Ухвала суду № 22054129, 01.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/7191/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. по справі№2а-1870/7191/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Профіль"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ “Фрунзе профіль”, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000662305/0/50449, яким ДПІ у м. Суми ТОВ “Фрунзе-Профіль”збільшено суму грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у сумі 7011 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від01.12.2011р. по справі№2а-1870/7191/11 адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Суми від 23.06.2011 року № 0000662305/0/50449, яким ТОВ “Фрунзе-Профіль”донараховано зобовязання з податку на додану вартість в сумі 7011,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від01.12.2011р. по справі№2а-1870/7191/11 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фрунзе -Профіль», вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Виходячи з приписів п. 2, ч.1 ст.197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, встановила, що державною податковою інспекцією у м. Суми було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ “Фрунзе-Профіль”з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року. За результатами перевірки був складений акт від.08.06.2011 року №4009/2305/34013206/50.

На підставі висновків перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.06.2011 року № 0000662305/0/50449, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у сумі 7011 грн . за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, ст..188, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “Алюпро”та ТОВ “Фрунзе-Профіль”укладено Договір на переработку давальницької сировини №215 від.11.01.2010 року. Предмет договору: роботи по виготовленню алюмінієвого профілю. Також було укладено Договір на сумісну переработку давальницької сировини № АП/06-2010 від 01.06.2010 року. Предмет договору: роботи по виготовленню алюмінієвих злитків.

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт за січень місяць 2011 року (а.с. 21-22) ТОВ “Фрунзе-Профіль”надало замовнику послуги по виготовленню профілю за договором №215 від 31.01.2011 року, при цьому підприємство не є власником виготовленої продукції.

Позивачем надано на адресу ТОВ “Алюпро”податкову накладну № 7 від 31.01.2011 року.

Податкові зобовязання з ПДВ ТОВ “Фрунзе-Профіль”були сформовані за рахунок надання послуг з переработки давальницької сировини. Видаткові накладні від 20.01.2011 року № ФП-0000019 (а.с. 23) та № 0000028 від 27.01.2011 року (а.с.24) свідчать про списання готової продукції з позабалансового рахунку ТОВ “Фрунзе-Профіль”замовнику ТОВ “Алюпро”.

Згідно актів приймання-передачі виконаних робіт за січень місяць 2011 року (а.с. 27-28) ТОВ “Фрунзе-Профіль”надало замовнику послуги по переробці давальницької сировини за договором № АП/06-2010 від 01.06.2010 року, при цьому підприємство не є власником виготовленої продукції.

Позивачем надано на адресу ТОВ “Алюпро”податкову накладну № 6 від 31.01.2011 року.

Таким чином податкові зобовязання з ПДВ ТОВ “Фрунзе-Профіль”були сформовані за рахунок надання послуг з переробки давальницької сировини.

Згідно Договору зберігання № 01/03 від 01.03.2010 року (а.с. 54) вироблена, але не відвантажена готова продукція ТОВ “Алюпро” знаходиться на відповідальному зберіганні на складах ТОВ “Фрунзе-Профіль”.

Таким чином, колегією суддів встановлено факт укладення між позивачем та ТОВ “Алюпро”договорів про спільну переробку давальницької сировини 3215 від 11.01.2010 року та № АП/06-2010 від 01.06.2010 року. Роботи на їх виконання по переробці сировини та виготовленню продукції для замовника ТОВ “Алюпро”виконані позивачем у повному обсязі, готова продукція є в наявності (знаходиться на відповідальному зберіганні відповідно до договору), і роботи за вказаними договорами оформлені належними первинними документами та правомірно видано податкові зобовязання з податку на додану вартість не спростовуються і не визнаються протиправними посадовими особами податкового органу.

Також, між ТОВ “Алюпро”(постачальник) та ТОВ “Фрунзе-Профіль” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 05/08 від 15.05.2005 року (а.с. 56-57), згідно якого постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію алюмінієвий профіль відповідно до наданих креслень.

На виконання умов даного договору протягом січня місяця 2011 року ТОВ “Алюпро”було поставлено на адресу ТОВ “Фрунзе-Профіль”алюмінієвий профіль, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку : 631 (а.с. 32) копіями рахунків та видаткових накладних (а.с. 33-38), а також копіями податкових накладних, виданих ТОВ “Алюпро”на адресу позивача (а.с 39-46).

Грошові кошти за отриманий товар були сплачені, що підтверджується виписками о рахунку позивача у банківській установі (а.с. 144-152).

Однак посадовими особами податкового органу за наслідками проведеної перевірки, було зроблено висновок про необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість коштів сплачених позивачем ТОВ “Алюпро” у вартості придбаного товару за договором купівлі-продажу № 05/08 від 15.05.2005 року (а.с. 56-57) у звязку з тим, що контрагентами ТОВ “Алюпро”, ПП “Філо”та ТОВ “Март”були порушені норми податкового та цивільного законодавства.

Так, податковим органом зроблено висновки, що у ПП “Філо”та ТОВ “Март”відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій для надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З огляду на викладені обставини, посадові особи податкового органу дійшли висновку, що ТОВ “Фрунзе-Профіль”не могли бути отримані товари, які фактично на адресу ТОВ “Фрунзе-Профіль”не відвантажувалися.

Проте, колегія суддів не погоджується з цими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до положень п. 185.1. ст.185 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 186.1. ст. 186 ПК України, місцем постачання товарів є, серед іншого, фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту).

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Варто також зазначити, що відповідно до п. 198.2. ст.. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також використання придбаного товару (послуг) у власній господарській діяльності.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивачем був придбаний у ТОВ “Алюпро”алюмінієвий профіль, який був виготовлений самим позивачем на підставі договору про сумісну переробку давальницької сировини № 215 від 11.01.2010р. (а.с. 47-50). Товар зберігався на складі позивача на підставі Договору зберігання № 01/03 від 01.03.2010р. (а.с. 54), що виключає необхідність його транспортування від постачальника до покупця. У посадових осіб відсутні будь-які сумніви щодо фактичного виконання вказаних договорів, оскільки при проведенні перевірки ними не було зроблено висновків про завищення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ через безтоварність господарських операцій заснованих на договорах про сумісну переробку давальницької сировини.

Крім того, як зазначалось вище, здійснення зазначених господарських операцій підтверджується первинними документами - договорами, податковими та видатковими накладними, виписками по рахунку в установі банку, що були досліджені під час судового розгляду справи.

Таким чином, колегією суддів було достовірно встановлено, що господарські операції засновані на договорі купівлі-продажу № 05/08 від 15 травня 2005 року (а.с. 56- 57), укладеному між позивачем та ТОВ “Алюпро”носили реальний характер.

Натомість, під час проведення перевірки посадовими особами ДПІ в м. Суми були зроблені висновки про безтоварність господарських операцій по ланцюгу постачання між ТОВ “Алюпро”, ТОВ “Філо”, а також ТОВ “Март”, що на їх думку свідчить про відсутність можливості у ТОВ “Алюпро”здійснити поставку товару безпосередньо позивачеві.

Однак, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Податкового кодексу України, не передбачається обов'язкова умова про сплату цих сум до бюджету контрагентами. Якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це не може тягнути відповідальності та негативних наслідків саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту з ПДВ та має всі документальні підтвердження його розміру.

Крім цього колегія судів вважає за необхідне зазначити наступне.

Обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі “Булвес”АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Таким чином порушення з боку партнерів позивача по господарським операціям не можуть бути підставою покладення відповідальності на позивача

Окремо варто зауважити, що у висновках посадових осіб податкового органу міститься протиріччя, про що відмічалось вище. Так під час перевірки було підтверджено фактичне виконання ТОВ “Алюпро”та ТОВ “Фрунзе-Профіль”договору на переробку давальницької сировини № 215 від 11.01.2010р. (а.с. 47-50). Предмет договору: роботи по виготовленню алюмінієвого профілю. Також підтверджено фактичне виконання договору на сумісну переробку давальницької сировини № АП/06-2010 від 01.06.2010р.(а.с. 51-53). Предмет договору: роботи по виготовленню алюмінієвих злитків.

За даними господарськими операціями позивачем, як надавачем послуг, були сформовані податкові зобов'язання з ПДВ, які посадовими особами ДПІ в м. Суми не зменшені. Натомість податковий кредит за господарською операцією з придбання позивачем у ТОВ “Алюпро”алюмінієвого профілю, що був ним же виготовлений, був зменшений.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. по справі№2а-1870/7191/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.