Рішення № 22067089, 13.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.12 р. Справа № 5006/33/13/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харцизьк (ідентифікаційний код 00242861)

до відповідача Приватного підприємства «Енергодон», м.Донецьк (ідентифікаційний код 31212897)

про стягнення грошових коштів в сумі 11800,00грн., 3% річних у розмірі 301,20грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №СП-808 від 18.11.2011р.,

від відповідача: не зявився.

Позивач, Українсько-канадське спільне підприємство «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харцизьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства «Енергодон», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 11800,00грн., 3% річних у розмірі 301,20грн.

Ухвалою від 03.02.2012р. господарський суд прийняв вказану заяву до розгляду, порушив провадження у справі №5006/33/13/2012 та зобовязав сторін надати документи.

В обґрунтування позовних вимог відповідно до позовної заяви позивач посилався на порушення відповідачем усної домовленості на підставі оплаченого рахунку №СФ-0026 від 19.05.2010р. в частині повного виконання ремонту електродвигунів, внаслідок чого у останнього виникли підстави для стягнення заборгованості у розмірі 11800,00грн. та підстави для нарахування 3% річних у розмірі 301,20грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії листа №07/11 від 07.11.2011р., накладної №26 від 12.05.2010р., актів здачі-прийняття робіт (послуг) від 16.08.2011р., №ОУ-0000058 від 30.09.2010р., видаткових накладних №РН-0042 від 16.08.2011р., №РН-64 від 01.10.2010р., платіжного доручення №1957 від 14.09.2010р., №228 від 24.01.2011р., №91 від 14.01.2011р., №413 від 08.02.2011р., №322 від 28.01.2011р., №19 від 14.04.2010р., №1635 від 24.05.2011р., претензії №Сп-557 від 25.08.2011р. та доказів її направлення, рахунків-фактури №СФ-0000027 від 12.04.2010р., №СФ-0026 від 19.05.2010р., акту звіряння взаємних розрахунків.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 174, 193, 231-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 11, 16, 258, 625 Цивільного кодексу України.

13.03.2012р. позивачем в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України надано заяву, за якою останній відмовляється від стягнення 3% річних у розмірі 301,20грн. та наполягає на задоволенні позову, щодо стягення грошових коштів у розмірі 11800,00грн.

Господарським судом представнику позивача в судовому засіданні розяснено наслідки відповідних процесуальних дій, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку із вищевикладеним, господарський суд в подальшому здійснює розгляд справи з урахування вищевказаної заяви.

Відповідач, який належним чином був повідомлений ухвалами господарського суду, про час і місце розгляду справи, які направлялись на юридичну адресу відповідача, зазначену відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представника позивача, суд встановив:

Українсько-канадське спільне підприємство «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Приватне підприємство «Енергодон» на підставі усної домовленості погодили, що позивач перерахує аванс відповідачу в сумі 23600,00грн., а відповідач, в свою чергу, здійснить ремонт двох електродвигунів.

Так, відповідно до платіжних доручень №1957 від 14.09.2010р., №228 від 24.01.2011р., №91 від 14.01.2011р., №413 від 08.02.2011р., №322 від 28.01.2011р., №19 від 14.04.2010р., №1635 від 24.05.2011р., копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем відповідачу перераховано грошові кошти у розмірі 23600,00грн.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Із частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Виходячи з приписів ст. 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За статте. 627 Цивільного коексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Сторони в добровільному порядку без заперечень оформили свої правовідносини з підряду шляхом виставлення відповідачем рахунку на оплату за ремонт електродвигунів, прийняттям останнім вищевказаних товарно-матеріальних цінностей за накладною №26 від 12.05.2010р., та здійсненням позивачем попередньої оплати відповідно до вищенаведених платіжних доручень.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Так, сторонами 30.09.2010р. складений акт №ОУ-0000058 здачі-прийняття робіт (надання послуг), за яким позивач прийняв у відповідача роботу з ремонту одного електродвигуна на суму 11800,00грн. Зазначений акт підписаний з обох сторін та підписи скріплені печатками підприємств. Відповідно до чого, господарський суд робить висновок, що вказані роботи позивачем прийняті без заперечень.

16.08.2011р. між сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт (послуг), за яким відповідач повернув другий двигун невідремонтованим.

26.08.2011р. позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №СП-557 від 25.08.2011р. з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 11800,00грн. Докази направлення вищевказаної вимоги містяться в матеріалах справи.

17.11.2011р. на адресу позивача від відповідача надійшов лист, за яким останній гарантував повернення авансової суми у розмірі 11800,00грн. протягом шести місяців.

Крім того, між сторонами станом на 01.11.2011р. складений акт взаємних розрахунків, підписаний з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств, відповідно до якого у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість у розмірі 11800,00грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 11800,00грн. відповідачем суду не представлено, з огляду на що, господарський суд робить висновок, що вказані грошові кошти останнім позивачу не повернуті до теперішнього часу.

За приписом ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідач у судові засідання не з`явився, правом на захист не скористався, проти доводів позивача не заперечив та заявлені вимоги не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення грошових коштів у розмірі 11800,00грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, позивач надав заяву про відмову від позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 301,20грн.

Зазначена відмова від позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб та не суперечить законодавству. Суд прийняв заяву про відмову від позову відповідно до статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 301,20грн. підлягає припиненню на підставі ч.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку із відмовою позивача від позовних вимог в цій частині та прийняттям судом такої відмови.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 205, 509, 526, 627, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 6, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, п.4 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Харцизьк до відповідача, Приватного підприємства «Енергодон», м.Донецьк в частині стягнення грошових коштів в сумі 11800,00грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Енергодон» (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, буд.100А, кВ.106, ідентифікаційний код 31212897) на користь Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (86700, Донецька область, м.Харцизьк, вул.Філатова, 9, ідентифікаційний код 00242861) грошові кошти у розмірі 11800,00грн., судовий збір в сумі 1569грн.44коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 3% річних у розмірі 301,20грн. у звязку із відмовою позивача від позову в цій частині та прийняттям судом такої відмови в порядку п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2012р.

Суддя Сич Ю.В.