Рішення № 22054940, 12.03.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/2/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.12 Справа № 5009/290/12

Суддя Азізбекян Т.А.

м. Запоріжжя

за позовною заявою:

Позивач 1: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

Позивач 2: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю “СК Катран” (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 36).

про визнання права власності та витребування майна

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача 1: ОСОБА_3, довіреність від 09.11.2011р. № 3166

від позивача 2: не зявився

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 10.02.2012р. № 5

СУТЬ СПОРУ:

23.01.2012р. до господарського суду Запорізької області звернулися позивач 1: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та позивач 2: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “СК Катран” про визнання за ФОП ОСОБА_1 права власності на 1/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3; визнання за ФОП ОСОБА_2 права власності на 9/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3 та витребування від ТОВ “СК Катран” на користь позивачів об'єкта нерухомого майна, а саме недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3.

Ухвалою від 23.01.2012р. судом порушено провадження у справі № 5009/290/12, судове засідання призначено на 20.02.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 20.02.2012р. розгляд справи відкладений на 12.03.2012р.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 12.03.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач 1 підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив наступне. 25.07.2008р. між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець продав та передав у власність 17/20 частин об'єкту незавершеного будівництва адміністративно-побутового корпусу з актовим залом на 1 700 чоловік, відсоток готовності об'єкта - 30%, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_4, а покупець купив та прийняв у власність вказаний об'єкт. ОСОБА_6 здійснила розбирання вказаного об'єкту на окремі будівельні конструкції. 25.09.2008р. між ОСОБА_6 (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, згідно умов якого ФОП ОСОБА_2 придбала будівельні конструкції на загальну суму 985 100,00 грн. 02.12.2008р. між ФОП ОСОБА_1 (інвестор-1) і ФОП ОСОБА_2 (інвестор-2) укладений інвестиційний договір, за умовами якого сторони зобов'язались у порядку та строки, визначені у цьому договорі спільно інвестувати кошти та виконувати будівельні роботи з метою завершення будівництва допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі ПС “Юність” у м. Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.ОП ЗМБТІ присвоєно недобудованій будівлі спорткомплексу, що розташована в АДРЕСА_3 літ. В-7 літеру Г-7. Отже, до відповідача незаконно перейшло право власності на об'єкт, який належить позивачам у частинах 10 на 90. Позивач 1 вважає, що договір купівлі-продажу від 09.09.2010р. не може вважатися законною підставою для переходу права масності на спірне майно до ТОВ “СК Катран”. Враховуючи викладене, позивач 1 просить суд, на підставі ст. ст. 316, 317, 319, 321, 328, 387, 388, 392 ЦК України, позов задовольнити.

Позивач 2 в судове засідання за викликом не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. 09.09.2010р. між ТОВ “Приазов'є і компанія” (продавець) та ТОВ “СК КАТРАН” (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, реєстровий № 3940, за яким Продавець передає нерухоме майно у власність Покупця, а По купець зобов'язується прийняти належне продавцю майно, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 по АДРЕСА_3 та сплатити за нього ціну, встановлену цим договором. Відчужуване нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,4911 га, кадастровий номер 2310100000:05:003:0047. Відповідно до п. 3.4. договору від 09.09.2010р., право власнос ті на придбане нерухоме майно у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору (ч. 4 ст. 334 ЦК України). Договір купівлі - продажу зареєстровано у Державному реєстрі правочинів 09.09.2010р. та відповід но у цей день до ТОВ “СК КАТРАН” перейшло право власності на майно - недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 по АДРЕСА_3. Позивачами не надано судового рішення, яким ви знано недійсним договір купівлі - продажу від 09.09.2010, реєстровий № 3940 та встанов лено незаконність набуття відповідачем права власності на майно, що виключає можливість витребування цього майна на користь позивачу. Також відповідач вказує, що договір про спільне інвестування у будівництво спортивного комплексу від 18.11.2008р., з існуванням якого позивачі повязують наявність у них права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 для будівництва будівлі спорткомплексу літ. В-7 є підробним, за фактом підробки якого порушено кримінальну справу за заявою ОСОБА_7 У свою чергу ТОВ “Приазов'є і компанія” на законній підставі, а саме за догово ром про пайову участь у будівництві від 18.11.2008р. було здійснено будівництво недобудо ваної будівлі спорткомплексу літ. Г-7 по АДРЕСА_3. Факт підписання цього до говору ФОП ОСОБА_7 не заперечувався, що було встановлено господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 26/246/10-15/5009/1739/11. Згідно п. 1.3. даного договору, його сторонами було здійснено будівництво на земельній ділянці, яка орендується ФОП ОСОБА_7 у Запорізької міської ради за договором від 25.01.2006р. Пунктом 1.4. договору сторони погодили, що функції замовника будівництва надаються відповідачу, як користувачу земельної ділянки. У рамках, виконання функцій замовника будівництва об'єкту, відповідач зобов'язався замовити та погодити у встановленому чинним законодавством України порядку проект будівництва та отримати інші необхідні документи дозвільного характеру для будівництва об'єкту. На виконання п. 1.4. договору, відповідачем було замовлено робочий проект будівництва спорткомплексу по вул. Перемоги, 66 в, на який отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи № 53/1 від 10.06.2009р. Отже, дана будівля збудована у рамках виконання договору про пайову участь у будівництві від 18.11.2008р. ФОП ОСОБА_1 не набував право на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_3, яка перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_7 та відповідно придбані ним будівельні матеріали ніколи не встановлювались на цій земельній ділянці. Враховуючи викладене, просить суд в позові відмовити.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2008р. між ОСОБА_5 (Продавець) та ОСОБА_1, який діє від імені ОСОБА_6 (Покупець), укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким Продавець продав та передав у власність 17/20 частин обєкту незавершеного будівництва адміністративно-побутового корпусу з актовим залом на 1700 чоловік, відсоток готовності обєкта 30%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, а Покупець купив та прийняв у власність вказаний обєкт незавершеного будівництва адміністративно-побутовий корпус.

25.09.2008р. між ОСОБА_6 (Продавець) та ФОП ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів, згідно умов якого Продавець продав, а Покупець купив будівельні конструкції: стінова панель 6 х 1,8 у кількості 26 штук на загальну суму 15 600,00 грн.; стінова панель 6 х 1,5 у кількості 96 штук на загальну суму 48 000,00 грн.; стінова панель 1,8 х 1,2 у кількості 200 штук на загальну суму 16000,00 грн.; стінова панель 1,8 х 0,6 у кількості 28 штук на загальну суму 1 400,00 грн.; сходовий марш 5,6 х 1,5 у кількості 24 штук на загальну суму 48 000,00 грн.; несучі ригеля 5,4 м у кількості 110 штук на загальну суму 165 000,00 грн.; несучі ригеля 2,4 м у кількості 49 штук на загальну суму 44 100,00 грн.; плита перекриття 5,8 х 1,5 у кількості 360 штук на загальну суму 234 000,00 грн.; плита перекриття 3,5 х 1,5 у кількості 49 штук на загальну суму 9 800,00 грн.; несуча колона 12,0 х 0,4 х 0,4 у кількості 72 штук на загальну суму 244 800,00 грн.; діафрагма несуча 3 х 3 у кількості 144 штук на загальну суму 50 400,00 грн.; стакани фундаментні 2,5 х 2,5 х 0,5 у кількості 36 штук на загальну суму 108 000,00 грн. Всього на загальну суму 985 100,00 грн.

Будівельні конструкції знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 (п. 2.).

Згідно п. 3 цього договору, Продавець свідчить, що вказані будівельні конструкції належать йому на праві власності, згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2008р. за реєстровим № 1975, та отримані внаслідок розбирання об'єкту нерухомого майна. Будівельні конструкції нікому іншому не продані, не заставлені, у спорі та під арештом не перебувають.

Отже, прийнявши у власність адміністративно-побутовий корпус за договором від 25.07.2008р., ОСОБА_6 здійснила розбирання вказаного обєкту на окремі будівельні конструкції, які за договором від 25.09.2008р. придбала ФОП ОСОБА_2, про що свідчить акт приймання передачі будівельних матеріалів від 26.09.2008р.

02.12.2008р. між ФОП ОСОБА_1 (Інвестор-1) і ФОП ОСОБА_2 (Інвестор-2) укладений інвестиційний договір, за умовами якого сторони зобовязались у порядку та строки, визначені у цьому договорі, спільно інвестувати кошти та виконувати будівельні роботи з метою завершення будівництва допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі ПС “Юність” у м. Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно п. 6 інвестиційного договору від 02.12.2008р., після завершення будівництва будівлі та за умови виконання цього договору, кожна із сторін отримує у власність частку будівлі у наступному розмірі: Інвестор-1 отримує у власність 10 часток будівлі; Інвестор-2 отримує у власність 90 часток будівлі.

24.04.2009р. між ФОП ОСОБА_2 (Замовник) і ПП “Компанія Полюс-Буд” (Підрядник) укладений договір підряду на капітальне будівництво, згідно умов якого підрядник бере на себе зобовязання з виконання будівельних робіт (на підставі проекту) по будівництву семиповерхової допоміжної будівлі спортивного комплексу з басейном в районі палацу спорту “Юність” у м. Запоріжжі на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

В період часу з квітня 2009р. по листопад 2009р. позивачами в межах дії інвестиційного договору від 02.12.2008р. була створена недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 за адресою: АДРЕСА_3.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.07.2010р. у справі № 26/246/10 за позовом ТОВ “Приазовє і компанія” до ФОП ОСОБА_7, третя особа ОП “ЗМБТІ” про визнання права власності, вищевказана недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 визнана окремим самостійним обєктом нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_3. Орендному підприємству “Запорізьке МБТІ” присвоїти недобудованій будівлі спорткомплексу літ. В-7 окрему літеру Г-7. Визнано, що недобудована будівля спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3 є окремим самостійним обєктом нерухомого майна. Визнано за ТОВ “Приазовє і компанія” право власності на окремий самостійний обєкт нерухомого майна недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3.

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу від 09.09.2010р. ТОВ “Приазовє і компанія” продає недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7, розташовану по АДРЕСА_3 в м. Запоріжжя - товариству з обмеженою відповідальністю “СК Катран”.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2010р. у справі № 26/246/10.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.04.2011р. у справі № 2а-0870/1624/11 зобовязано ОП “Запорізьке МБТІ” провести державну реєстрацію права власності за ТОВ “СК Катран” на обєкт нерухомого майна - недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 09.09.2010р., укладеного між ТОВ “СК Катран” та ТОВ “Приазовє і компанія”. Вказана постанова суду по справі № 2а-0870/1624/11 оскаржена в апеляційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2011р. скасовані постанова Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2010р. та рішення господарського суду Запорізької області від 30.07.2010р. у справі № 26/246/10. Справа №26/246/10 передана на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 23.05.2011р. у справі № 26/246/10-15/5009/1739/11 у задоволенні позову ТОВ “Приазовє і компанія” відмовлено. Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.07.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.10.2011р.

В ході судового розгляду справи № 26/246/10-15/5009/1739/11 встановлений факт того, що недобудована будівля спорткомплексу літ. В-7 за адресою: АДРЕСА_3 не може бути визнана окремим самостійним обєктом нерухомого майна та не може бути визнано за ТОВ “Приазовє і компанія” право власності на окремий самостійний обєкт нерухомого майна. Також відсутні підстави задовольняти позовні вимоги щодо зобовязання ОП ЗМБТІ присвоїти недобудованій будівлі спорткомплексу, що розташована в АДРЕСА_3 літ. В-7 літеру Г-7.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст статей 387, 388 ЦК України надає власнику право витребувати майно від особи, яка не мала права його відчужувати, або від особи, яка незаконно заволоділа ним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому, відповідно до ст.328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що до ТОВ “СК Катран” незаконно перейшло право власності на обєкт, який належить позивачам у частинах 10 на 90, оскільки рішенням господарського суду Запорізької області від 23.05.2011р. у справі № 26/246/10-15/5009/1739/11 відмовлено у задоволенні позову ТОВ “Приазовє і компанія” про визнання права власності на обєкт нерухомості. Як наслідок, договір купівлі-продажу від 09.09.2010р., згідно якого до ТОВ “СК Катран” перейшло відповідне право власності, не може вважатися законною підставою для переходу права власності на спірне майно, оскільки ТОВ “Приазовє і компанія” на час укладення цього договору не був законним власником такого майна.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що на даний час є порушена кримінальна справа по факту підробки підпису в договорі про спільне інвестування у будівництво спортивного комплексу від 18.11.2008р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_7, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Відповідачем не надано будь-якого вироку суду із зазначеного питання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачами доведено ті обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх позовних вимог. В той же час, відповідачем не було спростовано належними доказами доводи позивачів.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання за ФОП ОСОБА_1 права власності на 1/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3; визнання за ФОП ОСОБА_2 права власності на 9/10 частку об'єкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3 та витребування від ТОВ “СК Катран” на користь позивачів об'єкта нерухомого майна, а саме недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3 та наявністю підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Вимога в резолютивній частині позовної заяви про накладання арешту на обєкт нерухомого майна є фактично клопотанням, що подане відповідно до ст. ст. 66, 67 ГПК України.

Суд дане клопотання залишає без задоволення, оскільки, згідно ст. 66 ГПК України, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, в чому полягає можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення суду не доведено, належних доказів на підтвердження викладених обставин позивачами не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) право власності на 1/10 частку обєкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) право власності на 9/10 частку обєкту нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3.

Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю “СК Катран” (69008, м. Запоріжжя, вул. Тролейбусна, буд. 36, код ЄДРПОУ 35105030) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та фізичної особою-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2) обєкт нерухомого майна, а саме: недобудовану будівлю спорткомплексу літ. Г-7 за адресою: АДРЕСА_3. Видати наказ.

Суддя Т.А. Азізбекян

Рішення у повному обсязі складено і підписано 22.03. 2012р.