Рішення № 22067088, 13.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.03.12 р. Справа № 5006/33/9пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210602)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР», м.Донецьк (код ЄДРПОУ 32794459)

про визнання договору №28/534 від 17.03.2008р. недійсним.

за участю представників:

від позивача: не зявився,

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №696 від 16.08.2011р.

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР», м.Донецьк про визнання договору №28/534 від 17.03.2008р. недійсним.

Ухвалою суду від 20.01.2012р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/33/9пд/2012, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

На підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи судом відкладався.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що від імені ВАТ „Енергомашспецсталь” (позивача) спірний договір підряду №28/534 від 17.03.2008р. та акт приймання-передачі виконаних робіт №19 були підписані виконавчим директором - першим заступником генерального директора ОСОБА_2 За вказаних обставин позивач посилається на той факт, що спірний договір підписаний не уповноваженою на це особою. На підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України позивач вважає договір таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що спричинює його недійсність.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору підряду №28/534 від 17.03.2008р., акту приймання-передачі виконаних робіт №19 за лютий 2009р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, ч.1 ст. 15, 49, 60, 82, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у жодне судове засідання не зявився, доказів поважності причин відсутності суду не представлено.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, посилаючись на фактичне визнання та схвалення дії свого представника. На підтвердження своїх заперечень надав копії податкових накладних №709 від 27.03.2008р., №258 від 27.02.2009р., актів звірки на 05.04.2011р., банківської виписки, акту планової виїзної перевірки ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька №2677/23-2/32794459 від 12.06.2009р.

Під час судового розгляду справи представника відповідача було ознайомлено з правами та обовязками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що в матеріалах справи наявні достатні докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що незявлення представника позивача та ненадання ним витребуваних судом документів не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним в даній справі, суд повинен встановити наявність чи відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, яка підписала спірний договір від імені позивача.

Документів, які підтверджують повноваження виконавчого директора першого заступника генерального директора ОСОБА_2 позивачем суду не представлено.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Достатніми доказами при ініціюванні питання про оригінальність підпису можуть бути особиста заява особи, підпис якої є спірним, або інших осіб на підставі експертного висновку.

В матеріалах справи відсутня особиста заява ОСОБА_3. щодо не відповідності підпису на договорі №28/534 від 17.03.2008р. та акті приймання-передачі виконаних робіт №19 за лютий 2009р. його власному підпису, особиста заява ОСОБА_2 про те, що саме він виконав підпис від імені ОСОБА_3, експертний висновок стосовного того, що підпис на договорі від імені генерального директора ОСОБА_3. виконаний його заступником ОСОБА_2

Під текстом в розділі „Юридичні адреси, банківські реквізити та підписи сторін” в договірній ціні в колонці „замовник” зазначені реквізити ВАТ „Енергомашспецсталь”, під вказаними даними містяться підписи від імені ОСОБА_3., скріплені відбитками печатки підприємства, у звязку з чим вказані документи приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Підписи представника позивача на договорі та акті прийомуздачі виконаних підрядних робіт до спірного договору скріплені печаткою позивача як юридичної особи.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України за результатами розгляду вказаного звернення, позивач до суду не надав.

В позовній заяві позивач вказує на те, що в теперішній час він як замовник є боржником по спірному договору у звязку з неповною оплатою виконаних робіт.

В матеріалах справи містяться банківські виписки. Підставою здійснення оплати вказаний саме договір № 28/534 від 17.03.2008р.

Доказів вчинення дій, направлених на повідомлення виконавця про необхідність повернення помилково перерахованих часткових оплат за виконані роботи, позивач до суду не надав.

За вказаних обставин доводи позивача стосовно того, що договір № 28/534 від 17.03.2008р. був підписаний заступником генерального директора ОСОБА_2, замість самого генерального директора ОСОБА_3., не підтверджені матеріалами справи. Підписи представника позивача скріплені печаткою підприємства, в подальшому спірний договір виконувався сторонами, що свідчить у сукупності згідно ст. 241 Цивільного кодексу України про наступне схвалення правочину позивачем.

Крім того, згідно ст. 92 ч. 3 Цивільного кодексу України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Із п. 9.2, 9.3 розяснень президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. № 025/111 вбачається:

Наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т.ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

За загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не надав до суду будьяких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що підписи директора позивача на договорі №28/534 від 17.03.2008р. та акті прийомуздачі до спірного договору виконаний не самим генеральним директором ОСОБА_3, а його заступником ОСОБА_2, не довів обізнаність відповідача на момент підписання вказаних документів по факту виконання підпису іншим представником позивача, в подальшому правочин був схвалений позивачем його фактичним виконанням. Крім того, суд приймає до уваги, що складання та підписання сторонами акту здачіприйому робіт здійснюється на стадії виконання вже укладеного договору, підтверджує фактичне виконання цього договору, тому не може впливати на дійсність або недійсність договору з приводу підписання такого акту не уповноваженою особою.

Підстави для визнання правочину недійсним, встановлені нормою ст. 215 Цивільного кодексу України та конкретно визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відсутні. За сукупністю вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у звязку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецький завод будівельних матеріалів «АСТОР», м.Донецьк про визнання договору №28/534 від 17.03.2008р. недійсним.

У судовому засіданні 13.03.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2012 р.

Суддя Сич Ю.В.