двісті двадцять девять дол. США 37 центів), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 2669273, 31 грн. (два мільйони шістсот шістдесят девять тисяч двісті сімдесят три гривні 31 коп.) суму простроченої заборгованості за нарахованими процентами за період користування з 01.11.08 по 30.11.09; 26183, 84 дол. США (двадцять шість тисяч сто вісімдесят три долари США 84 центи), що в еквіваленті по курсу НБУ 7,9806 грн./дол. США станом на 15.12.09 складає 208962, 75 грн. (двісті вісім тисяч девятсот шістдесят дві гривні 75 копійок) суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена через Донецький апеляційний господарський суд в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Є.Мєзєнцев

Суддя О.Склярук

Суддя В.Татенко

Надруковано: 6 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 заявнику апеляційної скарги

1 у справу

1 господарському суду Луганської області

1 Донецькому апеляційному господарському суду