Ухвала суду № 22054095, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/5401/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від08.09.2011р. по справі№2а-1670/5401/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

24.06.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року, яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 89188 грн., визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 89188 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44594 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 травня 2011 року № 0004932301/86 в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень), визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень), застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 297 грн. (двадцять сім тисяч двісті дев'яносто сім гривень).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 00 коп.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції неповно з'ясувані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2011 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Техвагонмаш”(код ЄДРПОУ 32686844) є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100130517 від 25.07.2008 року.

З 09.03.2011 року по 18.04.2011 року податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844.

В акті перевірки від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844 зафіксовано, зокрема, порушення позивачем пп. 7.2.1., пп. 7.2.6. п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 89188 грн., в тому числі за:- листопад 2009 року на 2634 грн.;- січень 2010 року на 11879 грн.;- березень 2010 року на 9525 грн.;- травень 2010 року на 93675 грн.;- червень 2010 року на 1775 грн.;- липень 2010 року на 25550 грн.;- серпень 2010 року на 3300 грн.;- жовтень 2010 року на 6350 грн.;- листопад 2010 року на 9125 грн.

На підставі акта перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення рішення № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 89188 грн., а також, у зв'язку з тим, що заявлені до відшкодування суми ПДВ відшкодовано позивачу в розмірі 89188 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ та зобов'язано сплатити суму податку в розмірі 89 188 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44 594 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 травня 2011 року № 0004932301/86 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20 000 грн., визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20 000 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 297 грн. Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції на підставі наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), строки проведення розрахунків, на момент виникнення спірних правовідносин були регламентовані п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон “Про ПДВ”у відповідній редакції).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про ПДВ”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до розрахунку загальної суми завищення позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ (89188 грн.), наданого Кременчуцькою ОДПІ, показань свідка ревізора ОСОБА_1, позивачем завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за наслідками господарських операцій із ПП “Консекар-2”на суму 69188 грн.

Щодо розрахунку іншої частини суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 20000 грн. відповідач не зміг надати пояснення, за результатами яких господарських операцій і з якими контрагентами виникло порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, змісту акту перевірки від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844, податкового повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0004932301/86, в якому вказані суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ та періоди, в яких вони виникли, розрахунку відповідача встановлено, що за вирахуванням суми 69188 грн. по ПП “Консекар-2”, завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 20000 грн. виникло у позивача у липні 2010 року (із загальної суми 25550 грн. - 5550 грн. по ПП “Консекар-2”) і стосувалось господарських відносин позивача із Приватним підприємством “Ажур-М”(порушення порядку формування податкового кредиту у червні 2010 року позивачем із вказаним підприємством зафіксовано на стор. 36 акту перевірки.).

В ході проведення планової документальної перевірки податковими ревізорами інспекторами Кременчуцької ОДПІ направлено позивачу запит від 31.03.2011 року про надання оригіналів документів (договорів, накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт) по переліку підприємств, в тому числі, і по ПП “Консекар-2”(т. 9, а.с. 136), який отримано позивачем 31.03.2011 року.

На лист ТОВ “НВФ “Техвагонмаш”№ 320 від 01.04.2011 року про те, що оригінали документів передано на адвокатський супровід, Кременчуцькою ОДПІ надіслано відповідь від 07.04.2011 року, в якій повідомлено, що вказана обставина не звільняє платника податку від обов'язку надання документів.

Разом з тим, в акті перевірки від 26.04.2011 року зафіксовано, що станом на дату закінчення перевірки первинні документи по ПП “Консекар-2”не були надані (т. 1, а.с. 46). Згідно пояснень представників сторін документи по ПП “Консекар-2”не були надані також і після закінчення перевірки до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що перебування первинних та інших документів, що підтверджували правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за результатами господарських відносин із ПП “Консекар-2”, на зберіганні у адвоката ОСОБА_3 не звільняло позивача від обов'язку надати вказані документи на перевірку.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддв зазначає, що позивач не виконав обов'язок по наданню документів на підтвердження взаємовідносин із ПП “Консекар-2”протягом терміну проведення перевірки з 09.03.2011 року по 18.04.2011 року, а також не скористався правом надати такі документи після закінчення перевірки та до винесення податкового повідомлення-рішення, відповідач згідно вимог п. 44.6. статті 44 Податкового кодексу України мав підстави вважати, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності та відповідно зробити висновок про те, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій із ПП “Консекар-2”є непідтвердженим, а тому позивач не мав права на бюджетне відшкодування сум ПДВ по вказаному контрагенту.

За таких обставин, надані позивачем в ході розгляду справи документи по взаємовідносинам із ПП “Консекар-2”(договори, податкові накладні, прибуткові ордери, документи щодо подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності) не можуть братися судом до уваги, як підтвердження правомірності формування податкового кредиту, оскільки за умови ненадання документів під час перевірки в силу вимог п. 44.6. статті 44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у позивача на час складення звітності із ПДВ.

Щодо правомірності віднесення позивачем сум ПДВ за результатами господарських операцій із Приватним підприємством “Ажур-М”до податкового кредиту в загальному розмірі 20 000 грн., колегія суддів зазначає наступне:

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП “Ажур-М”було укладено договір підряду № 1006/10 від 10.06.2010 року, за умовами якого ПП “Ажур-М”(Підрядник) зобов'язувалося виконати роботи по ізоляції панелей фарбувально-сушильної камери креслення 0239.00.000, а позивач (Замовник) зобов'язувався прийняти цю роботу та оплатити її.

На виконання умов договору Приватним підприємством “Ажур-М”видано позивачу податкову накладні від 10.06.2010 року № 1800 щодо виконання робіт по ізоляції панелей фарбувально-сушильної камери креслення 0239.00.000 на загальну суму 120000 грн., в тому числі ПДВ 20000 грн. Сторонами договору підписано акт здачі-прийняття робіт від 30.06.2010 року, яким засвідчено факт виконання робіт по ізоляції панелей фарбувально-сушильної камери креслення. Факт проведення позивачем оплати за виконані роботи не заперечується сторонами та зафіксовано в акті перевірки (т. 1, а.с. 72).

Як встановлено перевіркою, свідоцтво платника ПДВ ПП “Ажур-М”анульовано 06.08.2010 року, тому на момент виписки податкової накладної від 10.06.2010 року № 1800 та здійснення господарської операції із позивачем, ПП “Ажур-М”мало статус платника ПДВ і правомірно видало відповідну податкову накладну.

Колегія суддів, зазначає, що позивачем сформовано податковий кредит у червні 2010 року за результатами господарських операцій із ПП “Ажур-М”згідно вимог Закону України “Про ПДВ”.

З акту перевірки від 26.04.2011 року № 2585/23-308/32686844, інших матеріалів справи не вбачається, що позивачем заявлялися до бюджетного відшкодування суми ПДВ по ПП “Ажур-М”, натомість згідно пояснень представника позивача вказані суми лише впливали на розмір від'ємного значення ПДВ та відображалися у деклараціях з ПДВ по рядку 26 “залишок від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”.

Виходячи з вищевикладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року в частині зменшення позивачу бюджетного відшкодування на суму 20 000 грн. (по господарським операціям з ПП “Ажур-М”) є безпідставним та суперечить вимогам Закону України “Про ПДВ”, в іншій частині - 69188 грн. (по господарським операціям із ПП “Консекар-2”) є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів , зауважує, що повторність визначення податкового зобов'язання в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0004932301/86 від 26 травня 2011 року відсутня, тому штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 % в сумі 44594 грн. застосовано до позивача безпідставно.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 26 травня 2011 року № 0004932301/86 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 20 000 грн., визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 20 000 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27 297 грн.

Таким чином, колегія суддів, вважає, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Виходячи із системного аналізу наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, невідповідності нормам права є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Техвагонмаш" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.09.2011р. по справі№2а-1670/5401/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяБондар В.О.

Судді Кононенко З.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 05.03.2012 р.